Сотні років фізики словом «стрес» описували сили, які виникають у результаті взаємодії матеріалів. І лише в 1930-х ендокринолог угорського походження Ганс Сельє став застосовувати його до живих істот. Сельє впорскував пацюкам коров’ячі гормони, піддавав їх дії екстремальних температур і частково пошкоджував спинний мозок. Так він довів, що подібні знущання впливають на гризунів однаково: вони втрачають м’язовий тонус, у них виникає виразка шлунка, відмовляє імунна система. Словом «стрес» він називав як саме жорстоке поводження з пацюками, так і його наслідки для організму. Згодом назва почала застосовуватись і до психологічних страждань.
В Американській психологічній асоціації (АПА) вважають, що принаймні у США найпоширеніші подразники стресу пов’язані з грішми, роботою і родиною. Жінки більше скаржаться на стрес, ніж чоловіки: тривожні розлади в них діагностуються вдвічі частіше. Досліди на пацюках показують, що певну роль у цьому можуть відігравати статеві гормони естроген і прогестерон, а ще поєднання родинного життя і роботи. Чоловіки можуть частіше приховувати свої страждання. Також більше на стрес скаржаться чорношкірі й іспаномовні американці, малозабезпечені та батьки. 2015 року половина американських першокурсників нарікала, що відчуває відповідні страждання часто або постійно.
Молодь давно скаржиться на стрес частіше, ніж старше покоління, каже Мері Макнотон-Кассілл, професор психології з Техаського університету. Але вона вважає, що зараз юне покоління переживає більше потрясінь, ніж будь-коли раніше. Глобалізація призводить до швидких змін на роботі, а компанії дедалі наполегливіше вимагають, щоби працівник був на зв’язку постійно. ЗМІ заливають суспільство потоками поганих новин, водночас розбурхуючи нездійсненні надії. «Потрібно мати вигляд, як у кінозірки, бути в курсі політичних подій, дбати про дітей і працювати», — додає Мері. Соцмережі знижують стрес, якщо їх використовують для зміцнення контактів із друзями. І все ж вони теж асоціюються з підвищенням переживань, бо нерідко стають джерелом новин про негаразди товаришів.
Читайте також: Остання тисяча ярдів
Численні дослідження свідчать, що наслідки стресу для людини подібні до тих, які мали пацюки Сельє. Він призводить до високого кров’яного тиску, головного болю, розладів шлунка й безсоння. За даними АПА, хронічний стрес може руйнувати імунну систему й частіше спричиняти нездорову поведінку на зразок куріння чи пияцтва. А це, своєю чергою, підвищує ризик діабету й серцево-судинних захворювань. Експеримент, проведений нещодавно неврологом Рокфеллерського університету Брюсом Мак’юеном, засвідчив, що в пацюків, яких піддавали стресу лише три тижні, мінялася архітектура мозку. Через те що тваринкам окрім інших неприємних дій доводилося ще й плавати, зменшувалися дендрити мигдалевидного тіла — частини мозку, яка керує емоційними реакціями, прийняттям рішень і пам’яттю. Такі зміни зворотні, але в людей вони збільшують небезпеку тривожних розладів і депресії.
На пізнішому етапі своїх досліджень Сельє почав розрізняти «хороший» стрес, викликаний позитивним досвідом, як-от закоханість, і «поганий», зумовлений стражданнями. Інші вчені провели ширші паралелі з фізикою: люди, як і багато матеріалів, здатні витримувати стрес до певного моменту. Тоді ж виникла навіть ідея про те, що помірні переживання можуть бути корисними. У 1979-му Пітер Ніксон, консультант лондонського шпиталю Чаринг-Крос, описав «криву функціонування людини»: помірний стрес, наприклад від дедлайну або під час перегонів, тепер вважався не просто нешкідливим, а корисним. Але вище від певного порога люди, як металеві прути, ламаються.
Сьогодні нові дослідження це припущення піддають сумнівам. Деякі вчені стверджують, що значення має не сам рівень стресу й навіть не тип, а те, як його сприймає сама людина. Однаковий стрес, але який відчувається по-різному, може викликати відповідно різні фізичні реакції з різними наслідками для здоров’я і роботи.
Усвідомлення того, що він може бути корисним, має дві переваги. По-перше, люди, які позитивніше сприймають стрес, у разі його настання частіше поводяться конструктивно. Дослідження директора Лабораторії розуму й тіла при Стенфордському університеті Алії Крам та інших науковців виявили: студенти, які вважають, що стрес покращує успішність, після некомфортних вправ із публічного мовлення нерідко просили слухачів прокоментувати свій виступ. Якщо чинники стресу сприймати як виклики, а не загрози, то це стимулює фізіологічні реакції, які поліпшують мислення і менше зношують організм.
На стрес люди реагують у різний спосіб. Найпоширеніша реакція — «бийся або втікай». Вона розвинулася як відповідь на несподівану небезпеку. У такому випадку пришвидшується серцебиття, звужуються вени (для мінімізації кровотечі, яка може виникнути під час фізичної сутички), до м’язів надходить більше крові, а мозок зосереджується на загальній картині, залишаючи деталі розмитими.
У менш екстремальних ситуаціях тіло й мозок реагують дещо інакше. Коли люди розуміють, що перед ними постав виклик, а не загроза, серцебиття теж пришвидшується, відбувається викид адреналіну, але голова працює чіткіше, тіло ж виділяє інший «коктейль» стресових гормонів, які сприяють відновленню й отриманню певного досвіду з пережитої ситуації. Кровоносні судини залишаються більш відкритими, по-іншому реагує й імунна система. Проте інколи запускається неправильна реакція, тоді людина, яка, приміром, складає іспит чи виступає з промовою, реагує на ситуацію ніби на раптову загрозу. Це негативно впливає як на успішність, так і на її здоров’я у майбутньому.
Читайте також: Над гніздом зозулі. Чому в українських психіатричних лікарнях не надають адекватної допомоги
На думку Алії Крам, реакцію тіла на стрес визначають настрій і переконання. У 2013 році вона відряджала студентів, які брали участь у її дослідженнях, на муляжі співбесід із майбутніми «працедавцями». Перед тим їм показували один із двох фільмів. У першому стрес розхвалювався як можливість поліпшити успішність й отримати потрібні соціальні зв’язки; у другому акцентувалося на небезпечних аспектах цього стану. На самих співбесідах учасників піддавали шквалу їдкої критики. Зібравши в піддослідних зразки слини наприкінці експерименту, Крам виявила, що в студентів, які переглянули оптимістичне відео, вищий рівень DHEA — гормона, пов’язаного з ростом мозку.
В іншому дослідженні Крам і Шон Ачор, автор книжки «The Happiness advantage», відвідали інвестиційний банк UBS у розпал фінансової кризи 2008-го. Учені розділили 400 банківських працівників на три групи. Перші переглядали відео, яке наголошувало на негативних аспектах стресу, другі — на позитивних, а треті не дивилися нічого. Через тиждень у другої групи відзначали більшу зосередженість, вищу активність у роботі й менше проблем зі здоров’ям, ніж раніше; у першій та останній змін не виявлено.
Інші вчені доводять, що визнання користі стресу може значно покращити успішність. В одному з дослідів професор психології з Рочестерського університету Джеремі Джеймісон зібрав студентів, які готувалися до іспиту в аспірантуру. Він узяв зразки слини в кожного з них, щоб виміряти основну реакцію на стрес, і поділив їх на дві групи. Першій сказали, що стрес під час пробного тесту — явище природне й може підвищити показники успішності, друга група такої мотиваційної підтримки не мала. У результаті студенти першої групи набрали більше балів за пробний тест, ніж їхні колеги. Хоча втручання Джеймісона не заспокоїло їхніх нервів: вони пережили не менший стрес, ніж піддослідні з іншої контрольної групи. Але, коли через кілька місяців студенти пред’явили свої бали за справжній тест, виявилося, що ті, кого навчили сприймати стрес позитивно, усе ж таки отримали кращі оцінки.
Читайте також: Українці назвали головну причину стресів у 2015 році
«Погугліть зображення стресу — і побачите чоловіка, у якого з вух дим іде. Ми демонізували це явище», — каже Ачор. Натомість він пропонує порівняти стрес із тренуваннями в спортзалі. Наснаги додається тоді, коли людина докладає зусиль і виходить за межі того, що може зробити легко. Але після цього потрібно відновитися. За аналогією можна припустити, що стрес на роботі сприяє успішності, але після цього потрібно відпочити. Приміром, не перевіряти пошту на вихідних, узяти трохи довшу відпустку або просто прогулятися серед дня.
Келлі Макґоніґал, психолог зі Стенфордського університету й авторка книжки «The Upside of Stress» («Плюси стресу»), допомагає людям по-іншому сприйняти стрес: вона описує його як відчуття, яке виникає, коли на кону стоїть щось справді дороге. Учена просить їх скласти два списки: те, що викликає стрес, і те, що не важливе. «Люди усвідомлюють, що якби вони позбулися всіх стресів, то їхнє життя мало б небагато сенсу, — каже Келлі. — Ми повинні попрощатися з ілюзією, що можна отримати все що завгодно без стресу».
Таке переосмислення змінює реакцію організму на хвилювання і відповідну поведінку, а відтак може допомогти жити здоровіше. У 2012 році група американських учених проаналізувала дані національної медичної анкети від 1998-го щодо 30 тис. опитаних, у яку входило питання про те, наскільки вони відчували стрес протягом попереднього року й чи вважають, що він завдав шкоди здоров’ю. Також дослідники розглянули реєстри померлих, щоб виявити, кого з респондентів за цей час не стало. З’ясувалося, що для тих, хто повідомляв про сильний стрес і вважав, що він шкодить здоров’ю, ризик передчасної смерті був на 43% вищим. А для тих, хто скаржився на сильний стрес, але не вважав його шкідливим, імовірність ранньої смерті була меншою порівняно з тими, хто мало потерпав від стресу.
Дослідження цього переживання стосуються кореляції його з процесами в нашому організмі, а не причин його. Але оскільки сильного стресу не уникнути в будь-якому разі, розумніше навчитися брати його під контроль замість безплідних спроб не допускати.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com