Чим особливим вирізняється, на вашу думку, нинішній Давоський форум?
– Є сенс казати про позитивні та негативні характеристики цьогорічного Форуму. З позитивних, я б виокремив два тематичні пріоритети, на яких було зосереджено увагу: це теми міграції та клімату. Стосовно клімату, знову, вже на іншому рівні, було наголошено на тому, про що йшлося на Паризькій кліматичній конференції 2015 року про поступову відмову від використання вугілля в економіці. Це важливо для всіх тих керівників підприємств, які зібралися в Давосі. Виступ колишнього віце-президента Сполучених Штатів Альберта Гора в день відкриття не був нейтральним. Це дуже важливі, на мою думку, акценти, які, втім, не обіцяють якихось негайних, конкретних рішень. Йдеться про чітке позиціонування, про декларацію принципів. Стосовно міграції, важливим, думаю, був виступ німецького президента Німеччини Йоахіма Гаука. Він казав про необхідність інтеграції новоприбулих мігрантів, про потребу спільної європейської політики в цьому питанні.
А що ви зауважили негативного в роботі Форуму?
– Це насамперед дискусія стосовно Росії. Ми побачили, що стратегія комунікації тих, хто сподівається надалі пов’язувати свій економічний розвиток переважно з використанням викопних енергетичних ресурсів, як і риторика нафтовиробників залишилися агресивними. У Давосі паралельно співіснували два дискурси. Один — дуже збалансований, а другий — конфліктний. Але все відносно. Цього року залу, де відбувалася російська сесія, відвідало значно менше народу. Всі ці впливові керівники великих підприємств були присутні на дебатах щодо клімату та міграції, але далеко не всі з них завітали на панель щодо Росії. Чітко окреслилася лінія протистояння між тими, хто бачить індустріальну революцію лише в форматі економічних досягнень, й тими, хто наголошує на людському факторі, особистісних аспектах менеджменту. Це протистояння економічних культур добре було б залишити в минулому столітті, але, на жаль, нинішній контекст цього не дозволяє.
Врешті, протистояння з тими державами, які живуть з нафтового та газового видобутку, неминуче має політичне забарвлення. Так склалося, що крім Норвегії, всі решта держав, які мають великі поклади вуглеводного палива, характеризуються зовсім не демократичними режимами правління. Плюралізм, який собі можуть дозволити європейці, це не більше ніж вибір між авторитарними партерами, такий собі баланс залежностей…
Власне, на Форумі в Давосі не йшлося про зв’язок між системою управління та викопними джерелами енергії, і це, мабуть, є певним упущеннням. Адже цей аспект є дуже важливим елементом до розуміння перспектив світового розвитку.
Читайте також: Даніелс Павлютс: «Ми вважали, що криза — величезний шанс очистити управлінську систему від зайвого жиру та дурості»
До речі, російська пропаганда, як і лобісти Кремля на Заході, вправно користаються з цієї недостатньої уваги до цитованої проблеми. Не раз доводилося чути аргументи, що їх вживають друзі Кремля в Національній Асамблеї Франції: мовляв, чому з Росією, через недостатню демократичність, співпрацювати не гідно, а з Саудівською Аравією, яка практикує смертну кару до політичних опонентів режиму, – працювати доречно?
– Це суперечливий аргумент, бо Саудівська Аравія, на відміну від Росії, не планує зруйнувати Європейський Союз зсередини. Вона має, напевне, регіональні амбіції щодо впливу на події в Сирії та в Ємені, але не намагається вказувати Європі, як їй жити та що робити. Власне, тема, якої дуже бракувало в Давосі, – це майбутнє Європейського Союзу. Думаю, для багатьох не є таємницею, що Кремль не просто сподівається на розпад ЄС, але й працює в цьому напрямку. Чи можемо ми на це погодитися? Тему необхідно обговорювати на всіх рівнях, і Європейський Союз втратив у Давосі нагоду здійснити важливі дебати. Мені шкода також, що Україну цього року було представлено значно скромніше, ніж торік, коли на Форумі виступив президент Порошенко. Нині державу представляла міністр фінансів Наталя Яресько, і дебати стосовно майбутнього України були не настільки значущими, як того вимагає ситуація. Було б цікаво, наприклад, обговорити предметніше все, що відбувається довкола програми боротьби з корупцією. Але про це, як і про інші процеси в Україні, цього року не йшлося.