За словами Маляр, право українців на мирні зібрання «за умови завчасного сповіщення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування» визначається Конституцією України.
Водночас вона нагадує, що право на проведення акції протесту може бути обмежене можливою відмовою органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування або судовою забороною.
«По суті, в Україні відсутнє законодавство, яке б регулювало реалізацію права на мирні зібрання. Законом не обмежується місце і час проведення мирних зібрань, не встановлено чіткої вимоги щодо терміну повідомлення про заплановану акцію», – додала Маляр, зазначивши, що наразі «органи державної влади, органи місцевого самоврядування та суди досі використовують нормативні акти колишнього СРСРУ щодо порядку реалізації права на мирні зібрання. Йдеться про Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року “Про порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій у СРСР”. Указом встановлено «дозвільний» порядок організації масових зібрань».
«То ж, на разі не зовсім зрозуміло, яким нормативними актами керуються правоохоронні органи, коли закликають організаторів масових заходів дотримуватися встановленого законом порядок проведення мітингів і демонстрацій. Невже керуються отим радянським Указом? Бо іншими нормативними актами такий порядок не встановлено», – зауважує експерт.
А тому, додає Маляр, якщо немає судової заборони проведення мирного зібрання, «то місце і форма проведення протесту обмежується лише правом приватної власності та правами інших людей».
«А отже, якщо протестувальники мирно демонструють свої погляди, при цьому не завдають шкоди майну, не перешкоджають діяльності державних органів, не перекривають рух на автошляхах та не вчиняють інших правопорушень – їхні дії є законними», – підсумовує вона.
Нагадаємо, нещодавно столична міліція вчергове звернулася до організаторів масових заходів з проханням, з поміж іншого, дотримуватися встановленого законом порядку проведення мітингів і демонстрацій. Крім того, ще раз попередила, що за блокування і захоплення адміністративних будівель, перекриття руху автотранспорту та пошкодження чужого майна будь-якої форми власності, чинним законодавством передбачена, як адміністративна , так і кримінальна відповідальність.