У пострадянських країнах, що пережили чекістський терор, «органи» часто викликають у громадян швидше страх, аніж повагу до тих, хто стоїть на сторожі держбезпеки. Власне, у більшості колишніх республік СРСР екс-республіканські комітети КГБ просто змінили «колір», а не методи й мотиви своєї діяльності. В Україні СБУ роками залишалася «збройним загоном правлячої партії» і дбала передусім про інтереси її верхівки, зберігаючи водночас тісний контакт із Москвою: працювали, озираючись на «центр». Є промовисті факти, озвучені самим головою Служби: 1300 співробітників українських органів держбезпеки перейшли на бік ворога. Здебільшого це кримчани; скільки залишилося лояльних у материковій Україні, можна хіба що здогадуватися. Але ніяк заперечити, що за останні два з половиною роки наша спецслужба все-таки пройшла певне очищення і, що істотніше, почала здійснювати доволі ефективні операції.
Згадаймо хоча б знешкодження ініціаторів створення «Бессарабської народної республіки». Ця акція цінна не тільки власне викриттям ворожої агентурної мережі. Не забуваймо: кремлівських бранців Геннадія Афанасьєва та Юрія Солошенка обміняли саме на фігурантів «бессарабської справи». Якби в українських тюрмах не було достатньої кількості російських агентів, навряд чи самі дипломатичні та правозахисні зусилля змусили б Кремль звільнити бодай одного полоненого. Попри всі публічні заяви про «іх там нєт» та оголошення «антитерористичної операції», і в Києві, і в Москві вповні усвідомлюють, що між країнами йде війна. А коли так, то є змога обмінювати полонених. Тож для успішного обміну потрібні зіставні за значущістю постаті. Із трибун ООН та інших вельмишановних міжнародних організацій треба, звісно, вимагати «безумовного і негайного звільнення», але в непублічній сфері спецслужб працюють інші механізми: про них можемо лише здогадуватися, коли надходить офіційна інформація про чергове затримання ворожого агента.
ФСБ почала грати на підвищення влітку цього року, коли в Криму були затримані перші «українські диверсанти». Тепер, схоже, російські спецслужби будуть із певною періодичністю робити такі «викриття», поповнюючи списки полонених українців із «важкими», терористичними статтями. Не забуваймо і про справу вітчизняного журналіста Романа Сущенка, затриманого в Москві за звинуваченням у шпигунстві. На сьогодні він, певно, є другим номером після режисера Олега Сенцова серед найвідоміших бранців путінського режиму. Можна спробувати розтлумачити це в такий спосіб: Росія намагається продемонструвати, що може запросто збільшити кількість в’язнів у рази — за рахунок кримських татар, українських журналістів, які мали необережність потрапити на територію РФ. Та й фактично будь-який заробітчанин, що приїхав на будову до Підмосков’я, може стати «диверсантом». Це поки що ФСБ заарештовує наших громадян переважно на території окупованого півострова. Щойно виникне потреба показати своїм телеглядачам, та й усьому світові, що «агенти хунти» можуть дістатися будь-якого регіону РФ, — потрібна картинка буде забезпечена способом доволі нехитрих маніпуляцій.
Читайте також: СБУ затримала на кордоні з Кримом двох дезертирів, які перейшли служити в армію РФ
Українські спецслужби тим часом теж здійснили кілька гучних затримань. СБУ прозвітувала про запобігання вивезенню на територію Росії Іллі Богданова — колишнього офіцера прикордонних військ РФ, який осів в Україні й дістав її громадянство, після того як воював на Донбасі в наших добровольчих з’єднаннях. У цій справі багато запитань, ба навіть відео його начебто звільнення, яке оприлюднили, виявилося лише зйомкою слідчого експерименту, однак є один чіткий меседж: затримано трьох осіб за звинуваченням у викраденні людини з метою доправлення до Росії. Імена не розголошено, відомо лише, що один із них — екс-депутат Харківської обласної ради. Утім, можна припустити, що ФСБ ці імена-прізвища добре відомі, як і значно більше обставин справи Богданова. У цій історії відчувається й помітний «тролінг»: сам Ілля Богданов заявив, що має намір надалі працювати в СБУ (прикордонні війська, у яких він служив у РФ, за радянською традицією підпорядковані ФСБ, що відразу дало підстави для розмов про Богданова як екс-співробітника російської спецслужби).
Куди більш промовистий меседж — затримання дезертирів на пункті пропуску «Чонгар». Це двоє із тих 5 тис. військовослужбовців, проти яких порушено кримінальні справи за зраду Батьківщини, які не виконали наказу покинути окупований півострів і більшість із яких швидко перейшла на службу до Збройних сил РФ. Відтепер кожен, хто знехтував українською присягою навесні 2014-го, має зрозуміти, що покарання за зраду починається відразу за Перекопом.
Навіть в Україні багатьом здавалося, що всі ці кримінальні справи проти зрадників із Криму більше формальність і що нікого по-справжньому не покарають. На жаль, маємо чимало прикладів у нас усередині країни: це й колишні регіонали, поплічники сепаратистів із Донбасу, й фігуранти «майданівських» справ… Як виявилося, СБУ має власну «колоду» підозрюваних і принагідно її поповнюватиме. Бо, по-перше, справедливість існує; по-друге, ми матимемо більше можливостей під час обміну полоненими. «Чонгарські дезертири» — це ж не просто мешканці Криму, вони є військовослужбовцями російської армії, отже, мають дещо більшу цінність і для нашої розвідки, і для ФСБ, у якої фактично з-під носа поцупили «перебіжчиків».
Читайте також: СБУ звільнила викраденого екс-офіцера ФСБ, який перейшов на бік України
Гібридна війна — це не останньою чергою війна спецслужб. І коли власне бойові дії мають позиційний характер й інтенсивність обстрілів зменшується, стає більше викликів для органів державної безпеки: варто очікувати провокацій у тилу. До нібито викритого плану «Шатун» є всі підстави ставитися з підозрою, якщо не з іронією, та відкидати думку про те, що Москва відмовиться від розгойдування ситуації в Україні, аж ніяк не варто. Російські спецслужби шукатимуть будь-яку нагоду для дестабілізації, використовуватимуть будь-яких «корисних ідіотів», улаштовуватимуть будь-які акції залякування. Ймовірно, ФСБ й надалі гратиме на підвищення і, вочевидь, продовжить своє «полювання за головами»: можливо, наважиться на якусь чергову масштабну «терористичну справу» або на викрадення когось із відомих людей із території України. І, звісно, чекатиме ходу у відповідь від наших спецслужб.