Як починалася діяльність Bellingcat? Що змусило взятися за розслідування таких складних тем, як війна в Сирії, конфлікт в Україні?
— Перед тим як я запустив Bellingcat, два роки писав блоги про конфлікт у Сирії, використовуючи відкриті джерела інформації, щоб перевірити використання так званих бочкових бомб (металевих бочок з-під нафтопродуктів, у які закладають вибухівку, шрапнель і детонатор), касетних бомб, хімічної зброї, а також про контрабанду зброї, військові злочини. Кілька топових історій, якими я займався, допомогли створити певну репутацію серед журналістів, активістів і членів неурядових організацій, що також працювали над сирійським конфліктом. Були й інші люди, які працювали над матеріалами, взятими з відкритих джерел. Їхня робота дала чудові результати, але вони не мали такого визнання, як я. Одна з причин заснування Bellingcat — об’єднання людей, які могли використати мою репутацію, а аудиторія, своєю чергою, була б більш проінформована про результати їхньої роботи. Я також хотів створити посібники для всіх, хто хоче робити це сам, зосередитися на освітньому аспекті, який включав би семінари та лекції для різних груп. Проект Bellingcat стартував 14 липня 2014 року, і в центрі уваги тоді все ще була Сирія. Але через три дні був збитий МН17, і користувачі сервісу Twitter надіслали мені зображення та відео з проханням щось пояснити. Так з’явилася моя зацікавленість Україною. Я міг використовувати ті самі інструменти й методики, які були протестовані ще на темі Сирії, й щодо МН17 та конфлікту в Україні загалом. З часом була сформована команда волонтерів і ми розвивали нові ідеї та методики.
Скільки людей у Bellingcat? Як визначаєте напрями роботи?
— На сьогодні в мене команда з 14 волонтерів-дослідників з усього світу, організована на платформі Slack (корпоративний месенджер). Зазвичай тема вибирається за принципом «це нам цікаво?» чи «може, нам розслідувати цю тему з відкритих джерел?». Критики часто закидають нам, що ми антиросійські. Але якби наше розслідування катастрофи МН17 виявило, що українські військові причетні до неї, то ми опублікували б це й розслідували б із такою самою скрупульозністю.
Читайте також: Міжнародні прокурори визначили коло осіб, "особливо цікавих слідству" у справі MH17
Як фінансується робота організації? Російські ЗМІ підозрюють Bellingcat у співпраці зі спецслужбами. Звідки з’являються такі підозри?
— Від самого початку фінансування Bellingcat здійснювалося за допомогою краудфандингу на сайті Kickstarter, а з 2015 року Bellingcat отримує його від Google, що дало мені змогу запустити сайт і платити гроші моєму першому постійному працівникові, дослідникові та інструкторові, який до того ж прекрасно володіє російською мовою.
Щодо заяв про співпрацю зі спецслужбами, то ми намагаємося публікувати все, що робимо, на сайті відкрито та в повному доступі. Тому, якщо спецслужбам щось потрібно, вони можуть просто відвідати його. Зазвичай люди, які роблять заяви про те, хто нам платить, і про нашу мотивацію, намагаються уникати обговорення самих досліджень, бо знають, що не можуть посперечатися з фактами.
Чи задоволені ви результатами своєї роботи? Якою є мета вашої діяльності?
— Моя основна мета — використання розслідувань на основі матеріалів із відкритих джерел у багатьох сферах діяльності, і в цьому я, на мою думку, досяг успіху. Маємо намір запустити російськомовну версію сайта Bellingcat, позаяк зростає російськомовна спільнота в розслідуванні з відкритих джерел, тож я хочу підтримати це, наскільки зможу, а також перекладати результати їхньої роботи англійською мовою для розширення аудиторії. Насправді йдеться про зникнення мовних бар’єрів між людьми, тому найближчим часом хочемо створити глобальну спільноту людей, не
обмежену мовним питанням.
Нідерландські слідчі визнали, що МН17 був збитий «Буком», але не зазначили ні місця запуску ракети, ні того, чия вона була. Натомість ви вказали, що цей «Бук» російський і був доставлений із 53-ї зенітно-ракетної бригади (дислокація частини — місто Курськ). Як ви вважаєте, чому доповідь слідчих не містила інформації про належність ЗРК та місце запуску ракети?
— Рада безпеки Нідерландів ніколи не висувала звинувачень, в основі її доповіді були пошкодження літака й дані радарів. Але рух «Бука», те, звідки він прибув, і таке інше — то вже не її компетенція, а кримінального розслідування. Проте дехто із зацікавлених сторін тлумачить це інакше.
Чи зверталися слідчі до вас по інформацію?
— Нідерландська поліція двічі контактувала зі мною в частині кримінального розслідування, спілкувалися переважно про нашу роботу. Їх цікавило чимало деталей.
Що ви скажете про доповідь російського концерну «Алмаз-Антей», у якій ідеться, що літак знищено із ЗРК «Бук» ракетою 9М38, а місце її запуску визначено як район на південь від села Зарощенське…
— На своїй попередній прес-конференції вони назвали дещо інше місце запуску, а також заявили, що то була ракета 9M38M1. Незабаром після цього ми показали, що її використовувала 53-тя зенітно-ракетна бригада влітку 2014 року. Але на останній прес-конференції вони вже дещо підкоригували свої заяви, мабуть, у відповідь на нашу роботу. А також повідомили, що запуск ракети був здійснений неподалік села Зарощенське (Шахтарський район, Донецька область), але трохи з іншого місця. Журналісти з Німеччини, Росії, Великої Британії, Нідерландів побували в цьому селі, розмовляли з місцевими мешканцями, і ті підтвердили, що ніякого запуску там не було. Але, хай там що вони кажуть, село міститься на території, підконтрольній сепаратистам. Це також було підтверджено звітом, який ми опублікували, перевіривши різні докази. Однак найпомітніше те, що стосовно місця запуску біля села Зарощенське немає жодних доказів із відкритих джерел. Тоді як щодо версії зі Сніжним є пости в соціальних мережах, опитані журналістами свідки, а також відео, яке зняли, коли «Бук» рухався звідти до ймовірного місця запуску ракети. Про Зарощенське така інформація відсутня, і єдине, що вказує на місце запуску звідти, — це зображення із супутників, надані російським Міністерством оборони. Але ми довели, що ті знімки сфабриковані й неправильно датовані.
Читайте також: У Нідерландах заявили про наявність неопублікованих у звіті про катастрофу рейсу МН17 карт, які доводять вину бойовиків
На вашу думку, яка роль медіа, як-от Bellingcat, у розслідуванні цієї катастрофи?
— Тут важливе значення має багато факторів. Щоб офіційне розслідування розповіло про результати, потрібен час, а це, своєю чергою, залишає простір для чуток і спекуляцій. Деякі з них інспіруються певними сторонами, як в одному напрямку, так і в іншому. Звичайно, розслідування має скористатися тим, що російський уряд вкидав різні версії стосовно цих подій. Що сталося, те сталося, а роль журналістів у пошуку правди навіть ще важливіша, особливо з огляду на те що росіяни надають сфабриковані докази, брешуть про події 17 липня, роблять сумнівні заяви. Тому дуже важливою є перевірка фактів. Якщо якесь ЗМІ заявляє: «Росія каже це, Україна каже інше, кінець», отже, люди не поінформовані по-справжньому й ми не стаємо ближчими до істини.
Мені здалося дуже цікавим те, як дослідження Bellingcat було використано для того, щоб інформувати про роботу журналістів безпосередньо на місці події, і як вони потім розповідали про нашу роботу. Це те, за чим мені подобається спостерігати. Мене тішить, що це відбувається.
Деякі аналітики кажуть, що в інтернет-епоху об’єктивність і прозорість медіа мають тільки зростати. Чи так це насправді? Що ви думаєте про сучасні медіа?
— Особисто для мене наша робота полягає здебільшого в зборі та впорядкуванні інформації, а не в тому, щоб зробити її доступною для тих, хто захоче скористатися нею в майбутньому. Дані, які ми збираємо, будуть доступними, наскільки це можливо. Я хотів би, щоб такого було більше, але топові ЗМІ зазвичай мають комерційні перепони, а отже, це не варіант. Ми також повинні зважати на те, як інформація перевіряється та передається далі. Знову ж таки можемо значно деталізувати її в Bellingcat, але це зовсім не те, чим займаються традиційні ЗМІ. Думаю, своїй аудиторії можна надати можливість стати частиною розслідування, коли створення новин буде двостороннім процесом, а не одностороннім, як зазвичай. Я вже бачив, як журналісти практично використовують соціальні медіа, особливо в Україні. Одним із прикладів є артилерійські обстріли в Україні. Журналіст на місці події твітить фотографії, а його фоловери в Twitter кажуть, як краще зняти воронку від вибуху так, щоб можна було визначити напрямок ведення вогню. Журналісти роблять це й водночас вчаться, тож від такої комунікації виграють і вони, і аудиторія.
Яким ви бачите майбутнє журналістики? На який медійний продукт буде найбільший попит?
— Думаю, побільшає розслідувальної журналістики, якою займатимуться організації, котрі не належатимуть до традиційних ЗМІ й діятимуть як неурядові завдяки грантам. Також буде більше розслідувальної журналістики, яку провадитимуть сайти на кшталт Buzzfeed, котрі левову частку грошей заробляють на «легших» за смисловим навантаженням статтях (як-от смішні картинки котиків), але використовують ці кошти для фінансування серйозної розслідувальної журналістики. Не хотілося б робити прогнози, на який медійний продукт буде найбільший попит: завжди працюю так, ніби я і є моя аудиторія, тому
роблю те, що мені здається цікавим.
А як ви думаєте, WikiLeaks змінила журналістику?
— Я не впевнений, що WikiLeaks суттєво змінила розслідувальну журналістику. Тут більший вплив має те, що інформація стає доступною для людей, а не лишається в «шухляді» у деяких репортерів. Це дає їм змогу шукати інформацію самим.
Читайте також: Перейшли межу
Яким ви бачите майбутнє соціальних медіа?
— Здається, за останні кілька років соціальні медіа більше усвідомили роль, яку вони відіграють, особливо в зонах конфліктів. Хоча, звичайно, ще є проблеми, як-от конфлікт у Сирії. У Facebook багато сторінок тамтешньої опозиції, на яких постять інформацію про місцеві події. Проблема в тому, що їх закривають через сцени насилля, і ті пости зникають, але ж вони можуть містити ціну інформацію про історію конфлікту в певному регіоні. Не думаю, що ми можемо покладатися на соціальні медіа, щоб зберігати таку інформацію, тому архівування їх стає дедалі важливішим.
Які розслідування проводите зараз? Над чим працюєте?
— Зараз ми зосередилися переважно на Сирії, а надто на перевірці заяв російських військових, які часто є неточними. Також закінчуємо наш останній, головний звіт про МН17 та участь у цьому російської 53-ї зенітно-ракетної бригади, бо вважаємо, що саме вона надала «Бук», який і збив малайзійський Boeing.
Яким ви бачите майбутнє Bellingcat?
— План такий: установити міцні зв’язки з американськими університетами та журналістами, які володіють російською, щоб навчити їх дослідницької роботи, користуючись відкритими джерелами. Також знайти гроші на фінансування російської версії сайта Bellingcat, щоб підтримувати дедалі більшу кількість російськомовних людей, зацікавлених у дослідженнях із відкритих джерел. Я хочу, щоб була об’єднана глобальна мережа дослідників. Це найкраще, що можна зробити в довгостроковій перспективі в зазначеному напрямі. Наша робота ґрунтується на інформації, отриманій з інтернету, то чому б не використовувати мережу, щоб працювати разом?