У компанії замість указати дату народження просто називають його вік: 52 роки. Але головний факт про Вудса — те, що він прийшов із переробної та нафтохімічної гілки компанії (ті працюють так злагоджено, що ExxonMobil загалом вважається найкраще «інтегрованою» нафтовою бізнес-структурою у світі). Утім, найважчі завдання лежать якраз ближче до царини розвідки й видобування.
31 січня компанія повідомила про черговий рік зниження прибутків — ця динаміка підриває ціну акцій від 2014-го (див. «Уже не володар світу»). За рік вона отримала менше, ніж колись заробляла за квартал, а також менше, ніж до злиття з Mobil (1999; сума угоди — $80 млрд). Заробітки інших найбільших нафтових концернів теж постраждали від здешевлення сировини за останні два з половиною роки. Крім того, ExxonMobil не єдина, кому доводиться брати великі позики для виконання своїх зобов’язань щодо виплати дивідендів та інвестування, а торік вона ще й утратила кредитний рейтинг ААА.
Читайте також: Не поспішати з кумирами
Попри це, зниження вартості деяких її родовищ природного газу в США на $2 млрд стало несподіванкою; у минулому компанія уникала такого уцінювання. Протягом наступних тижнів ExxonMobil може відмінусувати 4,6 млрд барелів північноамериканської сирої нафти від своїх розвіданих запасів обсягом 25 млрд барелів, бо вони задорогі для вигідного видобутку.
Як наслідок — посилиться враження, що ExxonMobil з усіх сил намагається знайти низькозатратні джерела видобутку нафти, аби приготуватися до роботи у світі потенційного надлишку пропозиції. Через це її акції торік на 20% відстали від акцій найбільшого американського конкурента Chevron та європейських Royal Dutch Shell, BP і Total. Лайл Брінкер із консалтингової компанії IHS Energy вважає, що історично цінні папери ExxonMobil торгувалися вище за відносну вартість її активів, якщо порівнювати з найбільшими конкурентами, але 2016-го «Chevron її обігнала».
Перше, що зробила компанія за нового генерального директора Вудса, намагаючись вирішити проблему, — залучила активів на $6,6 млрд акціями й готівкою для розширення видобутку в Пермському нафтогазоносному басейні в Техасі та Нью-Мексико більш ніж удвічі — від 140 тис. до 350 тис. барелів за день. В ExxonMobil сподіваються, що придбання нових сланцевих родовищ підніме частку відносно дешевої та швидкої у видобутку нафти й газу в портфелі компанії, адже інші проекти на кшталт російських заполярних родовищ дорожчі й складніші. Може, посприяє тут і відкриття великих запасів чорного золота біля берегів Гайани (Південна Америка).
Chevron пощастило набагато більше. Компанія тримається за давні родовища Пермського басейну ще від 1920-х років і має там близько 810 тис. га (площа нещодавно придбаних ExxonMobil ділянок — близько 101 тис. га). Chevron успішніше видобуває сланцеву нафту, тоді як ExxonMobil зробила велику ставку на сланцевий газ, поглинувши у 2010-му компанію XTO Energy, за яку віддала $31 млрд. Відтоді газові активи знецінилися навіть більше за нафтові.
Читайте також: Могеріні й Тіллерсон обговорили ситуацію в Україні
Альтернативою для Вудса може стати співпраця з країнами Перської затоки, де чорне золото також дешеве у видобутку, але там наростає тиск конкуренції та геополітики. Брінкер зазначає, що державні галузеві компанії нині пропонують західним фірмам менш прибуткові спільні проекти. Наближення приватизації може зробити Saudi Aramco, єдиний нафтовий концерн, більший за ExxonMobil, іще сильнішим конкурентом.
Вудс очолив компанію в час, коли зміни клімату ставлять під питання попит на мінеральне паливо в майбутньому. Захисники довкілля й дедалі більше інвесторів вимагають прозорості. 1 лютого компанія призначила членом ради директорів фахівця з атмосферних наук Сьюзен Евері, яка раніше працювала консультантом при ООН. Дехто вбачає в тому просто гру на публіку. Але це може бути сміливим кроком до формування позиції ExxonMobil стосовно змін клімату.
Утім, колишній очільник ExxonMobil став близьким соратником Дональда Трампа, а отже, компанія може повернутися до звички наполягати на своєму. Багатьох розчарує те, що під тиском низки компаній (зокрема, й ExxonMobil) республіканці в Конгресі скасували правило, що вимагає від фірм оприлюднювати всі платежі іноземним державам. Причин сумніватись у відданості ExxonMobil «культурі чесності» (як її називають у компанії) немає. Але для нафтових компаній дедалі важливіше не тільки поводитись як личить зразковим глобальним громадянам, а й щоб це було помітно.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com