Початок АТО
Як тільки почалися сепаратистські виступи на Донбасі підрозділи 25-ї Окремої повітряно-десантної бригади були підняті по тривозі. З’єднання дислокувалось на Дніпропетровщині, то вони географічно найближчими до майбутньої зони бойових дій.
1-й батальйон своїм ходом відправився в бік російського кордону – до Успенки, неподалік Амвросіївки. Завдання десантників було допомогти прикордонникам перекрити пункти пропуску, через які до України прибували бойовики з Росії. А 2-ий батальйон бригади був відправлений на навчання до Широкого Лану.
Деякі з військовослужбовців 1-го бату за наказом командира були відправлені в якості добровольців на блокпости бойовиків, щоб зсередини спостерігати за ситуацією.
До них в цьому районі повинен був приєднатися 3-й бат, але він був заблокований на станції розвантаження. Незважаючи на спротив екзальтованих осіб з іконами, церковними хоругвами та портретами Сталіна бійці розвідувальної роти бригади поступово відвели всю заблоковану техніку у потрібне місце. Звичайно при блокуванні не обійшлося без російського ТВ, яке завжди магічним чином приїжджало туди, де відбувалися «народні» виступи.
2-й бат після навчань на Широкому Лані, 17 квітня вийшов до Краматорську, де повинен був зайти на місцевий аеродром. Але тут їх очікували значні проблеми. Деякі підрозділи були заблоковані місцевими жителям, зафіксовані випадки коли під гусениці БМД клали навіть маленьких дітей. Але незважаючи на це основна група батальйону все ж зайшла на вказане місце.
Читайте також: 79 ОАЕМБр. Крізь пекло Ізвариного та Донецького аеропорту
Українські ЗМІ вже багато писали про те, що сталося, тому повторюватися не хочеться. Але необхідно сказати, що в цьому випадку присутні як помилки командування, які знаючи про можливість такого сценарію наказали йти через місто, так і зрада деякими військовослужбовцями бригади, ну і звичайно одурманені російською пропагандою люди, які стали живим щитом для бойовиків.
25-а була розкидана по багатьом локаціям, то ж ефективне управління було складним завданням для її старших офіцерів. Бригада виконувала поставлені завдання в восьми різних.
Красний Лиман. Слов’янськ. Ямпіль.
Частина бригади опинилась на Луганському напрямку. Так після виконання завдання під Рубіжним, десантникам дали наказ збиратися до Барвінкове. Потім в складі зведеного штурмового підрозділу висуваються до Красного Лиману (зараз Лиман). Разом з ними були підрозділи 79-ї бригади та групи 8 полку спецназу.
Десантники виставили блок пости біля східної околиці міста. Перед цим бійці 79-ої витіснили звідси бойовиків. Розвідка доповідала, що бойовики дуже серйозно готувалися до оборони. Прибирали навіть суху траву, щоб не можна було створити масштабну димову завісу. До речі, з північної сторони міста підходив підрозділ 24 ОМБр. Так відбувалася підготовка до першого серйозного бою в цій війні. На шляху до Красного Лиману був блокпост бойовиків, який знаходився на перехресті доріг в напрямку до Лисичанську.
О 4-й ранку 4 червня десантники пішли на штурм блокпосту. Першими в бій ринулися зенітники 3-го бату, їх завдання було не дати бойовикам підняти голови, для того, щоб штурмова група почала виконувати своє завдання. Зрештою спільними зусиллями силам АТО вдалося витіснити бойовиків з міста та зачистити його.
Далі десантники отримали команду висуватися до Миколаївки, неподалік Слов’янська. З села Крива Лука їм назустріч йшов підрозділ 95-ї ОАЕМБр. Тут крилаті піхотинці вперше побували під щільним мінометним обстрілом. На штурм Миколаївки пішли лише добровольці. Після того, як було взяте це село, командування відразу дало інший наказ разом з групою 80 ОАЕМБр та підрозділом 17 ОТБр заволодіти Семенівкою – передмістям Слов’янська. Завдання виконали швидко, побачивши десантників бойовики розбіглися.
Потім крилаті піхотинці не зустрівши суттєвого опору зайшли до міста. Там провели зачистку міського управління СБУ та авіаційного коледжу. Після виконаного завдання пішли на Краматорськ, де з’єдналися з основними силами бригади.
Окремо хочеться розповісти про бій під селом Ямпіль, який можна сміливо заносити в актив успішно проведених військових операцій новітніх Збройних сил. Так 19 червня зведений підрозділ бригади отримав завдання захопити блок пост бойовиків на перехресті доріг західніше Ямпіля та взяти під свій контроль міст через Сіверський Донець. На допомогу десантникам вилетіла пара СУ-25. Необхідно зазначити, що на цьому місці терористи звели справжній укріплений район, що відповідає всім вимогам ведення оборонної війни. До слова, такі укріплення не можуть створювати звичайні шахтарі та комбайнери.
Читайте також: 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту
Виконуючи завдання штурмовий підрозділ вийшов на перехрестя доріг біля села Діброва. Тут бійці відразу приготувалися до кругової оборони та виставили тимчасовий блок пост. Після цього вперед висунулася ще одна група, але її дуже сильно обстріляли – довелося повертатися назад. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект десантники пішли на штурм цього блок посту. Просуваючись з серйозним боєм, вони таки зайняли частину його, але постійно перебували під вогневим обстрілами. Через втрату техніки та недостатності БК відступили до залізничного переїзду. Треба сказати, що в таких умовах, артилерія була безсила, адже ці укріплення надійно захищали бойовиків, а розгалужена система ходів та сполучень, прихованих бетонних укріплень дозволяла їм швидко перекидати резерви. Крилаті піхотинці зрозуміли, щоб без суттєвого посилення танками, авіації буде важко взяти цей зловісний блок пост.
Командування сил АТО не довго вагалося, тому підмога прийшла швидко. Спільними зусиллями, блок пост був взятий. Втрати бойовиків були великі, але й крилаті піхотинці втратили декількох своїх побратимів.
5-й блок пост. Бій з колоною Гіркіна
Ще один бій десантників 25-ї в часи Слов’янської кампанії заслуговує на особливу увагу, але про все по порядку. 24 квітня один з взводів 2 бату отримав завдання висунутися на задану точку, яка знаходиться між Слов’янськом та Краматорськом. Тут їх посилили підрозділом СБУ «Альфа». 2 травня вони виставили повноцінний блок пост за номером 5.
Дещо згодом «Альфа» отримала нові завдання і відповідно залишила блок пост. В середині травня почалося поступове блокування Слов’янська силами АТО.
Необхідно зазначити, що проти них воювали також і колишні військові з їх бригади, що перейшли на бік ворога. Доходило до того, що одного разу бойовики вистрелили з ПТУРа по блокпосту, через декілька хвилин бійцеві зателефонував його колишній товариш по службі, який в Краматорську перейшов на сторону ДНР, і запитав чи потрапила ракета в ціль.
З плином часу характер бойових сутичок ставав все жорсткішим.
Читайте також: Вони бились за Луганщину. Артилерійський дивізіон 3-ої БТГр 80 ОДШбр.
Одного ранку бійці почули сильний гул і подумали, що угруповання сил АТО висунулося для штурму міста. Але як виявилося далі, вони помилилися. По їх позиціям почав працювати АГС, з посадки прямо на них рухалися ІМРи (інженерна машина розгородження). Бійці зайняли кругову оборону. Десантники почали стріляти по ІМР, які були обшиті додатковою бронею, з гранатометів. Один з них виїхав на позиції і якби не смертельна контузія водія, то роздавив би багатьох. Хлопці успішно відбилися, під час атаки було вбито декілька сепаратистів.
Треба також сказати, що з забезпеченням тоді було дуже важко, тому щоб не вмерти від спраги, бійці почали збирати навіть дощову воду. Тут до речі, їм допомагав фермер з Слов’янська, який незважаючи на велику небезпеку, примудрявся польовими дорогами, де не було постів бойовиків, привозити їм воду та їжу.
Бойовики намагалися постійно прорватися через їх блок пост, але десантники чітко виконували своє завдання.
4 липня був незвичайно тихий та спокійний день. Десантники чули плітки від своїх, що ось-ось буде штурм Слов’янська.
До речі, незадовго перед цим, з бійцям вийшов на контакт бойовик «Бабай», який пропонував їм здатися та піти на службу Новоросії, на що йому звичайно відповіли категоричною відмовою.
Під вечір цього дня десантники несподіванок не чекали. Тут зненацька вони побачили велику колону техніки, яка йшла на них. Нарахували всього 24 одиниці. Спочатку знову подумали, що це сили АТО – висунулися на штурм міста – зраділи. Але через мить, по ним почала працювати 2С9 «Нона» та міномети, крупнокаліберні кулемети. Бойовики обстрілювали так, що не можна було підняти навіть голови. Пізніше почули постріли з боку гори Карачун, там розпочався бій. Колона проходила поміж ними та горою. Певна частина бойовиків заїхала під їх блокпост. Попереду всіх рухалося «таксі».
Читайте також: Браво, «Браво»! З історії 79 ОАЕМБр. Другий Батальйон
Десантники вирішили дати бій. Застосовуючи гранатомети, крилаті піхотинці підбили танк Т-64, в нього загорівся БК – пролунав потужний вибух, танк розірвало на шматки. Дещо згодом вони підбили ще декілька БМП та МТ-ЛБ. Хвіст колони був знищений повністю. З бойовиків не вижив ніхто. Серед 25-ї був один вбитий та декілька контужених.
Після бою бійці залишилися на цій позиції на декілька днів, а вже потім доєдналися до своїх в Краматорському аеродромі.
