Після оголошення АТО, командування вирішило взяти під свій контроль всі аеропорти в Донецькій та Луганській області, тому в ДАП спочатку зайшли співробітники УДО, а потім їх змінили спецназівці 3-го полку та бійці «Омеги». На посилення зведеному підрозділу надали зенітників з 25-ї бригади.
9 квітня 2014 року десантники з Гвардійського прибули до аеропорту. Всього їх було 15 – два ГАЗ-66 з установками ЗУ-23-2. По прибуттю бійці ознайомилися з оперативною ситуацією, але в той час в аеропорту ще було спокійно, адже українські політики намагалися вести переговори з сепаратистами, обіцяючи «услишать Донбас» і швидко вирішити конфлікт.
В таких от умовах, бійці зведеного загону оборони ДАПу перебували до 26 травня 2014 року. Зранку цього дня, коли бойовики почали раптово нарощувати свої сили в Новому Терміналі, прикордонники та охоронці явно щось знали, але ні з ким цією інформацією не ділилися.
Командир групи спецназу 3-го полку, який керував обороною ДАПа наказав всім бійцям зайняти оборону. Треба сказати, що перед цим до аеропорту привезли бійців Нацгвардії яких відразу вивезли звідси, а також довгоочікувані боєприпаси та снайперські гвинтівки.
Українські ж вояки перебуваючи в Старому Терміналі могли лише спостерігати за цим. Необхідно сказати, що оперативне становище не було сприятливим для українських бійців, адже біля Старого Терміналу було декілька будівель, насаджень, що заважало вести повноцінне спостереження та й агентура ворога спокійно ходила по території.
Читайте також: Спецпризначенець: «У травні 2014-го ми стримували бойовиків п’ять днів у ДАП до підходу армії»
В цей день бойовики почали стягувати свої сили, велику допомогу їм надали працівники Донецького СБУ та МВС, які пояснили всі тонкощі роботи аеропорту та необхідні технічні деталі. Терористи під носом у захисників ДАПу почали вивантажувати свої боєприпаси, бійці повідомили командування, що серед всього іншого в них є і установки ПЗРК «Ігла». Незважаючи на явну підготовку бойовиків до бою, їх наглість та безкарність, яка дуже злила бійців, командування цього разу не дало наказу знищити терористів.
Після довгого очікування на чітку команду, командиру 3-го полка повідомили, що на допомогу летять гелікоптери з підкріпленням. Близько полудня на горизонті з’явилися дві пари МІ-24 та МІ-8. Тут же спецназівці побачили як один з бойовиків приготувався до пострілу з ПЗРК «Ігла» і снайпер з загону спецпризначенців його ліквідував. З цього пострілу й почалася ця епічна битва. Зенітники 25-ї бригади почали вести щільний вогонь по позиціям терористів, які були шоковані діями українських військових. Вони цього зовсім не очікували.
Але разом з тим ледь не сталася трагедія, зенітники 25-ї не знали, що прибуло підкріплення і коли побачили, що прямо на них біжать якійсь люди у військові уніформі та зі зброєю в руках, вони не вагаючись розвернули одну з установок і вже були готові відкрити вогонь, але на щастя, командир спецназу встиг докричатися до них, що це біжать свої. Загальновідомо, що в українській армії спочатку війни були величезні проблеми зі зв’язком. Зенітники відразу розвернули свою «зушку» в іншу сторону.
Читайте також: Розвідники 74 ОРБ. Від Мар’їнки до Донецького Аеропорту
Бійці 140 Центру СО, 95-ї бригади, «Ягуару» почали займати позиції та вести вогонь по бойовикам, які втратили стратегічну ініціативу та перебували в прострації.
Терористи зазнавши серйозних втрат поспішно залишали територію Донецького аеропорту. Бої з різним рівнем інтенсивності продовжувалися ще три дні. За цей час бойовики за різними підрахунками втратили до 100 чоловік.
Зенітники 25-ї постійно змінювали свої позиції та вели вогонь не дозволяючи терористам наблизитися до терміналів. Десантники були дуже задоволені роботою під керівництвом командира 3 ПСпН. Всі його накази були чіткі та своєчасні. Також треба сказати, що одинадцять бійців групи були мобілізовані і тільки четверо були контрактниками.
Після цього провалу бойовики на деякий час забули про ДАП, лише зрідка пострілюючи по території Аеропорту. Десантники ж не втрачали можливості посилити власну обороноздатність. Так вони дізнались, що на території зенітно-ракетного дивізіону (зараз це позиція «Зеніт») неподалік села Спартак знаходиться ще одна зенітна установка. Командир десантників вирішив її будь-що забрати собі. Але це була небезпечна операція, потрібно було проїхати неподалік блок посту бойовиків. Поспілкувавшись з командиром 3 ПСпН було вирішено, що все ж його бійці виконають цю зухвалу операцію.
Читайте також: 79 ОАЕМБр. Крізь пекло Ізвариного та Донецького аеропорту
Урал з спецназівцями на високій швидкості пролетів повз позицію бойовиків, які не очікували подібних дій. Вони швидко залетіли на територію «Зеніту», переговорили з бійцями Національної Гвардії та ПВОшниками, потім причепили «зушку» до Уралу і поїхали назад. Цього разу, бойовики вже були напоготові і почали вести стрільбу по авто, спецназівці не залишилися в боргу – відкрили вогонь у відповідь. На щастя під час цієї операції був лише один поранений – водій Урала.
Через деякий час командування сил АТО вирішило змінити 3 ПСпН в ДАПі на підрозділи 72 ОМБр. Але на обороноздатність це ніяк не вплинуло, хоча бойовики вже міцніше стискали кільце оточення. Треба сказати, що зенітники 25-ї налагодили гарну співпрацю і з піхотою. Але це вже, як то кажуть, тема для іншої історії.