Вкотре щорічна безпекова конференція зібрала разом найвпливовіших політиків планети або ж їхніх представників. За минулі вихідні окреслилися основні теми, які визначатимуть політичний 2016-й. Хоча говорили здебільшого про «ІДІЛ» і Сирію, значно менше про Україну та ще про низку питань, чи не в усіх ключових розмовах так чи інакше фігурувала Росія. А вона тим часом показала, що всіляко намагатиметься інструменталізувати конфлікти, які ініціювала або в яких задіяна, для тиску на Захід.
Війна в Україні останнім часом відійшла на другий план, адже інтереси Росії значною мірою змістилися на Близький Схід, де палає сирійський конфлікт. Ганна Гопко, голова Комітету Верховної Ради в закордонних справах, яка відвідала конференцію в складі української делегації, у розмові з Тижнем так прокоментувала ситуацію: «Важливо розуміти, що коли країна є пріоритетом обговорення на Мюнхенській безпековій конференції, то це означає, що є серйозні проблеми, які потребують глобальної уваги. Але, з другого боку, зважаючи на ситуацію на Донбасі, на те, що Росія не виконує своїх зобов’язань за мінськими угодами, немає припинення вогню. ОБСЄ не має доступу до території. Саме тому, хоча питання України й було вторинним, важливо вкотре нагадати світові, що ключ до відновлення архітектури глобальної безпеки саме в Україні. А що вони переключили увагу на Сирію, то ми намагалися донести, що без дотискання Росії на українському фронті не буде успіху й там».
Тут є небезпечний момент: на початку конфлікту навколо Криму, а згодом на Донбасі насамперед Анґела Меркель виявила наполегливість у запровадженні проти Росії санкцій, які дещо стримали останню. Далі вона наполягала на єдності європейських країн у їх продовженні в грудні 2015-го. Тепер же через кризу біженців і політичне протистояння з боку її ж союзників у Німеччині позиції канцлера серйозно похитнулися, тож домагатися подальшої одностайності в питанні санкцій проти РФ вона навряд чи зможе. За словами експерта Carnegie Europe Джуді Демпсі, деякі європейські політики, зокрема й партнери Меркель по коаліції — соціал-демократи, думають, що вже, можливо, час знімати з Росії обмеження, мовляв, це допоможе з російськими бомбардуваннями в Сирії. Прагнення повернутися до дипломатії з РФ підтримує й верховний комісар ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Моґеріні.
Читайте також: Роман Безсмертний: «Нам треба готуватися до серйозного й довготривалого протистояння з Росією»
Не останню роль у тому, що Україна відійшла з переднього плану (і в питанні єдності щодо санкцій) відіграють і політичні скандали та брак реальних реформ. Від західних партнерів та експертів прозвучало дуже багато складних і важливих запитань. «Акценти в українському питанні ставилися передусім на внутрішніх проблемах, на політичній ситуації. Чи зможуть українці нарешті проявити здатність керувати державою та показати результати, яких від них очікують. Наша зовнішня політика дуже залежить від внутрішніх перетворень. На конференції такого рівня представництва потрібно їхати з успіхами, щоб нас там не критикували, не питали, чому немає реформ, а, навпаки, говорили, як розширити співпрацю, залучати нові інвестиції», — зауважила Гопко.
Цього року Владімір Путін конференцію не відвідав (взагалі він не бував на зустрічі світових політичних лідерів та експертів у галузі безпеки з 2007-го). Натомість послав свого вірного прем’єр-міністра Дмітрія Мєдвєдєва за підтримки міністра закордонних справ РФ Сєрґєя Лаврова.
Російський прем’єр у своїй промові критикував інформаційну політику НАТО, мовляв, Альянс із дня в день змальовує Росію як найбільше зло й тотальну загрозу для Заходу. «Це призвело до того, що світ скотився в часи нової холодної війни. Я іноді задумуюся над тим, у якому ми році живемо: 2016-му чи 1962-му», — сказав Мєдвєдєв. Він також розкритикував політику «поясу друзів», яку здійснює НАТО, — встановлення партнерських відносин із країнами на східних та південних кордонах Альянсу, щоб стабілізувати ці регіони. «Пояс друзів» насправді став зоною відчуження», — зауважив Мєдвєдєв і цинічно навів приклад України, мовляв, конфлікт у нас став проблемою для колективної безпеки.
Проте Україна була явно не на першому місці у виступі російського прем’єра. Здебільшого він говорив про події на Близькому Сході та російські операції в Сирії. Вміло відтворив російську риторику про те, що Захід своєю відмовою співпрацювати з РФ проти «Ісламської держави» дає терористам карт-бланш на швидке розширення сфери свого впливу. Ситуація в Сирії, на думку Мєдвєдєва, також була спричинена діями НАТО й партнерів, які підтримували повстанців проти режиму Асада. Тут він наголосив, що конфлікт ще можна залагодити, але для цього «ключове значення матиме співпраця російських та американських військових, однак на регулярній основі, а не щоб їх постійно доводилося шукати та домовлятися про епізодичну взаємодію».
Читайте також: Світ про Україну: «Німецький уряд не зменшить тиск на сторони конфлікту на Донбасі»
Наприкінці виступу Мєдвєдєв ще раз наголосив, що саме кооперація необхідна для того, щоб гарантувати колективну безпеку, адже «третя світова трусанина» зовсім не потрібна. Цікава позиція, особливо якщо пам’ятати про те, що Росія не робить жодного кроку назустріч, лише вимагає поступок від своїх опонентів. Останні події на сирійському фронті чудово ілюструють цю подвійну гру: однією рукою вона підписує перемир’я, а другою і далі бомбардує позиції як «ІД», так і більш поміркованих повстанців.
Багато західних лідерів у принципі не проти співпрацювати з Росією в сирійському конфлікті, але вони не бачать готовності до компромісів, що суперечать її власним інтересам. Барак Обама дуже слушно зауважив, що підписане 12 лютого перемир’я стане чудовим тестом для РФ: вона виступає за мир чи за війну? Західні експерти під час конференції не раз наголошували, що Штати не можуть повноцінно пустити Росію за стіл переговорів, доки не впевнені в правилах гри, а остання такої впевненості й не намагається дати. Так думають не тільки США. На спільній панелі прем’єр-міністрів Франції та РФ Мануель Вальс дуже влучно сказав Мєдвєдєву, що хоча міжнародний тероризм і становить велику загрозу (а Франція це добре знає після терактів у Парижі), але дуже важливо, щоб усі партнери поводилися адекватно, могли покластись одне на одного.
Багато експертів і журналістів у своїх висновках щодо Мюнхенської безпекової конференції зауважували, що порівняно з минулим роком посадовці Європейського Союзу значно менше говорили про допомогу США та їхню роль у стабілізації конфліктів в Україні й Сирії. Через передвиборчі перегони політики Сполучених Штатів зосереджуються передусім на внутрішній арені, адже боротьба цього року дуже напружена й непередбачувана. У виданні Bloomberg писали, що час до виборів у США буде важким для Європи, адже Адміністрація Обами за обмежених ресурсів шукає баланс у зовнішній політиці, хоч і в Білому домі, у Держдепі, Збройних силах США є люди на кшталт Джона Керрі, які вважають, що Штати можуть робити більше в Європі, наприклад, дати Україні зброю. До речі, на конференції в Мюнхені Керрі висловився дуже критично з приводу Росії: сказав, що та йде всупереч волі міжнародної спільноти, підтримуючи сепаратистів на Сході України й здійснюючи воєнну інтервенцію в Сирії на боці Башара Асада. І похвалив європейські країни за продовження санкцій проти РФ. Ганна Гопко розповіла, що цього року він може відвідати Україну, а ще про те, що звучала ідея провести одне із засідань «нормандської четвірки» в розширеному форматі поблизу окупованих територій.