Торік The Economist опублікував останні результати масштабного дослідження громадської думки в Латинській Америці, проведеного центром Latinobarómetro. Рік після того виявився надзвичайно багатим на події. У трьох країнах регіону ні з чим залишилися популістські ліві уряди: аргентинці обрали президентом правоцентриста; венесуельці та болівійці через парламентські перегони позбавили опори нинішніх глав держав. У Перу президентські вибори виграв 77-річний колишній банкір Педро Пабло Кучинскі, що мав суперницею помірковану популістку Кейко Фухіморі — доньку колишнього диктатора Альберто Фухіморі, який сидить у в’язниці. У Домініканській Республіці переобрали президента-правоцентриста Даніло Медіну. За «прості рішення» проголосували тільки гватемальці: вони віддали свої симпатії на президентських виборах комікові без досвіду роботи в політиці Джиммі Моралесу, переважно тому, що вважали його кандидатуру «некорумпованою».
Латиноамериканський прагматизм бачиться позитивом на тлі дедалі ширшої підтримки маргінальних кандидатів та ідей у Європі й Сполучених Штатах. Але проведене цьогоріч центром Latinobarómetro опитування засвідчило, що жителі регіону не більше задоволені статус-кво, ніж британці, які проголосували за Brexit, чи одурманені Трампом громадяни США. Частка латиноамериканців, які вважають, що еліти при владі захищають власні інтереси, у середньому становить 73%, це найвищий рівень за 12 років. Уперше переконаних у тому, що їхні країни котяться назад, у регіоні більше за тих, хто вважає, що вони рухаються вперед.
Латиноамериканці не переймаються тим, чим європейці й американці. У переліку їхніх найбільших проблем не фігурує тероризм чи імміграція. Вони не мають настрою до протекціонізму: 77% підтримують ширшу інтеграцію між своєю державою та сусідніми. Нерівність, зростання якої 
значною мірою пояснює невдоволення в Європі та Сполучених Штатах, у Латинській Америці від початку 2000-х зменшилася. Натомість латиноамериканські страхи — пов’язані з економікою, злочинністю і корупцією (див. «Печальні тропіки»).
Читайте також: Уроки стагнації
Оптимізм регіону з приводу економіки підірвали шість поспіль років її сповільнення після глобального сировинного буму. Сьогодні задоволення латиноамериканців економічними успіхами на найнижчому від 2004-го рівні. Найбільша проблема в цій царині — безробіття. Але у Венесуелі, котра, хоч як парадоксально, торік отримала нагороду від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) за успішну боротьбу з недоїданням, безробіття хвилює людей менше, ніж дефіцит товарів: 68% жителів вважають найнагальнішою проблемою нестачу харчових продуктів.
Значною залишається тривога через злочинність, яка різко збільшила свої масштаби наприкінці 2000-х. У половині країн Латинської Америки, зокрема в Мексиці, Перу й Сальвадорі, на це передусім скаржаться 30% чи більше респондентів. У списку проблем жителів Болівії, Бразилії, Чилі та Перу перше або друге місце посідає корупція.
Цей індикатор чутливий до скандалів. У Бразилії, де слідство виявило, що владні партії брали мільярди доларів на лапу від державної нафтової компанії Petrobras, хабарництво найдужче хвилює 20% населення. Воно йде відразу за охороною здоров’я, яка стала найбільшою проблемою після торішнього сплеску зараження вірусом Зіка. У кожній латиноамериканській країні дві п’яті, а то й більше респондентів переконані, що корупція посилюється.
Там, де найбільша відраза до підкилимних оборудок політичних лідерів, зменшилася підтримка демократії. На 22 відсоткові пункти, до 32%, вона впала впродовж 2015–2016-го в Бразилії; через резонансні скандали знизилася на 11 пунктів, до 54%, у Чилі. У Сальвадорі, Гватемалі та Нікарагуа відповідний показник найнижчий за останні 10 років.
Читайте також: Бразилія прокидається. Це може стати початком «латиноамериканської весни»
Утім, це не означає, що латиноамериканці готові проміняти демократію на щось інше. Загалом 54% населення регіону вважають її кращою за будь-яку іншу систему. Цей показник не дуже змінився від 1995-го. Натомість своє невдоволення вони переводять у русло громадянської активності. Обурення корупцією викликало масові демонстрації в Бразилії, Гватемалі та Гондурасі. На акції проти безкарності влади виходили тисячі мексиканців. Тепер проти неадекватних пенсій мітингують чилійці.
Дані, отримані в межах дослідження Latinobarómetro, засвідчують, що людям стає властива більша настирність. У торішньому дослідженні було запитання, чи готові латиноамериканці протестувати заради, наприклад, вищих зарплат, кращої медицини й демократичних прав. За 10-бальною шкалою, де 10 — найвищий ступінь готовності, вони оцінили свій запал до демонстрацій у 6–7 балів. Це дещо вище, ніж у 2013 році.
Зміна ставлення до насильства свідчить про більшу зрілість і впевненість у собі серед звичайних громадян, вважає директор центру Latinobarómetro Марта Лаґос. Латиноамериканці називають найбільш поширеним насильство вуличних злочинців і банд, але найшкідливішим для країни є, на їхню думку, родинне. На думку Лаґос, висунення домашнього насильства на перше місце — нове явище (хоча такого запитання раніше прямо не ставили). Це може означати, що латиноамериканці починають піддавати сумніву культуру «мачизму», яка в деяких країнах просто всюдисуща. Помітно, що дедалі менше згодні страждати мовчки жінки. Це свідчить про «величезну культурну зміну», каже Лаґос.
Досліджений Latinobarómetro зріз громадської думки засвідчив: завдяки прогресу останніх десятиліть латиноамериканці стали більше сподіватися, хоч і не дуже вірять, що нинішні інститути реалізують їхні надії. За словами Лаґос, вони кидають виклик усталеним формам лідерства, але поки що не вигадали нових. Сьогодні жителі регіону не дуже симпатизують диктаторам із минулого, але це не означає, що така ситуація не здатна породити нові види антидемократичної політики. Якщо способів боротьби зі злочинністю, низькими темпами зростання, нерівністю й корупцією не запропонують обрані високопосадовці, зробити це можуть менш демократичні лідери.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com