Загалом у його виступах і промовах під час візиту до США звучали суцільні компліменти на адресу американського президента. Така тональність дуже нагадувала активно обговорюване в американських ЗМІ нещодавнє засідання кабінету Трампа: на ньому міністри один за одним казали йому, наскільки вони горді й щасливі працювати з таким лідером, яка це честь для них. Утім, у них і українського президента цілі різні. Вони вже в політичному човні нинішньої президентської адміністрації. Україна ж починає вибудовувати місток до неї.
Із риторики українського президента у США склалося враження, що однією з ланок цього містка є спроба створити у Трампа відчуття, ніби той міг би бути «співавтором» українського проекту як у вимірі боротьби з російською агресією, так і у вимірі його успішного майбутнього. «Маючи потужну підтримку в безпековому та оборонному секторах, підтримку наших реформ, підтримку моєї 45-мільйонної нації, найбільшої країни на європейському континенті, я абсолютно переконаний у тому, що Україна є історією успіху. І я пишаюся тим, що ви, пане президенте, і США є співавторами цієї історії успіху», — сказав Порошенко американському колезі під час їхньої зустрічі. А згодом в інтерв’ю на улюбленому каналі Трампа докинув відчуття історичності моменту: «Я переконаний, що президент Трамп… зможе допомогти мені принести мир на мою землю. Як Рейґан приніс перемогу в холодній війні без єдиного пострілу».
Читайте також: Президент як мем. Порошенко у соцмережах
До речі, 11 травня після прийому напередодні російської делегації на чолі із Сєрґєєм Лавровим, а також зустрічі з українським очільником МЗС Павлом Клімкіним у супроводі віце-президента Майка Пенса Трамп згадав про це у Twitter й супроводив повідомлення хештегом #LetsMakePeace («Давайте творити мир»). Цей твіт сприйняли дуже неоднозначно, адже він передбачає рівну відповідальність двох сторін конфлікту. Втім, у цьому контексті Патрік Такер, редактор американського журналу Defense One, що спеціалізується на безпеці, процитував українського чиновника, який анонімно прокоментував: із короткої зустрічі Трампа з Клімкіним можна зробити висновок, що поступок щодо України не буде в обмін на співпрацю з Росією в Сирії. Це підтвердили йому і представники офісу віце-президента США.
Окрім лестощів Порошенко поїхав до США з іншим маневром, який нібито також сприятливо діє на американського президента: пропозиціями про deals — угоди. В інтерв’ю на Fox News він сказав про закупівлю вугілля для українських ТЕС, скрапленого газу, співпрацю в атомній енергетиці.
Наскільки все це виявиться успішним, покаже час. Із самої зустрічі Порошенка з Трампом судити про це складно. Треба дочекатися, наприклад, зустрічі американського й російського президентів, що має відбутися на полях саміту Великої двадцятки в Гамбурзі. Або подивитися на долю законопроекту про закріплення наявних і запровадження нових санкцій проти Росії (загалом законопроект охоплює санкції проти Ірану та Росії), який нещодавно з великою втіхою обговорювали в Україні. А вона поки що непевна: документ практично одноголосно підтримали представники обох партій у Сенаті, але він застряг на рівні Палати представників. Тамтешні лідери республіканців заявили 20 червня, що Сенатові доведеться внести правки до законопроекту, бо в нинішньому стані він порушує деякі положення Конституції. Це викликало критику демократів: вони звинуватили опонентів у затягуванні процесу й прикриванні надто м’якої позиції президента стосовно Росії. Республіканці звинувачення відкидають, наполягаючи на суто процедурній природі відмови розглядати законопроект. Якщо документ таки просунеться далі, симптоматичним буде, чи підпише його Дональд Трамп.
Відразу після зустрічі лідерів України та США американські ЗМІ вхопилися більше за антураж події: як «прохолодно» Трамп зустрічав українського президента — без офіційного оголошення в порядку денному, червоних доріжок, спільних виступів перед Білим домом та урочистої вечері. Хоча в Порошенка були ґрунтовніші зустрічі з віце-президентом Майком Пенсом, очільниками департаментів енергетики, закордонних справ, оборони. Ті підтверджували підтримку територіальної цілісності України, санкцій проти Росії, мінського процесу (попри те що кілька днів тому міністр закордонних справ Рекс Тіллерсон заявив: США не будуть проти зміни мінського формату, якщо «уряд України й уряд Росії зможуть досягти задовільного вирішення через якусь іншу структуру, а не Мінськ»). Більше конкретики стосовно імпорту Україною американських енергоносіїв або поглиблення військово-технічної співпраці, про які розповів Порошенко, слід чекати трохи згодом. До України з візитами мають приїхати очільники відомств, з якими зустрічалася українська делегація, і тоді мають бути підписані відповідні угоди.
Читайте також: Турецька дилема Порошенка
На думку багатьох коментаторів у США, українська сторона зараз намагається вибудовувати відносини з Адміністрацією Трампа, особливо з віце-президентом Майком Пенсом, та представниками Конгресу. Адже навіть якщо сам американський президент не випрацює потрібну Україні стійку позицію, то в майбутньому її зможуть коригувати представники його команди. Один з уже наявних прикладів — згаданий вище проект про узаконення санкцій проти Росії (аби Трамп не міг їх скасувати своїм указом). Інший — заяви на підтримку України та норм міжнародного права від, скажімо, очільника Пентагона Джеймса Меттіса. А в день візиту Порошенка до США Міністерство фінансів оголосило нові санкції проти деяких російських громадян, банків та інших осіб, що підтримують бойовиків на Сході України.
Невдовзі, 26 червня, Петро Порошенко летить до Парижа на зустріч із недавно обраним французьким президентом Емманюелем Макроном. Тоді як Дональд Трамп на початку липня збирається до Європи, 7–8 липня має бути на саміті Великої двадцятки у Гамбурзі, а до того ненадовго заїде до Польщі, де до тієї дати заплановано саміт «Три моря» (на який, до речі, Україну поки що не запрошували). Буде цікаво послухати, що він скаже там.