Неспокійний початок 2014 року
1-го березня 2014 року в 55-й Окремій артилерійській бригаді була оголошена тривога у зв’язку з початком анексії Криму російськими військами. Комбриг наказав всім зібратися на плацу та почати готуватися до навчань, які мали відбутися на полігоні Широкий Лан.
Як відомо, технічний склад української армії не оновлювався декілька десятиліть, тому марш на полігон видався бійцям тяжким та надзвичайно виснажливим, адже автомобілі, які перевозили особовий склад, продовольство, а також тягачі, постійно ламалися і їх доводилося постійно ремонтувати, що забирало дорогоцінний час.
Умови на полігоні були важкі: діряві переповнені намети, погане харчування. Після бойового злагодження 1-ша гаубична батарея відбула на Херсонщину, під Генічеськ. Місцеві мешканці підтримували артилеристів, допомагалаи з речами першої необхідності, чого не скажеш про тилові служби, у підрозділі було всього 17 бронежилетів на той час.
Після того, як російській бойовики почали захоплювати міста на Донбасі, артилеристів відправили на полігон в селищі Черкаське, де вони вчилися взаємодіяти з різними підрозділами в рамках потужних військових операцій.
Читайте також: Спецпризначенець: «У травні 2014-го ми стримували бойовиків п’ять днів у ДАП до підходу армії»
Спекотне літо 2014 року
З початком АТО, «боги війни» прибули до Ізюма, що на Харківщині. Коли з первинного хаосу, який відбувався серед сил АТО почалася підготовка до повноцінних військових операцій, то артилеристи почали нарешті відчувати увагу від свого командування. Тут же в Ізюмі, вони вперше побачили прибор нічного бачення, який їм був виданий для охорони гармат та майна, але він був в такому стані, що довго не прослужив.
Першою операцією, в якій брала участь батарея, було звільнення міста Лиман (тодішня назва Красний Лиман). Тут артилеристи допомагали зведеним підрозділам 25 ОПДБр та 79 ОДШБр зайняти стратегічні позиції для штурму міста. Саме по дорозі на свою першу військову операцію артилеристи відчули, що таке справжня війна. Під час руху колони бойовики із засідок намагалися знищити боєприпаси та гармати. За допомогою десантників ці напади вдавалося швидко та ефективно відбивати.
Прибувши на позиції, артилеристи в перший же день вистріляли весь свій боєкомплект. Через деякий час їм привезли додаткову партію снарядів. Десантники готувалися до вирішального штурму Лиману, розвідники повідомили артилеристам про цілі, які необхідно було знищити в першу чергу.
Треба сказати, що українські крилаті піхотинці бездоганно виконали своє завдання і місто Лиман було швидко звільнено від російських бойовиків.
Так як АТО лише набирало обертів, відповідно завдань у бійців 1-ї Габатр почало ставати більше. Після операції біля Лиману, «боги війни» надавали вогневу підтримку підрозділам, що воювали біля Слов’янська. Так як крилаті піхотинці 25 ОПДБр готувалися до штурму потужного укріпрайону терористів біля села Ямпіль, то командування вирішило дати їм на підмогу артилерію 55-ї ОАБр.
Незважаючи на потужну артилерійську підготовку та блискавичні дії десантників, силам АТО з першого разу не вдалося прорубати цей укріпрайон. На щастя, командування не довго мудрувало що робити далі і надіслали ще одну артилерійську групу та додаткові сили. От тоді вже українські війська вибили бойовиків з-під Ямполя і отримали першу стратегічну перемогу – вихід до Лисичанська та Сіверська, з можливістю удару по Бахмуту (Артемівськ).
Читайте також: Перші бої 25-ої бригади
Довго сидіти без роботи не довелося, адже через тиждень їм привезли нові. Після цього, 1-а Габатр вирушила на допомогу угрупуванню українських військ, які оточували Лисичанськ.
Тут вже бої носили трохи інший характер, бойовики вже самі пробували нанести артилерійські удари по піхоті та влаштовували засідки на колони сил АТО.
Цього разу їх місце розташування було не так вдалим, як попередні. Батарея розташувалася перед Лисичанським НПЗ і саме тут бойовики постійно робили вилазки та намагалися їх будь-що знищити, але за допомогою інших підрозділів, артилеристи продовжували виконувати свої завдання.
Дещо згодом, командування сил АТО вирішило залучити батарею до звільнення Попасної. Тут бійці вперше зустрілися з добровольцями, це були «донбасівці», які просто вразили артилеристів своїм патріотизмом та бажанням знищувати бойовиків за будь-яку ціну. Тут також до них вперше приїхали волонтери.
«Донбасівці» декілька разів ходили на штурм міста, але взяти його так іне змогли. Лише спільними зусиллями з регулярними підрозділами та вогневої підтримки 1-ї Габатр вдалося звільнити місто. Після цього артилеристи виконували різні завдання в цьому секторі взаємодіючи з різним підрозділами сил АТО, які тоді вели широкомасштабні наступальні операції.
Так в кінці липня 2014 року, 25 ОПДБр взяла штурмом Дебальцеве і «боги війни» надавали артилерійську підтримку її штурмовим групам. В такому шаленому та вимотуючому ритмі, артилеристи перебували до 1-го вересня 2015 року, після цього командування сил АТО вирішило вивести батарею на відпочинок та ремонту техніки. На їх місце зайшли побратими з іншої батареї 55-ї ОАБр.
Дебальцеве
Події восени в 2014 році розвивалися дуже стрімко, саме в цей час почалися битва за ДАП та й на інших напрямках відбувалися жорсткі бої. Дебальцеве також було однією з найгарячіших точок на карті проведення АТО. Тепер вже на початку січня 2015 року бійці 1-ї Габатр змінили своїх колег по бригаді і стали нести бойове чергування біля розташування 128-ї ОГПБр.
До них сюди почали заїжджати патрулі ОБСЄ. Не буде великої таємницею сказати, що в самому місті було багато прихильників так званої ДНР, які коригували вогонь по позиціях українських військових. Бойовики не припиняли спроб знищити українську артилерію, з кожним днем їх удари ставали все точнішими і точнішими. Так на Водохреща в 2015 році вони обстріляли з "Градів" польовий табір українських військових.
Читайте також: Зеленопілля. Спогад офіцера
Незважаючи на те, що в складі батареї було більше контрактників ніж мобілізованих, все ж командиру батареї доводилося робити все можливе аби зберегти бойовий дух підрозділу. Адже деякі бійці почали ухилятися від виконання поставлених завдань, симулюючи хвороби чи травми.
На початку лютого, оперативна ситуація навколо Дебальцеве почала стрімко змінюватися. Російські терористичні війська завдавали потужних артилерійських ударів, більшість з яких приходилася на місто, від цього найбільше страждали місцеві жителі.
Коли терористи захопили село Логвінове стало зрозуміло, що штурм Дебальцеве – справа невіддаленого часу. Добре, що перед цим артилеристам встигли завезти снарядів, бо в іншому випадку не було б чим захищатися.
Ситуація погіршувалася з кожним новим днем, всі в підрозділі помітно нервували. Проте 14 лютого, їм повідомили, що з наступного дня оголошується перемир’я. Проте, бойовики мабуть цього не знали і з новими силами почали знищувати Дебальцеве. Один зі снарядів «Граду» потрапив до бліндажу артилеристів, де смертельно поранив двох бійців. Один від ран помер на місці, інший – в шпиталі. Незважаючи на сильні обстріли батарея продовжувала працювати на повну силу.
Лише пізно ввечері 16-го лютого командир батареї повідомив про рішення командира 128-ї відходити з Дебальцеве. Приблизно о 1-їй ночі 17 лютого батарея залишала Дебальцеве, знищивши 2 Камази, 2 Крази та всі свої гармати, адже в бійців не було можливості забрати їх.
Під час руху колони, вони декілька разів потрапляли під потужні мінометні обстріли. Лише самовладання та високий професіоналізм водіїв врятували життя багатьом з них.
Так як за Мінськими домовленостями, важку артилерію відвели тому 1-а Габатр не знаходиться в зоні бойових дій. Але в будь-яку секунду вони готові як завше надати потужну вогневу підтримку військам.