Після того як Джастін Трюдо повернув Ліберальну партію до влади в жовтні 2015 року, він побував на шпальтах глянцевих журналів на кшталт Vanity Fair і Vogue; Hello вийшов із цілим розворотом фотографій його дружини та дітей. А 10 березня в нього урочистий обід із Бараком Обамою в Білому домі, і це перший такий візит канадського лідера за 19 років. «Я не пригадую жодного канадського політика, який привертав би стільки уваги в Сполучених Штатах», — каже Лора Довсон з Інституту Канади при Центрі Вудро Вільсона (Вашингтон).
Своєю популярністю Трюдо завдячує не тільки гламурним журналам. Він змінив на посаді різкого консерватора Стівена Гарпера, який упродовж 10 років у кріслі прем’єр-міністра провадив ідеологічно заряджену зовнішню політику, що розходилася з канадською традицією мультилатералізму. За його каденції напруженими були відносини зі США, хоча вони, поза сумнівом, найважливіші для Канади. Тепер Трюдо змінює похмуру гримасу країни на усмішку. Він особисто привітав частину з 25 тис. сирійських біженців, яких погодилася прийняти Канада. Такі жести воскрешають трюдоманію часів урядування Джастінового батька П’єра Трюдо, блискучого лідера Канади в 1960–1980-х. «Але як нам перетворити популярність на вплив?» — розмірковує Довсон.
Читайте також: На парламентських виборах у Канаді перемогла опозиційна партія
Відповідь Трюдо: поверненням Канади до її дипломатичних традицій. Це десята за величиною економіка світу. Але за військовою могутністю країна відстає. Історично Канада намагалася підкріпити свою скромну потугу через міжнародні майданчики, як-от ООН і Британська співдружність націй. Гарпер зневажливо називав їх «говорильнями» для деспотичних режимів. Він відмовився підтримати світову угоду про боротьбу зі змінами клімату (або провадити переконливу політику в цій царині в Канаді).
Але сьогодні співпраця знову в моді, каже новий міністр закордонних справ Канади Стефан Діон. Прем’єр Трюдо доручив йому своїм «листом-мандатом» відновити активну роботу через ООН. Підписав світову кліматичну угоду, яка укладена в Парижі в грудні минулого року. А 3 березня зустрівся з 13 лідерами провінцій і територій Канади, щоб обговорити національну стратегію стосовно клімату. Понад те, разом з Обамою він, цілком можливо, оголосить ініціативу в боротьбі зі змінами клімату.
Трюдо має намір відновити дипломатичні відносини з Іраном і пожвавити зв’язки між Канадою та Мексикою вкупі зі Сполученими Штатами в межах угоди про Північноамериканську зону вільної торгівлі. Він пообіцяв скасувати візовий режим для мексиканців — Канада запровадила його 2009 року для обмеження напливу шукачів притулку — і відтоді постійно тримає двосторонні відносини в напруженні.
Читайте також: Прем'єр-міністр Канади заявив про намір вивести війська з Сирії
Однак Трюдо не згортатиме всіх аспектів політики Гарпера. Цілком імовірно, Канада ратифікує угоду про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, про яку домовлявся попередній прем’єр. Вона може вступити й до Транстихоокеанського торгово-інвестиційного партнерства, що об’єднає низку азійських та американських держав. «Ми не маємо змінювати все», — сказав у недавньому виступі Діон.
Якщо Трюдо й Обама поладнають між собою, це вже буде неабиякою зміною. Напередодні урочистого обіду двоє політиків, які поділяють любов до спорту, вже встигли нажартуватися про те, чия хокейна команда краща. Обама спокійно сприйняв рішення Трюдо повернути додому шість канадських винищувачів, задіяних в операціях проти «Ісламської держави» під проводом США. Натомість Канада збільшить гуманітарну допомогу й чисельність військових консультантів для іракських курдів.
Крім того, є ще торгівля й податки. У Сполучені Штати Канада спрямовує три чверті свого товарного експорту, а звідти завозить дві третини імпорту. Але умови для взаємної комерції можуть бути ще більш вільними, ніж сьогодні. Лібералізація має відбуватися в межах програми «виходу за кордони», однак вона наткнулася на перешкоду: сторони не можуть дійти згоди щодо закону про діяльність американських чиновників, які здійснюватимуть попередню перевірку канадських товарів до їх ввезення в США. Крім того, може загостритися конфлікт між двома країнами з приводу канадської деревини хвойних порід: на думку американців, цей сектор Канада субсидує. Остання, своєю чергою, не погоджується із законом Сполучених Штатів, який вимагає від тамтешніх банків надавати відповідним органам інформацію про рахунки експатріантів. Але головна загроза для канадсько-американських відносин криється зовсім не в тонкощах застільної бесіди в Білому домі. Вона йде від язикатого «короля нерухомості», який хоче зайняти президентський офіс після Обами.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com