З Чернівців на Луганщину
Третя батальйоно-тактична група (БТГР), яку ще називають за місцем постійної дислокації Чернівецькою, посідає одне з ключових місць в структурі 80 Окремої десантно-штурмової бригади.
В складі 80-ки є два артилерійських дивізіони. Один з них в 3 БТГР, який був сформований практично перед анексією Криму. Підрозділ укомплектували під час першої хвилі мобілізації, хоча й не повністю. Призваних з «гражданки» у перші дні початку бойових дій бійців звести у повноцінний воїнський колектив було непросто. Для проходження бойового злагодження командування дало всього лише тиждень. Після цього, 7 травня 2014 року крилаті артилеристи в складі 3-ої БТГр прибули у село Євсуг, Біловодського району Луганської області.
За наказом комбрига виставили шість блок-постів від сіл Штормове до Дєнєжнікове в Новоайдарському районі. Тут і перебували 20 днів.Дуже було важко з елементарним забезпеченням – себто з продуктами харчування та водою.
На той період волонтерський рух ще не набрав значних обертів, а армійська служба тилувзагалі не була готовою до забезпечення передових підрозділів всім необхідним. Значну допомогу десантникам надавали місцеві фермери.
Необхідно нагадати, що ще до приходу українських військ місцеві шанувальники «русского міра» за підтримки гастролерів з Луганська та Російської Федерації при потуранні місцевих органів влади намагалися встановити ЛНР в регіоні. Але люди тут масовоїх не підтримували.
Взагалі треба сказати, що ставлення місцевих до десантників було досить різним. Багато людей підтримувало українських вояків, але були й такі, що кидалися під колеса техніки.
Читайте також: 79 ОАЕМБр. Крізь пекло Ізвариного та Донецького аеропорту
В деяких селах вважали, що вони вже живуть в Росії і щиро не розуміли, чому тут розташувалися Збройні сили України, «і с кєм ані сабралісь ваєвать». Зрештою комедійний фарс зі встановленням ЛНР в цьому районі не пройшов.
Повномасштабні бойові дії на цій ділянці фронту розпочалися у середині червня, коли підрозділи ЗС У разом з айдарівцями взяли під свій контроль місто Щастя.Перша батареяразом з підрозділами 30 ОМБр висунулася в сторону селища Металіст, яке фактично є передмістям Луганська, а друга батарея зайшла на позиції біля села Весела Гора.
В такій диспозиції артилеристи працювали два тижні. Через те, що ситуація на фронті змінилася, командування вирішило провести ротацію батарей. Перша відправилася прикривати десантні підрозділи під Луганським аеропортом, а друга прийшла на її місце – під Металіст. В цьому секторі вже починалися серйозні бої, тому артилерія була дуже необхідна для подавлення спротиву бойовиків.
Звичайно, що працювати «богам війни» було важко, адже ніхто не готувався до такої затяжної кампанії. До того ж на весь дивізіон було лише два кадрових офіцера, які розумілися на принципах організації служби та ведення бойових дій. Але попри недостатність бойового досвіду, артдивізіон 3-ої БТГршвидко навчався і надавав потужну вогневу підтримку військам.
Артдивізіон вів успішну контр-батарейну боротьбу з артилерією терористів. Але як тільки, українські «боги війни» знищували чергову ворожу батарею, ті відразу запрошували перемир’я.
Вище керівництво не дозволяло йти вперед і закріплювати здобутий успіх. Сепаратисти ж відновлювали свої сили, отримували черговий «гумконвой» і все продовжувалося наново.
Проти російської армії
На початку серпня 2014 року здавалося, що існуванню ЛНР прийшов кінець. Адже тоді сили АТО оточили Луганськ і були готові провести операцію його звільнення, в рядах терористів панував хаос та розпач.
Але російський президент Путін вирішив не дати українським військам добити його бойовиків і ввів регулярні частини армії на територію України. Цей крок звичайно суттєво змінив положення сил. Тепер вже російські військові готували контр-наступ на сили АТО в цьому секторі.
Українські артилеристи відразу відчули, що прийшли регулярні частини РФ, бо тепер вже з ними вели повноцінну контрбатарейну боротьбу. До того ж, росіяни не переймалися питаннями захисту місцевого населення від артилерійських бомбардувань, проведенням точної розвідки, вони били по селах та містах, не зважаючи на втрати серед мирного населення.
Читайте також: 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту
Артдивізіону 3-ої БТГр доводилося часто змінювати свої позиції, адже ворог почав використовувати безпілотники, що дозволило ворогові більш точно коригувати артилерійський вогонь. Почалися багатогодинні інтенсивні обстріли, у дивізіоні з’явилися перші втрати
Артилеристи-десантники відповідали, але менш ефективно – вони не мали ані безпілотників, ані сучасних планшетів для коригування вогню. На допомогу їм прийшла батарея самохідних гаубиць 2 С3 «Акація» першої танкової бригади, це дозволило хоч трохи вирівняти ситуацію. Але не на довго, сили були надто нерівні.
Маневри як секрет успіху
На День Незалежності 24 серпня на сепаратистському блок-посту з іншої сторони Металіста було вивішено здоровенний прапор СРСР. Через годину бойовики почали масований артилерійський удар.
Стало зрозуміло, що російські війська планують йти в наступ. Мінометні обстріли змінилися «Градами». Вкотре прилетів безпілотник, артилеристи швидко зібралися і відійшли з своїх позицій на 500 м назад, через годину їх табір був спалений повністю.
Росіяни подумали, що знищили українських військових але дуже помилялися. Артдивізіон наніс точний удар по їх позиціям і знищили батарею «Градів» з боєприпасами. Бійці зрозуміли, що для того, щоб вижити та виконувати завдання командування треба постійно маневрувати.
Наступного дня перемістилися ще на 500 м в сторону. Ворог знову обстріляв їхні старі позиції з «Ураганів».
На той момент так склалося, що на одній гарматі могло працювати лише троє військовослужбовців замість шести. Але бійці справлялися на відмінно.
Угрупування сил АТО героїчно виходило з Луганського аеропорту, їх прикривала артилерія 3 БТГр.
Після відходу з ЛАПу десантники 80-ки відійшли в свій базовий табір в село Побєда, Новоайдарського району, яке3 вересня було знищене касетними снарядами БМ-30 «Смерч».
Читайте також: Бійці 36-ої бригади берегової оборони. Герої неоголошенної російсько-української війни
Артдивізіон продовжував прикривати відступ українських військових з інших місць на своїх позиціях. Дещо пізніше їх відвели до Щастя, де вони пробули три дні.
Командування вирішило вивести всю бригаду на відновлення боєздатності та поповнення особового складу.
В середині жовтня бійцям дали десять днів відпустки.
Провівши необхідні процедури з бойового злагодження, артдивізіон в складі двох батарей 3 БТГр повернувся в зону проведення АТО. Підрозділ перейшов в оперативне командування 17-ої танкової бригади. Їх завдання тепер було прикривати угрупування сил АТО на Станично-Луганському напрямку.
«Боги війни» провели всю зиму виконуючи це бойове завдання. Бійці підрозділу, отримавши значний практичний досвід під час своєї літньої кампанії, весь час змінювали позиції та ефективно знищували вогневі точки терористів.
Після того, як 12 лютого в Мінську домовилися про перемир’я та про відвід важких озброєнь, артдивізіон залишив свої позиції в цьому секторі і перейшов в оперативне командування 53 ОМБр, яка на той час не мала своєї артилерії.
В травні 2015 року вся бригада виїхала на навчання в Широкий Лан, які провели без підготовки. Зазвичай до такого типу навчань готуються декілька місяців. Результати маневрів були вражаючі, серед тих хто особливо відзначився були і артилеристи 3-ої «Чернівецької» БТГр.