У дерево на високій швидкості врізалось авто. Румунська поліція виявила в ньому тіло генерального директора компанії, яка виготовляє миючі засоби для лікарень: щодо неї ведеться слідство у зв’язку з низькою якістю продукції. Як наслідок — пацієнти помирали через інфекції, збудники яких стійкі до медикаментів. В очах багатьох іноземців скандал з Hexi Pharma підтверджує репутацію Румунії як клептократичної держави, де панують зловживання й хабарництво. Утім, випадок цієї фірми — свідчення того, як багато в країні робиться для боротьби з корупцією. Відколи справа набула розголосу наприкінці квітня через журналістське розслідування, за неї швидко взявся суд. До слова: судова гілка Румунії під тиском Європейського Союзу (країна ввійшла туди 2007 року) стала значно більш незалежною. Новий генеральний прокурор, призначений у квітні президентом, якого обирали за антикорупційну програму, затято веде справу проти Hexi Pharma. За словами безстрашної очільниці румунського антикорупційного бюро Лаури Кодруци Кевеші, її агенція також проводить розслідування. Торік бюро розглянуло справи 1250 посадовців і допомогло послати у відставку прем’єр-міністра. Минулого місяця Кевеші стала мало не зіркою на всесвітньому антикорупційному саміті в Лондоні.
Це поширений парадокс: часто світ дізнається про корупцію тільки тоді, коли хтось із нею починає боротися. Публіка через корупційні скандали вважає, ніби ситуація погіршується, тоді як насправді все навпаки. І стимули для країн у боротьбі з корупцією можуть іти від протилежного. Наприклад, інвестори у Бразилію довго вдавали, ніби не помічають хабарництва, яке проросло крізь усю політичну систему країни. А затим, у 2014-му, ревна прокуратура викрила, що державна нафтова компанія Petrobras за контракти переказує чиновникам і партіям сотні мільйонів доларів. Наступного року рейтинг Бразилії в Індексі сприйняття корупції, який укладає міжнародна організація Transparency International, упав на п’ять пунктів.
Щось подібне пережила і Гватемала. Від 2008-го країна при підтримці ООН має незалежну слідчу агенцію, схожих на яку не існувало ніде раніше, відому під назвою CICIG. Торік вона виявила хабарництво на митниці, домоглася відставки президента й віце-президента. Але 2015-го рейтинг Гватемали в Індексі сприйняття корупції погіршився. Ден Г’ю, науковець Сассекського університету й експерт із питань корупції, зауважив, що Британія теж опустилася нижче в індексі Transparency International після скандалу 2009 року, пов’язаного з видатками на потреби парламенту, хоча ці зловживання тривали десятки років і Британія у принципі не особливо корумпована. Тобто сприйняття корупції визначає не стільки неправомірна дія, скільки саме її викриття.
Схильність вважати держави бруднішими, коли вони якраз починають очищатися, не здивує знавців історії Британії чи США. Наприкінці 1800-х обидві ці країни справляли враження вкрай продажних, і виникло воно загалом через початок реформ та появу прогресивних рухів, які мали на меті зробити політику чесною. Питання в тому, чи підуть таким самим шляхом, скажімо, Румунія, Бразилія, Гватемала або Китай.
Можливо, що ні. Помаранчева революція в Україні та операція «Чисті руки» («Mani pulite») в Італії не змогли оздоровити тамтешню політику. І все-таки, якщо в країні на кшталт Румунії раз по раз вибухають скандали, виборці та інвестори повинні аплодувати, а не впадати у відчай. Коли на перших шпальтах опиняються шахраї, значить витягнув їх туди (в більшості випадків) хтось чесний.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com