Волонтер пошуково-рятувального неурядового Міжнародного центру реагування на невідкладні ситуації Нассос Каракіцос придивляється до обрію з катера, що розтинає хвилі неспокійного Егейського моря: чи не видно там біженців? Ні, жодного. Іще кілька місяців тому води навколо грецького острова Лесбос кишіли гумовими човниками (Каракіцос називає їх «повітряними кульками з моторами»). На них повно афганців, іракців та сирійців, що відчалили від турецького берега. Сьогодні тут побачите лише грізні кораблі грецької берегової охорони, прикордонної агенції Європейського Союзу Frontex і НАТО, які прибули не так давно на допомогу грекам у патрулюванні моря.
Такий «штиль» — результат домовленості ЄС із Туреччиною про зменшення потоків мігрантів, яка набрала чинності 20 березня. За словами одного з єврочиновників на Лесбосі, вона стала для всіх несподіванкою. Попервах через неї траплялися проблеми: одного разу, наприклад, поліція стежила за співробітником представництва Туреччини на острові, запідозривши того у шпигунстві. Але зараз наплив мігрантів припинився. Частина різношерстих волонтерських груп, які злетілися на Лесбос торік восени (коли за одну ніч на берег могли висадитися 6 тис. біженців), пакує валізи. Масштабніші організації переводять персонал на материкову Грецію, де 46 тис. біженців застрягли через закриття кордону з Македонією.
Сьогодні епіцентр драми перемістився до грецького уряду, органів ЄС та «в’язниць» на островах Егейського моря, що виникли після набрання чинності угодою з турками. На Лесбосі всіх новоприбулих везуть у центр обробки «Моріа», який перетворився на табір для інтернованих. Більшість із них повернуть назад, щойно їхні заяви про надання притулку визнають безпідставними, адже вони прибули до Греції з Туреччини, яку нині визнано безпечною країною для шукачів прихистку. Депортації мігрантів, котрі не зверталися до грецької влади із проханням про його надання, вже почалися. Активісти вважають цю домовленість ганебним відступом від європейського принципу захисту прав людини. 16 квітня Лесбос відвідав Папа Римський, який розкритикував Європу за її «заніміле сумління».
Читайте також: Свої та чужі
Але в таборі «Моріа» — на безрадісному клаптику землі з колючим дротом і сторожовими вишками — скупчилося вже понад 3 тис. осіб. Крізь огорожу сирійський біженець Мугаммад розповідає нашому кореспондентові про переповнені намети й цілковиту відсутність інформації, але тут розмову обриває поліцейський. Пакистанці (котрих, що цікаво, відколи запрацювала домовленість із Туреччиною, серед новоприбулих побільшало) оголосили голодування. Частина неурядових організацій, які раніше забезпечували послуги на території табору «Моріа», на знак протесту згорнула роботу, через що виник дефіцит інфраструктури, навичок і харчових продуктів. Два тижні тому правозахисна організація Amnesty International розкритикувала «жахливі умови» в «Моріа» та ще одному центрі, на острові Хіос.
Ситуація може погіршуватись і надалі. Усі мігранти на цьому острові мають право просити притулку й подавати апеляцію у випадку відмови, і 95% ним скористалися. Греки планують розглядати кожну справу лише 15 днів. Але в цій скороченій процедурі безліч непевних моментів: від того, що робити з неповнолітніми, які подорожують без супроводу дорослих, до правової допомоги. «Це експеримент для нас і для Європи», — каже директор грецької служби притулку Марія Ставропуло.
На рахунку Європи дуже мало успіхів у врегулюванні нинішньої кризи біженців. Домовленість із Анкарою навряд чи стане винятком. Люди, які витратили величезні суми, щоб урятуватися від загрози для життя, навряд чи поїдуть назад добровільно. Незрозумілою залишається доля несирійців, яких депортують до Туреччини. Поза сумнівом, з’являться юридичні неузгодженості. А тим часом минатиме термін, відведений на опрацювання справ. Якщо наплив мігрантів знову збільшиться, кількість їх на Лесбосі сягне максимальної можливої межі — близько 6 тис. Тамтешня влада вже почала відправляти мігрантів із «Моріа» до інших таборів. Для обробки заяв прохачів притулку до Греції відряджено десятки чиновників ЄС. Служба Ставропуло зросла вдвічі. Але сама вона не може сказати, що щиро переконана в ефективності угоди про мігрантів.
Тому значна частина критики, вже висловленої на адресу угоди, цілком заслужена. Але, попри це, за словами грецького міністра у справах міграції Янніса Музаласа, на момент підписання такий вихід був оптимальним. У ЄС із сумного досвіду зрозуміли, що розподілити біженців між країнами-членами за квотним принципом не вийде. А без цього єдиною альтернативою було закриття кордонів. Європейським політикам, які орієнтувалися на зменшення напливу втікачів, нова домовленість здається успіхом. У Німеччині зареєстрованих нових шукачів притулку в березні поменшало до 21 тис., тоді як у листопаді 2015-го їх було 200 тис. Побоювання, що застряглі в Греції мігранти знайдуть інші способи перетнути кордон, не виправдалися; навпаки, вони туляться в жалюгідних умовах на кордоні та в інших районах у марній надії, що колись їх таки пропустять.
Притулок чи тюрма?
Тим часом Греція перетворилася на порохову бочку: два тижні тому македонська поліція застосувала сльозогінний газ проти мігрантів, які намагалися штурмом узяти кордон. Зате ЄС загалом може перевести подих. Іще недавно експерти пророкували, що канцлер Німеччини Анґела Меркель не досидить на посаді до кінця свого терміну. А тепер її рейтинги популярності зростають.
Читайте також: Негостинна Європа
Якщо угода виявиться неефективною, це може змінитися. Але за нею криється й більша проблема. Європейсько-турецька домовленість мала шляхетну мету: зупинити нерегульовані потоки мігрантів, щоб відкрити шлях регульованим. Європа, швидше за все, дотримає обіцянки приймати мінімум одного сирійського біженця з Туреччини в обмін на кожного депортованого з Греції. Але документ містить і розпливчастий пункт про значно масовіше переміщення на континент: оптимісти називали цифру 200 тис. за рік і більше. Тут зрушень видно небагато, попри тиск німецьких та нідерландських політиків на своїх колег, аби ті взяли на себе якісь зобов’язання.
Протягом усієї нинішньої кризи Європу звинувачують у тому, що вона відгородилась і перекладає свої проблеми на плечі сусідів. Досі звинувачення були безпідставними. Але вони підтвердяться, якщо ЄС не вдасться виконати свої зобов’язання про переміщення мігрантів. На стіні табору «Моріа» під шаром вапна досі проглядається графіті «Ганьба ЄС!». Якщо Європа не покаже, що її політика стосовно біженців не обмежується закриттям кордонів, затриманнями та примусовою депортацією, не погодитись із цим стане неможливо.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com