Той хто має хоч якесь відношення до армії, прекрасно знає формулу успішного менеджменту у військових частинах. Ця формула проста і однозначна – «я начальник – я бог, ти солдат – і ти ніхто», яка працює з радянських часів і не втратила своєї актуальності й понині. Коли українська армія нікого не цікавила, відповідно її внутрішні проблеми залишалися поза увагою прогресивної громадськості. Натомість зараз, в часи російської агресії та перебудови ЗСУ під стандарти НАТО потрібно не тільки говорити про різні проблеми а й змінювати якісно ЗСУ, в тому числі і у відношенні командирів до своїх підлеглих.
Ця історія повинна була стати однією з попередніх собі подібних – опис бойового шляху групи спецназу. Але теперішні обставини диктують інші умови.
Мова йдеться про один з взводів комендантської роти 73-го Морського центру спеціальних операцій, який після 8 місяців безперервної служби був раптово виведений з зони АТО до місця постійної дислокації – Очакова. Відразу треба сказати, що більшість бійців цього взводу – це вихідці з нині окупованих територій, тому з міркувань безпеки їх сімей ми не можемо назвати їх. Більшість з них входило до групи Тимура Юлдашева «Луганськ» та інших добровольчих груп розвідників під командуванням полковника Гордійчука. Ці добровольці останніми виходили з Савур-Могили, продиралися з оточення разом з іншими частинами сил АТО в Іловайську. Після цього вони перейшли на службу до ЗСУ. Місцем їх постійної «роботи» став Дебальцівський напрям. Про історію їх подвигів можна написати серію бестселерів, але наразі мова зовсім не про це, а про відношення до солдатів в безжальному тилу.
Читайте також: Як сформувати ефективний спецпідрозділ
По прибуттю в частину в Очакові, бійців розселили в казарму, по стінам якої розповзалася цвіль. Зараз один з бійців має проблеми зі здоров’ям через це. Командир роти Марченко М.В. під час неофіційного спілкування шокував своїх підопічних, сказавши, що їх групу хочуть розформувати. Це дуже насторожило військовослужбовців.
За їх словами, умови проживання були навіть гірші ніж в АТО, туалет знаходиться в 900 м, без води. «Морські котики» вирішили поскаржитися своєю командиру роти, який не знайшов нічого кращого як відповісти нецензурною лайкою на побажання бійців, але все ж наказав переселитися в палатку.
Як виявилося далі, бійці змінили шило на мило – палатка була вся в дірках і не підлягала ремонту. Коли йшов дощ, можна було приймати душ. Бійці знову поскаржилися комроти той відповів як завжди лайкою та моральним приниженням. Цього разу військові вирішили не терпіти знущання і написали скаргу до військової прокуратури Південного оперативного командування.
Читайте також: Як працюють сили спеціальних операцій
Під час проведеної перевірки було не тільки підтверджено нелюдські умови проживання солдатів а й було встановлено інші порушення. Як заведено серед вищих командирів частини, вони почали масово тиснути на бійців взводу. При відсутності командира військової частини, комроти Марченко М.В. та т.в.о. командира частини Савенко В.В. дозволяли собі не тільки морально принижувати, а звинувачували бійців в тому, що вони нічим не кращі за терористів. Для людей, які кинули все і пішли добровольцями захищати державу це була остання крапля.
Згодом, вирішивши помститися за скаргу в прокуратуру, комроти прийняв рішення заселити до їх палатки бійців інших груп, а цих просто викинути на вулицю. Треба зазначити, що у взводі практично всі контрактники, окрім трьох мобілізованих. Для того, щоб не залишатися на вулиці їм довелося винаймати квартири, для їх оплати продавати ноутбуки, планшети, телефони. Але в свою військову частину «морські котики» продовжували ходити кожного дня, виконуючи свої безпосередні обов’язки. Врахувавши всі «за» та «проти» ними на спільній нараді, було прийнято рішення про перехід всього взводу в іншу військову частину.
Звичайно перед цим були зроблені спроби залагодити конфлікт разом з вищим керівництвом Сил спеціального призначення. Військовослужбовці писали рапорти про свій від’їзд до штабу ССО, але Марченко розривав їх у них на очах, кажучи, що ніхто нічого не вирішить окрім нього.
24 червня військові таки прибули в штаб ССО зі скаргами, командуючий ССО Луньов прийняв їх та пообіцяв все залагодити та розрахувати бійців до 30 червня. Необхідно сказати, що перед ними у частини була велика заборгованість, не виплачені бойові, «атошні», тощо. Суми грошей для звичайних солдатів величезні. Також Луньов дав слово, що їх не покарають за те, що вони були в штабі ССО, хоча бійці й зробили все по закону – вони написали рапорти про відбуття до штабу.
Читайте також: ІПСО – підрозділ інформаційно-психологічних спеціальних операцій
По поверненню з Києва їм зрештою видали обхідні листи але й морально-психологічний тиск з боку Марченка та Савенка досягнув свого максимуму. 29 червня військові були розраховані всіма службами, окрім фінансової, речової та продовольчої. Фінансове питання стояло найгострішим. Їм сказали, що коли вони перейдуть в іншу частину тоді і проведуть повну виплату, адже зараз через якійсь очевидно видумані Савенко «технічні» проблеми цього не можна зробити. Військові відмовилися від такої пропозиції, тоді т.в.о. командира частини показав їм 8 (!!!) актів про проведення службових розслідувань та почав шантажувати ними.
2 липня 2016 року в штабі частини їм повідомили, що цього дня вони отримують повний розрахунок і можуть бути вільними. Поглянувши на свій фінансовий атестат, бійці побачили, що в ньому зазначено про здійснення повного розрахунку, що було неправдою. «Морські котики» відмовилися приймати їх. Савенко дуже розлютився, сказав, що тепер з ними він розбереться по-іншому. Як вже було сказано раніше, серед них були мобілізовані, один з яких жив в частині, коли він вийшов за продуктами, по поверненню постовий йому повідомив, що всій групі заборонений вхід за вказівкою т.в.о.
4 липня бійці зібралися біля входу до частини, де до них вийшов Савенко, комроти Марченко, заступник з виховної роботи, перший почав зачитувати їм наказ про розрахунок з частини, коли бійці запитали про фінансову заборгованість та про видачу довідки про участь в АТО , він розвернувся і сказав іншим офіцерам, що «вони не хочуть отримувати розрахунок». І всі пішли, залишивши бійців просто посеред на вулиці.
Абсурдність ситуації полягає в тому, що штаб 73-го Центру морських операцій відмовляється визнати те, що бійці провели вісім місяців на передовій, створивши логічну пастку для себе ж. Адже бійці перебувають на контракті в Збройних Силах, згідно з відповідними нормативами отримували зарплатню, підписували документи на отримання зброї та боєприпасів, виходів на бойові завдання, здійснення іншої діяльності пов’язаної зі своєю специфікою. Всі ці документи засвідчують протилежне до думки т.в.о. Савенка, але схоже для нього це нічого не значить.
Читайте також: Чи близько до стандартів НАТО?
З 5 липня військовослужбовці 73-го Центру шукають правду в кабінетах вищого військового керівництва. Їх пошуки ні до чого не призвели окрім гарних обіцянок все залагодити та прохань не виносити скандал в публічну площину.
Ось так, чоловіки, які добровільно пішли захищати державу в скрутні для неї часи, тепер змушені захищати свої права та відстоювати свою честь. Вони не вимагають кави в постіль чи особливих привілеїв собі, все ще вони просять це отримати зароблене та можливість продовжувати робити те, що вони вміють – захищати державу.
На сьогодні, ці мужні люди не знають де їм жити, що їсти, де шукати правди. Ніхто з вищеозначених командирів зовсім не звернув уваги, на те, що в цій групі більшість молоді хлопці, в яких зараз скалічені душі, але не тільки через війну, а в основному через свавілля офіцерів та власне безправ’я в тилу. Саме через таке відношення на контракт в ЗСУ йде все менше й менше досвідчених військових, адже тилові щури позбавляють їх віри в здатність перемогти ворога.