Люди прийшли прославити його і поховати. Ті, кого він колись завзято критикував, сиділи в перших рядах і співали йому дифірамби. Вони називали Акбара Гашемі Рафсанджані архітектором Іранської революції, який захистив країну під час ірано-іракської війни і врятував від подальшої економічної облоги. Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, якому Рафсанджані протистояв протягом 20 років, назвав померлого «старим другом і товаришем», прочитавши останню молитву під час прощальної церемонії. Поховання Рафсанджані було найпишнішим від часів похорону аятоли Хомейні. Йому дістався золотий надгробок поруч із Хомейні та обіцянки назвати на його честь вулицю. У день похорону школи не працювали, а церемонію транслювали наживо. За повідомленнями, попрощатися з померлим колишнім лідером прийшло понад 2 млн іранців.
Читайте також: Кінець початку
Прихильники жорсткого курсу сподіваються, що тепер нарешті Алі Хаменеї справді буде верховним правителем. Уже маючи нагоду тішитися дедалі більшою присутністю Росії в регіоні та можливістю перемоги в Сирії, вони також здобудуть контроль над Радою доцільності, яку Рафсанджані очолював протягом 28 років, стоячи їм упоперек дороги. Служби безпеки подбали, щоб замінити Рафсанджані було нікому. Мір-Госсейн Мусаві і Мегді Каррубі — кандидати в президенти, яких він підтримував на протидію антизахідному Магмудові Агмадінежаду, — загрози не становлять, бо перебувають під домашнім арештом.
Змусили замовкнути й Могаммада Хатамі — прихильного до реформ наступника Рафсанджані на посаді президента. ЗМІ заборонено згадувати ім’я Хатамі, йому не дозволили відвідати похорон. Нинішній президент Ірану Гасан Ругані (теж протеже Рафсанджані) надто обережний. Як колишній агент розвідки, він сумлінно виконує обов’язки й не наважиться самотужки кидати виклик істеблішментові. Під пильним оком аятоли Хаменеї це буде безризикова кандидатура на переобрання у травні.
Тим часом Рафсанджані мав шкідливу звичку публічно відхилятися від офіційної позиції режиму. 2009 року на плацу Тегеранського університету він закликав владу прислухатися до волі народу, поки та фальсифікувала вибори на користь Агмадінежада й обстрілювала протестувальників. «Нам потрібне відкрите суспільство, де люди можуть висловлювати, що мають на думці, — виголошував він. — Нам не слід кидати людей за ґрати».
Вісім років потому прихильники Рафсанджані підхопили ті слова, хоча їхній лідер уже в труні. На тому самому плацу залунали гасла незгоди. Хтось надягнув зелені нарукавні пов’язки та футболки із символікою опозиції і скандував: «Слава Хатамі!». Хтось замість мантри прихильників жорсткого курсу «Смерть Америці!» вигукував: «Смерть Росії!». Те саме лунало й 2009 року, коли президент РФ першим серед іноземних лідерів привітав Агмадінежада з переобранням. Зрештою, звукотехніки заглушили крики жалобною музикою.
Читайте також: У столиці Ірану завалилася палаюча будівля торгового центру, десятки загиблих
Певною мірою обидва реквієми по Рафсанджані виявилися доречними. Він був водночас і опорою теократичного істеблішменту Ірану, і його найзапеклішим критиком. Підживлював критику режиму і все-таки притлумлював її, аби вона не виходила за прийнятні межі. Якби не його маневри, чимало обурених іранців махнуло б рукою на нечесні вибори й шукало б інших засобів протесту. Бізнесмени втратили б надію на нормальну торгівлю із Заходом. А духівництво священного міста Кум, що намагається розмежовувати іслам і політику, затятіше оскаржувало б легітимність Ісламської Республіки. «Ми сподівалися, що він забезпечить перехід країни до більш поміркованого прозахідного режиму», — каже один із відвідувачів похорону, якого шокувала смерть лідера.
На якусь мить смерть Рафсанджані об’єднала різні угруповання Ірану. Усі ринули на його похорон, і прощання пройшло мирно, що для Близького Сходу рідкість. Та зберігати єдність без провідника буде нелегко. Тепер можновладців і підданих мало що стримує. Невдоволені можуть завзятіше вимагати звільнення лідерів опозиції; прихильники твердого курсу — подумати, що в них розв’язані руки для придушення незгодних. Рани, які допомагав загоювати Рафсанджані, можуть відкритися.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com
