Змучені щоденними авіаударами та артилерійськими обстрілами мешканці багатостраждального сирійського міста Алеппо можуть багато розповісти про те, як діє насправді припинення вогню, встановлене між урядом нинішнього президента Башара Асада та розрізненими групами опозиції.
Так, іще 10 вересня 2016 року в Женеві після 14-годинних переговорів керівники зовнішньополітичних відомств США і Росії Джон Керрі та Сєрґєй Лавров заявили про повне й безумовне припинення вогню між протиборчими сторонами в Сирії. Відразу після цього на спільній прес-конференції Керрі зазначив, що згідно із цими домовленостями під час перемир’я сирійським урядовим військам, окрім іншого, заборонено завдавати авіаударів по опозиційних силах. Але довгождане для жителів Алеппо «припинення вогню» тривало зовсім мало: лишень кілька днів зберігалася відносна тиша. А 22 вересня урядові війська за підтримки власної та російської авіації почали широкомасштабний наземний наступ на позиції опозиціонерів.
І от уже 28 вересня літаки чи то сирійської армії, чи то російських ВКС (у небі над містом постійно кружляють і ті, й ті) завдали удару по двох лікарнях. За словами радіолога медзакладу М10 Мугаммада Абу Раджаба, котрий дав інтерв’ю інформаційному агентству Reuters, унаслідок цього авіанальоту вбито двох пацієнтів однієї з лікарень, а також знищено реанімаційне відділення і склад медикаментів.
Розбомблені східні квартали Алеппо
Необхідно сказати, що це не вперше асадівські та російські літаки завдають ударів по медичних закладах. Варварська тактика позбавляє жителів цієї частини міста змоги дістати хоч якусь медичну допомогу. Зрозуміло, що в блокадному Алеппо важко переоцінити й важливість медикаментів.
Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун прокоментував бомбардування так: «Уявіть собі бійню. Це набагато гірше. Навіть бійня є людянішою». Зараз у заблокованій частині міста — приблизно 300 тис. осіб і, за різними оцінками, не більш ніж 30 медиків та жодної вцілілої лікарні.
Читайте також: РФ почала розгортати у Сирії зенітно-ракетну систему С-300 – Fox News
Урядові війська, за участю ВКС Росії, найманців з Ірану, Іраку та Лівану цими днями розпочали ще потужніший наступ на позиції сирійської опозиції в цьому місті. Підконтрольні Асаду ЗМІ заявляють, що урядові війська взяли під контроль район Аль-Фарафра неподалік історичного центру міста, шиїтські бригади, що воюють на боці влади, почали наступальні дії в Баб-аль-Антак’ї, окрім того відновилися жорстокі бої на північному боці Алеппо — в Хандараті.
Використовуючи бетонобійні бомби, авіація завдає смертоносних ударів не стільки по інфраструктурних об’єктах, скільки по житлових кварталах східної частини Алеппо. Щодня очевидці заявляють про великі втрати серед цивільного населення.
Щоб зрозуміти, чому ж у місті кояться такі жахіття, слід звернутися до історії цієї війни. До початку конфлікту в Алеппо проживало близько 2 млн осіб. Саме місто — в дуже вигідній точці, на перехресті багатьох торгових шляхів: звідси лише 50 км до кордону з Туреччиною і 100 км до Середземного моря.
Знищені останні два шпиталі
Місто Шовкового шляху вперше відчуло подих війни, коли проасадівські бойовики в лютому 2012-го вбили до десятка мирних протестувальників під час мітингу опозиції. У липні того самого року повстанці взяли під контроль східні квартали міста й прагнули просунутися далі на північ. Урядові війська постійно намагалися вибити опозиційні сили потужними атаками, та це не давало ані разу серйозних результатів.
Наприкінці червня 2015 року повстанці навіть спробували контратакувати, але також без особливого успіху. Ситуацію докорінно змінило прибуття в Сирію російських літаків та артилерії восени 2015-го. Відтоді на східну частину Алеппо впали тисячі тонн смертоносних бомб та снарядів. Позиції повстанців під потужним натиском асадівських військ, бойовиків «Хезболли» та інших груп найманців почали поступово слабшати.
Читайте також: США офіційно припинили взаємодію з Росією щодо Сирії
Дорога Кастелло, єдина артерія, котра дає змогу силам опозиції хоч якось поповнювати запаси продовольства і тримати зв’язок із навколишнім світом, від самого початку війни зазнає обстрілів армії Асада, а з приходом у Сирію російських ВКС нею стало практично неможливо пересуватися.
Очевидно, для сирійського уряду взяття Алеппо не є самоціллю, його план полягає в тому, щоб фрагментувати сили опозиції на якомога менші структурні одиниці. Хоча остання, до речі, й так розділена релігійними та політичними суперечками. Асад прекрасно розуміє, що при об’єднанні цих сил в одну бодай у військовому сенсі, він матиме значно менше шансів узяти під контроль усю територію Сирії. Тому його радники й виробили стратегію, відповідно до якої урядові війська з допомогою російських ВКС ізолюватимуть анклави повстанців один від одного, принагідно знищуючи їх при оточенні.
Сирійська армія веде наступальні дії, незважаючи на перемир’я
Фактично створюються такі собі острови, куди потужними ударами з повітря та широкомасштабними наземними операціями зганяють сили повстанців. Головна мета ударів — відрізати загони опозиції від джерел постачання. Узявши цю стратегію за основу, асадівські війська перестали концентруватися по всій доволі заплутаній лінії фронту й почали затискати сили опозиції у «вогневі мішки» там, де складається сприятлива для цього оперативна обстановка.
Певну частину найбоєздатніших військ відвели з-під міста Ідліб, що між провінціями Алеппо та Латакія, і перекинули її, щоб відрізати шляхи постачання силам опозиції на північній схід. Дещо згодом, щоправда, це обернулося нищівною поразкою урядових військ в Ідлібі: місто цілком опинилося в руках радикального ісламістського руху «Джабхат ан-Нусра», котрий довго пов’язували з «Аль-Каїдою». Але цей крок дав змогу військам Асада ізолювати деякі квартали північної частини та центру Алеппо від східної, таким чином затиснувши сили Вільної сирійської армії та інші опозиційні угруповання в «мішок». Тут також свою роль відіграли роз’єднаність і часто навіть ворожнеча опозиційних сил. Так, нещодавно курдські Загони народної самооборони, що контролюють деякі квартали північно-східної частини міста, через неузгодженість дій із підрозділами Вільної сирійської армії та «Джабхат ан-Нусри» втратили кілька ключових об’єктів.
Читайте також: США припинили контакти з РФ щодо Сирії
Навіть не беручи до уваги той факт, що Алеппо — друге за величиною місто в Сирії після Дамаска й перед війною було найбільш розвинутим у країні, треба сказати: якщо Асадові таки вдасться заволодіти ним повністю, це відразу дасть нинішньому уряду більше легітимності й вочевидь зменшить визнання опозиції серед сирійського народу, а також суттєво змінить конфігурацію сил в оперативному просторі цієї війни.
Варто підкреслити, що в Асада, навіть за посиленої військової підтримки з боку Росії, не вистачить сил для відновлення повного контролю над країною, тому його війська намагатимуться й далі дробити фрагментарні опозиційні сили на ще менші одиниці, вибиваючи їх із великих міст і відтісняючи від важливих транспортних артерій. Застосовуючи цю стратегію, він, швидше за все, сподівається мати вигіднішу диспозицію в переговорах щодо майбутнього Сирії.
Необхідно, крім того, звернути увагу на методи видавлювання опозиційних сил з Алеппо. Це може здатися дивним, але вимальовуються чіткі паралелі із Другою чеченською війною, яка почалася 1999-го. Тогочасна російська військова стратегія була дуже схожа на ту, яку нині використовує Башар Асад.
Звичайно, ці війни різні за кількістю сил, рівнем технічної оснащеності, характером бойових дій, але стратегія загалом дуже подібна: противника жорстоко знищують, зовсім не звертаючи уваги на цивільне населення, яке стало вимушеним заручником. Мабуть, більшість пам’ятає як російські війська фактично стерли із земної поверхні місто Грозний, використовуючи авіацію, танки та різноманітні артилерійські системи.
Свідчення порушення урядовими військами режиму припинення вогню
Завдання те саме: переконати повстанців, що спротив безнадійний. Як 16 років тому, так і сьогодні російські дипломати заявляють про те, що вони діють у межах міжнародних договорів та конвенцій, а решта — маніпуляції та вигадки. І поки міжнародна спільнота висловлює свою занепокоєність, Асад уже сьогодні розстрілює Алеппо.
Читайте також: У Держдепі США знову заговорили про нові санкції проти РФ через Сирію
До слова, речниця російського МЗС Марія Захарова, заявила, що звинувачення США в недотриманні Росією та Сирією перемир’я є не чим іншим, як спробою заговорити в публічній площині їхню власну атаку на сирійські війська в Дейр-ез-Зорі.
Але треба також розуміти логіку використання цієї стратегії, в Асада достатньо військ, щоб захопити Алеппо, але їх не вистачить, щоб установити там тривалий контроль. Тому знищення повстанців разом із місцевим населенням, як це було в Грозному, видається йому цілком прийнятною опцією.
При цьому російські військові витискають максимум корисного для себе з війни в Сирії. Адже як і у війні в Україні, вони вчаться керувати різними підрозділами в умовах збройного конфлікту, випробують новітню зброю, виявляють власні недоліки в управлінні та логістиці.
Наразі важко передбачити, чим закінчиться наступ асадівських військ на Алеппо, але впевнено можна сказати, що місто зрештою буде знищене й кількість жертв серед цивільного населення значно зросте.
Росія, відкидаючи всі звинувачення в зриві мирного процесу в Сирії і надалі діє агресивно, допомагаючи Асаду вести наступальні дії. Міжнародна спільнота, яка розгублено спостерігає за гуманітарною катастрофою в Алеппо, повинна зрозуміти, що Путін свої домовленості будь із ким сприймає не як імператив для виконання, а радше навпаки — як сигнал до зворотної дії. Тому Україна, яка веде свою війну проти Росії, повинна уважно вивчити досвід так званих припинень вогню, адже, як показує сувора реальність, Путін використовує цей час для перегрупування власних сил і продовжує наступ.