Півтора тижня минуло з моменту затримання в Криму «українських диверсантів», проте вся історія досі видається вкрай незрозумілою. Після офіційних звинувачень ФСБ, а також жорстких заяв Путіна та Мєдвєдєва минуло достатньо часу, однак жодних «заходів» РФ не вжила. А після тривалої паузи вживати їх тепер уже й зовсім якось нелогічно.
Навпаки, після натяку Мєдвєдєва на розрив дипломатичних відносин з Україною прозвучали пом’якшувальні слова Лаврова, що Росія поки що не планує йти на такий жорсткий крок.
У детективній кримській історії й досі більше запитань, аніж відповідей. Російська версія подій постійно змінюється та обростає новими подробицями. Та й загалом у ній немає жодної логіки.
Спочатку російська газета «Коммерсант» (до речі, кримський інцидент як перевірку на міцність не пройшли навіть ті російські медіа, які в нас прийнято вважати демократичними, чого варте лише опитування на «Эхо Москвы» щодо необхідності завдати удару по Україні) написала, що українські диверсанти в Криму збиралися підірвати кілька вибухових пристроїв невеликої потужності, щоб зірвати курортний сезон.
«За їхніми словами, влаштовувати теракти щодо керівників Республіки або на її промислових об’єктах вони не збиралися. Метою атак був туристичний бізнес на півострові», — розповіли журналісти з посиланням на власні джерела в правоохоронних органах.
Читайте також: Порошенко обговорив з Олландом та Меркель провокації РФ в окупованому Криму
Коли ж в Україні цю версію висміяли через її очевидну абсурдність, бо зривати курортний сезон у середині серпня безглуздо, у Росії спішно сфабрикували вже іншу історію. За новою версією, українська ДРГ збиралася підірвати низку важливих об’єктів інфраструктури, а також промислові підприємства включно із заводом «Кримський Титан».
Але й після такого пояснення жодної логіки в цих подіях немає, а вся історія білими нитками шита. З одного боку, у ній є якісь загадкові диверсанти, що намагалися прорватися до Криму у військовій формі та зі зброєю, вступили на кордоні в перестрілку з російськими силовиками, вбивши двох осіб. Цих диверсантів ніхто не бачив і не ідентифікував, жодних доказів їх існування немає, як і доказів того, що на кордоні взагалі відбувалася якась збройна сутичка.
З другого боку, громадськості пред’являють нібито пособників цих ефемерних диверсантів — Панова та Захтєя, які ні в кого не стріляли й були заарештовані не під час сутички, а пізніше, на території Криму. Один із них є ветераном АТО, інший — громадянином Росії. Все, що висуває російська сторона Україні сьогодні, — усні свідчення цих людей, записані на відео, а також кадри, на яких демонструється нібито захоплена в диверсантів вибухівка.
Доказів, прямо скажемо, небагато. На відео видно, що у ветерана АТО Панова розбите обличчя. Це підтверджує, що до нього застосовували фізичні методи впливу. Захтєй узагалі є громадянином Росії і може виявитися просто провокатором. Те, що розповідають спіймані «диверсанти», більше схоже на вигадки школяра.
Озброєні до зубів люди у військовій формі зі стрілецькою зброєю та вибухівкою прориваються до Криму і вбивають російських силовиків, щоб… Щоб що?
Якщо йдеться про диверсантів, або терористів, які хотіли влаштувати вибухи на об’єктах, то очевидно, що діяти вони повинні були абсолютно інакше. А конкретно: проїхати до Криму непоміченими, як прості туристи або мирні жителі, вчинити диверсії, а потім так само таємно повернутися до України. А чого може домогтися в переповненому російськими військовими Криму озброєна група з кількох осіб, одягнених у камуфляжі? Доїхати до першого даішника? Взяти штурмом найближчу до кордону поліцейську дільницю, забарикадуватися в ній, а потім здатися або героїчно загинути в оточенні?
Навіщо диверсанту, який хоче непомітно проникнути на ворожу територію, вдягати камуфляж?! Навіщо брати стрілецьку зброю, якщо мета ДРГ — диверсії в глибокому тилу? Навіщо в цьому випадку потрібен автомат? Щоб перейти з ним кордон, заховати його у схроні, перед тим як поїхати до Ялти й щось там підірвати? Або так і їхати до Ялти з «калашем» у рюкзаку?
Читайте також: У зв'язку із загостренням ситуації у Криму та на Донбасі встановлено найвищий рівень загрози
Нарешті, не зрозуміло, навіщо взагалі диверсантам знадобилося потрапляти на російську територію через Перекоп, де все ретельно контролюється військовими й де ризик потрапити в полон значно вищий, ніж на інших ділянках російсько-українського кордону? Набагато безпечніше заїжджати в Росію через Сумську або Харківську області, де кордон проходить по лісах і майже не охороняється, а в Крим діставатися вже через Краснодарський край.
Якщо уявити собі, що на окупований півострів справді намагалася зайти озброєна українська ДРГ у повній екіпіровці, то завдання в такої ДРГ було б зовсім іншим — захоплення деяких об’єктів або партизанська війна. Тобто рівно те, що зробила на Донбасі в 2014 році диверсійна група Стрєлкова, яка саме й проникла на територію України зі зброєю та спорядженням через кордон із Ростовською областю, щоб розв’язати війну.
Можливо, саме тут і криється розгадка, чому Росія озвучує таку легенду. Річ у тім, що росіяни звикли бачити по телевізору саме такий тероризм. Напад угруповання Шаміля Басаєва на Будьоновськ у 1995 році, недавня атака на Грозний бойовиків «Імарату Кавказ» у 2014-му, коли в результаті стрілянини загинуло більш як десяток силовиків, відбувалися саме за таким сценарієм. В обох випадках було вторгнення в місто збройного угруповання людей, завдання яких — влаштувати не таємну диверсію, а максимально гучний та нахабний теракт із великою кількістю жертв.
Читайте також: У НАТО відреагували на звинувачення РФ на адресу України щодо подій в Криму
Щоправда, тоді нападники розуміли, що фактично є смертниками й шансів вирватися живими з м’ясорубки в них небагато.
Чи могла Україна влаштувати в Криму щось подібне? Навіть обговорювати таке всерйоз нерозумно. Навіщо ж у такому разі Росія взагалі затіяла цю незграбну провокацію?
Цілком імовірно, безглузда історія з «диверсантами» й наступні звинувачення на адресу України мають на меті якимось чином вийти з переговорного глухого кута, у який потрапили Москва та Київ після підписання мінських угод. Причому якщо Україну така безвихідь загалом влаштовує, то для Росії вона поступово стає зашморгом на шиї. Економіка почувається все гірше, а перспектив зняття санкцій немає. На додаток до цього непотрібним вантажем на бюджеті повисли і два ненажерливі бантустани: «ДНР» і «ЛНР», які не можна кинути й немає можливості довго годувати. Самим уже не вистачає.
Очевидно, «кримські диверсанти» є спробою Кремля створити на рівному місці кризову ситуацію і зробити Україну поступливішою в переговірному процесі. Однак поки що ймовірність того, що це Путіну вдасться, невисока. Схоже, у чергову виставу Москви ніхто не повірив. Звісно, крім самих громадян РФ.