Створення нових правоохоронних органів припало на 2015 рік, хоча про таку необхідність заговорили ще раніше. Особливо з огляду на те, що станом на 2014-й Україна, за результатами глобального Індексу сприйняття корупції, посідала 142-ге місце зі 175 можливих. Це підтверджувало: попри революцію, вона залишається корумпованою. До того ж на запуску нових антикорупційних правоохоронних структур наполягали й міжнародні партнери Києва, зокрема Міжнародний валютний фонд та Євросоюз. Те саме було прописано і в коаліційній угоді парламентської більшості. А нині абревіатури «НАБУ», «НАЗК», «САП», «ДБР» уже в ужитку українців на рівні зі звичними «ГПУ» та «СБУ». Втім, на відміну він старих нові структури не можуть похвалитися великою кількістю досягнень, бо ж мають поки що коротку історію: декотрі, як-от НАБУ, запрацювали тільки навесні 2015-го, інші, скажімо, ДБР, поки що навіть не створені.
Закон про Державне бюро розслідувань, або, як його звикли називати, ДБР, депутати проголосували в листопаді 2015 року. Від початку очікувалося, що Держбюро за своїми функціями буде більше схожим на американське ФБР, проте під час ухвалення законопроекту повноваження ще не створеного правоохоронного органу урізали наполовину (див. Тиждень, № 44/2016). Але й із наявним набором можливостей та функцій ця структура здатна бути доволі потужною. До її парафії належить розслідування злочинів, скоєних депутатами, міністрами, суддями, правоохоронцями та держслужбовцями. Крім того, ДБР має викривати хабарницькі діяння керівництва Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Основна зміна, яку внесе поява ДБР у звичну структуру правоохоронних органів, — ліквідація функції слідства у прокуратури. Таким чином, їй залишатимуться процесуальний нагляд (за ДБР зокрема) та представництво в судах. Як відомо, у перехідних положеннях Конституції за прокуратурою закріплена функція попереднього слідства «до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування». Утім, схоже, що до цього моменту ще далеко. Від початку закон про ДБР тривалий час лежав на підписі в президента, згодом були проблеми з активною фазою конкурсу на посаду голови Держбюро та його заступників. Станом на 9 листопада відбулося лише два кола тестування кандидатів. Після першого відсіву на посаду очільника структури претендують 49 кандидатів, серед яких і голова Військової прокуратури Анатолій Матіос. Попри те що відбір охочих посісти крісло керівника в новій правоохоронній структурі зрушив з мертвої точки, на швидке призначення чекати не варто.
Дивіться також: Інфографіка Державне бюро розслідувань
«Ми не робимо тривалих прогнозів щодо дат. Комісія може говорити лише про найближчі в часі речі. Тобто наступні етапи відбору. Скажімо, про дату призначення тестів. А якщо говорити про конкретний день призначення керівника ДБР, то його немає», — пояснив Тижню Роман Майданик, голова конкурсної комісії, яка відповідає за відбір очільника Держбюро.
Попереду ще доволі великий шлях. Якщо говорити про сам конкурс, то це перевірки на поліграфі та стосовно доброчесності. До того ж потрібні два кола співбесід. За результатами останньої, під час якої відбуватиметься рейтингове голосування, і визначатимуть голову ДБР. Далі справа за Кабміном і президентом, які мають кандидатуру затвердити. За оптимістичними оцінками членів конкурсної комісії, це відбудеться не раніше ніж у лютому 2017 року. Однак попереду залишається призначення Центрального апарату Держбюро та очільників регіональних управлінь. Таким чином, на повноцінний старт структури можна сподіватися не раніше ніж у листопаді 2017-го. А на перші досягнення в роботі, за умови незалежного керівництва, швидше за все, ближче до середини 2018-го. Хоча депутатам уже пропонують ухвалити зміни до законодавства, які продовжать для прокуратури терміни низки розслідувань до 2019-го. Мова, зокрема, про справи Майдану, якими нині займається Департамент спеціальних розслідувань.
Дещо кращі справи в Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Закон, яким було передбачено створення цієї структури, ухвалили в жовтні 2014-го, а запрацював він 26 квітня 2015-го. Самé НАЗК створили 18 березня 2015-го. На нього покладається превентивна робота в питаннях запобігання корупції. Нацагентство має аналізувати статистичні дані щодо хабарництва в Україні, розробляти Антикорупційну стратегію, погоджувати антикорупційні програми державних органів тощо. Проте широкому загалові НАЗК більш відоме електронним декларуванням. Бо ж якраз Нацагентство має забезпечувати ведення Єдиного держреєстру декларацій. Крім того, працівники саме цієї структури мають перевіряти опубліковані звіти про доходи. І нещодавно роботи прибуло. Станом на 9 листопада на сайті НАЗК назбиралася 131 тис. декларацій. Згідно з процедурою спершу треба перевірити вчасність їх подання (як відомо, дедлайн минув у ніч на 31 жовтня). А згодом цифри, які подали депутати, міністри, судді й прокурори. Крім того, НАЗК має право вибіркової перевірки способу життя декларантів.
У коментарі Тижню заступник голови Нацагентства Руслан Радецький зазначив, що станом на початок листопада вивчають, чи було звітування вчасним.
«Наразі триває перевірка щодо вчасності подання декларацій. Після цього перевірятимемо дані, зокрема цифри, що їх суб’єкти вказали у своїх деклараціях. Що ж до можливих кримінальних проваджень… то спочатку зробімо свою роботу, а потім уже про щось говоритимемо», — зауважив він. Утім, раніше на одному з українських телеканалів він прогнозував, що перші кримінальні провадження за результатами перевірок можуть бути не раніше ніж у січні 2017-го.
Виявляючи під час перевірок адміністративні правопорушення, НАЗК складатиме протоколи. Проте якщо вирине кримінал, то Нацагентство повинне скласти висновок з обґрунтуваннями й передати його правоохоронцям, зокрема НАБУ.
Читайте також: Царі гори та їхні будні
Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру треба розглядати разом. НАБУ створили 16 квітня 2015‑го, його керівником став Артем Ситник. Основне завдання, яке ставили перед бюро, — протидія кримінальним корупційним злочинам, що загрожують національній безпеці. Серед уже звичних для правоохоронних органів функцій з оперативно-розшукових заходів та досудових розслідувань можна відзначити перевірку на доброчесність чиновників, представників державної влади й місцевого самоврядування. Контроль за діяльністю структури здійснює парламентський Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Водночас за оперативно-розшуковими діями НАБУ наглядає САП. Її створили відповідним указом 22 вересня 2015-го за генпрокурора Віктора Шокіна. Антикорупційна прокуратура працює в структурі ГПУ, проте є самостійною. Окрім нагляду за роботою НАБУ САП має також підтримувати державне обвинувачення у провадженнях бюро і представляти інтереси громадян у випадках, пов’язаних із корупцією. Керує САП Назар Холодницький.
Власне, саме НАБУ може похвалитися найбільшими успіхами. Наразі воно, зокрема, займається «чорною бухгалтерією» Партії регіонів. А якщо говорити про недавні затримання, то детективи бюро 8 листопада взяли екс-чиновника Електроважмашу, якого підозрюють у завданні підприємству збитків на 37 млн грн.
Проте найбільший резонанс мав конфлікт НАБУ з Генеральною прокуратурою. У публічній площині він з’явився влітку цього року. Спецназ бюро вів спостереження за одним із підозрюваних, але до приміщення, де перебували детективи бюро, спробували потрапити троє працівників прокуратури, які, за словами його прес-служби, вважали, що відбувається стеження саме за ними. Сталася сутичка. Згодом НАБУ повідомило про затримання ГПУ двох осіб із технічного персоналу бюро та їх катування. Раніше ГПУ приходила до працівників НАБУ з обшуками у справі про «незаконне прослуховування». Тоді, за словами прес-секретаря Юрія Луценка Лариси Сарган, у бюро вилучили низку документів. Після втручання керівництва структур конфлікт вдалося залагодити. А вже в жовтні Генпрокуратура почала провадження проти Ситника.
Читайте також: Протистояння НАБУ-ГПУ: вияв слабкості
«ГПУ завела на мене чергову справу. Щодо квартири в Куп’янську, яку я не задекларував і яка мені не належить. Уніс цю справу, по-моєму, Юрій Столярчук (заступник генерального прокурора. — Ред.)», — розповів Ситник журналістам. Крім того, він повідомив, що його першого заступника Гізо Углаву намагаються позбавити українського громадянства.
Такі події можуть свідчити про серйозний конфлікт між «старими» та «новими» правоохоронцями. Припускаємо, що зі створенням ДБР (та обранням незалежного від ГПУ кандидата) таких зіткнень інтересів побільшає. Старій системі на руку грає досі не реформована судова гілка влади. Власне, старт реформі дали ще влітку цього року, проте реорганізація судів дещо затягується. Зокрема, і через відсутність профільного закону стосовно Вищої ради правосуддя, яка замінює Вищу раду юстиції. Парламент ухвалив документ у першому читанні, проте депутати скаржилися на необхідність значної роботи з доопрацюванням проекту закону. Наразі лишається спостерігати за роботою вже наявних структур і сподіватися, що вони збережуть свою незалежність від керівництва Генпрокуратури та владних інституцій. Інакше цілком реально ризикують перетворитися на каральні органи проти «неугодних».