Проект бюджету з пропозицією збільшити наступного року оборонні видатки на $54 млрд, який Дональд Трамп збирається подати до Конгресу, не забезпечить таких радикальних змін, як бачиться президентові. Як не забарився підкреслити голова сенатського комітету зі Збройних сил Джон Маккейн, збільшення його на 10% — це приблизно на $19 млрд більше, ніж прогнозували в Адміністрації Обами (сукупний оборонний бюджет США сягає близько $600 млрд). Цих коштів аж ніяк не вистачить на Військово-морський флот із 350 кораблів, нові винищувачі й додатковий особовий склад для сухопутних військ та морських піхотинців — усе те, чого вимагає Трамп. І звісно, їх не вистачить на нову ядерну гонку озброєнь. Тим часом Трамп хоче зменшити видатки на м’яку силу. Скорочення бюджету Державного департаменту і програм закордонної допомоги зменшить вплив Америки у світі й послабить цивільну складову її стабілізаційних місій. Хоча міністр оборони Джеймс Меттіс, виступаючи перед Конгресом у 2013 році, коли він очолював Центральне командування, застеріг: «Якщо ви не фінансуватимете в повному обсязі Державний департамент, то мені
доведеться закуповувати більше боєприпасів».
Основній меті — зміцненню Збройних сил — також загрожують плани, що скидаються на бажання запустити нову гонку ядерних озброєнь. Стало відомо, що під час годинної телефонної розмови з Дональдом Трампом 28 січня Владімір Путін запропонував продовжити ще на п’ять років Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь СНО-ІІІ (New START), термін якого добігає кінця у 2021-му. Путіну це, можливо, здавалося відносно безпечним сценарієм розмороження відносин між двома країнами. Здається, президент США не знав, що мав на увазі його візаві. Але, перервавши розмову на консультації, він продовжив її тирадою проти СНО-ІІІ і назвав договір типовим
прикладом невдалої угоди часів Обами.
Читайте також: Трамп звинуватив Росію у порушенні договору з США про ліквідацію ядерних ракет
В інтерв’ю Reuters 23 лютого Трамп висловився ще різкіше: «Це одностороння домовленість. Вона дала їм те, чого ми нізащо не повинні були б дозволити, […] чи то СНО-ІІІ, чи то іранська угода… Тепер ми почнемо домовлятися так, як належить». Трамп додав, що хотів би побачити вільний від ядерної зброї світ, але Америка «відстала за арсеналом ядерних озброєнь».
Історія Угод про обмеження стратегічних озброєнь між Америкою і Росією (на той час Радянським Союзом) починається 1972 року. Ішлося про рівномірні скорочення озброєнь, аби в підсумку мати приблизний паритет ядерних сил. Договір СНО-ІІІ, який набрав чинності шість років тому, не був винятком. Він обмежує наявність ядерної зброї в обох сторін до 1550 стратегічних боєголовок, розміщених максимум на 700 ракетах наземного або підводного базування та ядерних бомбардувальниках. СНО-ІІІ не тільки не односторонній, він дуже чітко відповідає інтересам США. Директор програм контролю над озброєннями Інституту Брукінґса Стівен Пайфер зауважує, що цей договір не лише одностайно підтримав Об’єднаний комітет начальників штабів, а ще й схвалили сім колишніх очільників Стратегічного командування США.
Читайте також: Трамп зробив заяву щодо розширення ядерного потенціалу США
СНО-ІІІ не тільки обмежує кількість націлених на Америку боєголовок, а й дає доступ до неоціненної інформації про сили Росії. Він передбачає 18 інспекцій на місцях у РФ щороку, обміни детальними даними кожні шість місяців та двосторонніми повідомленнями (від 2011 року — близько 13 тис.). Тобто договір дозволяє кожній стороні модернізувати свої сили, але й забезпечує прозорість, яка допомагає уникати того, що Пайфер називає «припущеннями найгіршого сценарію, які можуть обійтися дуже дорого». Якщо раптом Трамп вирішить таки вийти зі СНО-ІІІ, найімовірнішим наслідком буде не ривок Америки «на перше місце», а перевага росіян протягом більшої частини наступного десятиліття. Росія нині вже на наступному етапі циклу модернізації ядерних озброєнь: лінії з виробництва нових ракет та оснащених балістичними ракетами підводних човнів працюють на повну потужність. Бюджетне управління Конгресу на початку цього місяця спрогнозувало, що за нинішніх обставин план модернізації ядерних озброєнь США обійдеться у $400 млрд до 2026 року. Знайти ці кошти буде важко в будь-якому разі. А якщо стартує непотрібна й небезпечна нова гонка ядерних озброєнь, доведеться або відмовлятися від арсеналів звичайних озброєнь, або брати нові позики, або збільшувати податки. Тим часом ядерне питання, яке точно вимагає президентської уваги, пов’язане з недавнім повідомленням про те, що Росія розгорнула нову крилату ракету в порушення Договору 1987 року про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (INF). Договором про INF обом країнам довічно заборонено розгортати балістичні ракети наземного базування дальністю від 500 до 5500 км. Але ганити на весь голос СНО-ІІІ — це зовсім не те, що допоможе повернути Росію до виконання INF.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com