Крим
Як тільки «зелені чоловічки» з’явилися в Криму і почали блокувати українські військові частини, декілька груп 8-го полку спецназу інкогніто були відправлені на півострів, але там вони вже нічого вдіяти не могли. Все було закінчено, спротиву російським окупантам за винятком окремих підрозділів ніхто не чинив. Тому їм був відданий наказ відходити з півострова. Спецпризначенці прикинулися п’яними та непомітно вибралися з частини в Перевальному, яка на той момент вже була повністю заблокована. Російські військові на блокпосту зневажливо на них подивилися і випровадили з села.
Слов’янськ
Спровокований російськими спецслужбами сепаратистський шабаш розгулявся по Донбасу. Тому спецназівці не мали часу, щоб перевести подих після відрядження на Кримський півострів. Російські війська почали зосереджуватися неподалік кордону з Харківською областю. Тоді вважалося, що це один з ймовірних варіантів збройного наступу на Україну.
Командування для того, щоб мати достовірну інформацію в цьому регіоні відправило спецпризначенців в Харківський аеропорт. Тут вони проводили моніторинг стану кордону по території не тільки цієї області, а й сусідніх, що також межують з РФ. Спецназівці побачили якою була кричуща незлагодженість між різними військовими підрозділами, прикордонниками та Внутрішніми військами (Національною Гвардією).
Після проведення прихованого спостереження, їх перекинули вести розвідку під Слов’янськ, який вже тоді був захоплений терористами Гіркіна. Там до них знаходилося лише декілька груп спецназу.
Читайте також: Гірські снайпери в АТО
Бійці 8-го полку брали безпосередню участь в розвідці і в штурмі Семенівки, передмістя Слов’янська.
№Коли угрупування терористів під керівництвом Стрєлкова готувалося до відступу, то розвідники посилювали блокпости на місці ймовірного проходу колон.
Спецназівці отримали інформацію, що бойовики будуть прориватися на Лисичанськ, де значно краща місцевість для прихованого відступу. Групу було відправлено для перекриття цього напряму. Але Стрєлков вибрав гірший шлях з точки зору військової стратегії в плані успішності прориву, через дорогу на Краматорськ.
Хоча не всі терористи пішли цим маршрутом, одна з їх груп висунулася до Красного Лиману. Там їх виявили камазівці, які швидко скоригували артилерію – цей загін бойовиків був повністю знищений.
Луганщина.
Після проведеної кампанії під Слов’янськом, групу відправили на Луганський напрямок, для посилення 6-го та 7-го блокпостів під селищем Новоайдар, який тоді перебував під контролем сепаратистів.
Спецпризначенці під час однієї з вилазок взяли в полон так званого «мера» Новоайдару та його поплічників і передали в СБУ для проведення подальших слідчих дій. Серед цих полонених також були люди, які брали участь в штурмі Луганського СБУ. Але через деякий час бійці дізналися, що всіх цих добродіїв було відпущено на волю. Хоча вони самі зізнавалися в антиконституційній діяльності. Вже тоді в камазівців закралися перші сумніви щодо надійності керівництва сектору.
Група КАМАЗа в первинному складі
Дещо пізніше, розвідники отримали наказ висунутися на консервний завод в селі Варварівка, Кремінського району, що знаходиться неподалік захопленого сепаратистами міста Рубіжне. Там бойовики виявили їх групу, але чомусь не стали йти на штурм, а просто обійшли стороною. Командир розвідки сектору теж брав участь в цій незрозумілій операції. Досить дивно, що сепаратисти не спробували знищити їх малочислену групу.
Читайте також: Гірські стрільці у битві за Луганщину
Після цієї вилазки, бійці спецназу отримали новий наказ: захопити штаб сепаратистів в селі Пшеничне, неподалік Варварівки, села знаходяться на відстані 5-ти км один від одного.
Камазівці вирішили провести дорозвідку цього населеного пункту, щоб комплексно оцінити оперативну ситуацію. Як тільки спецпризначенці приступили до виконання своєї роботи, їх відразу обстріляли зі снайперської безшумної гвинтівки ВСС «Вихлоп». До речі, така штуковина знаходиться на озброєнні тільки в підрозділів спецпризначення РФ.
Наступним завданням було провести розвідку блокпосту бойовиків на в’їзді в місто Сєвєродонецьк. На операцію вийшло дві групи, в однієї з них був рідкісний ще тоді тепловізор. Користуючись ним, спецназівці нічого підозрілого не виявили, і почали висуватися на задані позиції, прибор не показував жодного руху. Аж раптом по ним відкрили вогонь з безшумної зброї. Це була підготовлена засідка, їх тут вже чекали, до бойовиків відразу підійшла підмога. Сепаратисти почали нещадно обстрілювати групи спецназу. Продовжувати операцію вже не було жодного сенсу.
У спецназівців було стійке враження, що їх здали, адже про їх вихід на блокпост знали лише вони та командування. А сепаратисти грамотно заманили їх в засідку, і дали зрозуміти, що тут теж воюють професіонали військової справи. «Шахтарі» чи «металурги» навряд-чи можуть провести операцію такого рівня. Стало зрозуміло, що на боці сепаратистів воюють специ з «братньої» Росії. Відповідно, це вже був зовсім інший рівень військового протистояння.
Ескалація конфлікту на Донбасі лише зростала, тому у спецназівців завше було багато роботи. Сепаратисти постійно отримували підкріплення в живій силі, техніці. Вони намагалися розхитати всю Луганську область, але не всюди їм були раді та приймали добродушно.
Щастя та Стукалова Балка
Про визволення міста Щастя від терористів сказано і написано вже багато. Хто тільки не приміряв на себе лаври переможця. Але в реальності все було трохи не так, як розповідають бійці інших підрозділів.
Бійці 8 полку провели розвідку щодо можливості штурму міста, передали координати кулеметних гнізд, та кількість бойовиків на блокпостах. Гелікоптери знищили опорні пункти терористів і спецпризначенці разом з підрозділами «Айдару» зайшли в місто. Добровольці зайняли блокпости сепаратистів. Разом вони також проводили зачистку міста. Там вони познайомилися з Надією Савченко, яка мала великий авторитет серед айдарівців.
Камазівцям не довелося надовго затриматися в Щасті. Вони вирушили вперед здійснювати розвідку в сторону Луганська. Сили АТО з боями захопили Гольф-клуб, що знаходиться неподалік села Привітне. Але сепаратисти робили відчайдушні спроби відбити його.
Бій за контроль над Гольф-клубом з кожною хвилиною ставав все жорсткішим, айдарівці попросили про допомогу. Їм на виручку вирушили група спецназівців та десантники з 80-ки.
Три БТР з десантниками відразу поїхали вперед, а один БТР виїхав дещо пізніше. Перші БТРи помилилися та вискочили на блокпост бойовиків біля Стукалової Балки, що в 5 км від Гольф-клубу. Вони просто не повернули там, де потрібно було. І проїхали потрібне місце. Разом з ними в БТР перебувала й Надія Савченко. Терористи спочатку оторопіли від того, що на них летить бронетехніка, але згодом вони змогли спалити два з трьох БТРів, а один захопити.
На допомогу цій групі десантників відправилися ще й танк з парою БМП. Одна з «бех» прорвалася через їх блокпост, вдало відпрацювала по цілях і відійшла через посадки. Ще в однієї закінчилося паливо на під’їзді, як виявилося командування послало хлопців в машині, яка мала палива лише на декілька кілометрів.
Сепаратисти забрали цю БМП, екіпажу довелося її залишити. Група спецназу завантажилася в БТР і виїхала на підмогу. Заїхавши до Гольф-клубу група розділилась: частина залишилась прикривати фланг зі сторони гольф клубу, а інша частина поїхали на допомогу бійцям які попали в засідку, але самі ледь не заскочили на блокпост до терористів, врятувало те, що вчасно побачили коригувальника вогню, який сигналізував руками, що вони не туди їдуть.
Бойовики по них гатили з СПГ (станковий протитанковий гранатомет). Спецназівці вирішили йти під прикриттям БТР під лісопосадкою. Разом з айдарівцями їх було до двадцяти чоловік. Вийшли через лісосмугу до розташування бойовиків, викликали авіацію, скоригували вогонь і зрештою зайняли цей блокпост біля Стукалової Балки.
Бій під Металістом
Танкісти з першого пострілу спалили захоплений БТР, з якого бойовики, відступаючи, вели вогонь. В окопі, неподалік блокпосту камазівці знайшли двох відчайдушних десантників, яких сепаратисти намагалися закатати в землю на захопленій БМП, а так як крилаті піхотинці не підпускали бойовиків до себе, то ті вирішили їх знищити в такий спосіб.
Настало чергове перемир’я, була заборона навіть рухати техніку з місця, а в селі поблизу Металіста були поранені бійці, яким потрібно було терміново надати допомогу. Саме бійці спецназу зголосилися зробити розвідку і витягнути їх, але інформація щодо поранених була не точною, до того ж як виявилося вони змогли вийти самі. Камазівці проводили розвідку в Металісті, під час якої знайшли техніку, на якій бійці інших підрозділів ЗСУ штурмували позиції ворога. Всім дуже хотілося дотиснути ворога, який був деморалізований, але зробити цього вони не могли. Перемир'я, яке тривало десять днів дало змогу бойовикам залити бетоном свої укріплення, розширити їх та сполучити між собою. Тобто вони підготували повноцінну оборону систему. До цих пір не зрозуміло, навіщо їм вище керівництво давало таку можливість. Адже самим терористам було байдуже на всілякі домовленості, вони відкривали вогонь тоді коли вважали за потрібне і відкрито глузували з українських армійців та добровольців, що вони нічого не можуть їм зробити.
Коли терористи грунтовно підготувалися, то почали щільно обстрілювати позиції українських військ з РСЗВ «Град», установки яких стояли на північній околиці Луганська прямо на шкільному стадіоні.
Під час однієї з вилазок розвідники виявили велику групу бронетехніки неподалік Олександрівська, яку можна було знищити не піддаючи ризику місцевих жителів, але командування ніяк не відреагувало на ці дані.