Як пише видання, в той час, як уряд прагне очистити поліцію від залучених до розслідування корупції офіцерів, він також взявся за засоби масової інформації, арештовуючи журналістів та не дозволяючи деяким критично налаштованим журналістам їздити закордон разом з Ердоґаном. Проте ця жорстка тактика не зупинила від витоку інформації, включно з публікаціями в деяких газетах та у твіттері, щодо повістки для сина Ердоґана з'явитися на допит.
«Постійні публічні викриття, в основному через фрагменти слідчих документів, шокували багатьох турків, які звикли жити при уряді, відомому своєю здатністю контролювати засоби масової інформації та затикати рота незгодним», – пише The New York Times.
Видання припускає, що разом із відставкою кількох партійних чиновників і членів кабінету міністрів, – це мабуть ще одна ознака повільної ерозії «залізної хватки» Ердоґана на всіх рівнях влади.
Під керівництвом Ердоґана, Туреччина отримала репутацію країни, де переслідують та залякують представників засобів масової інформації. «У Туреччині журналістів у в’язницях більше, ніж у будь-якому іншому місці світу, в тому числі Китаї та Ірані», – наголошує видання.
Проте багато хто наголошує, що свідченням особливого ставлення Ердоґана до ЗМІ є не кількість журналістів у в'язницях, а кількість тих, хто втратив роботу через тиск з боку уряду. У ході акцій протесту минулої весни та літа, наприклад, за даними однієї опозиційної партії, було звільнено майже п’ятдесят журналістів. Проте ситуація в цілому має і позитивні риси: у Туреччині, як в інших місцях на Близькому Сході, вибух інтернет-ЗМІ переважає здатність уряду повністю контролювати інформацію.