На лавочці під російським міноборони два портрети, обставлені червоними трояндами та свічками. Це імпровізований меморіал у пам’ять про військових, убитих минулого місяця «посіпаками «ІДІЛ» — так тепер у Росії обзивають Туреччину. Після того як Владімір Путін назвав збиття турками російського бомбардувальника поблизу сирійського кордону «ударом у спину», відносини між Москвою та Анкарою прохололи. Путін звинуватив президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана в покровительстві «Ісламській державі» й заробітку на торгівлі нафтою з нею. Ердоган пообіцяв піти у відставку, якщо Росія доведе останнє. 2 грудня Міністерство оборони РФ представило інформацію, яка нібито містить докази. Ердоган назвав це «наклепом».
Турецька ракета за лічені секунди звела нанівець багаторічну дипломатію. До цього інциденту Кремль вважав Туреччину стратегічним партнером. Для звичайних росіян вона була країною, куди вони недорого їздили у відпустку на море. Двостороння торгівля процвітала, особливо в галузі енергетики, а турецькі будівельні компанії допомагали споруджувати об’єкти для зимової Олімпіади в Сочі. Торік Путін нагородив Ердогана чи не найвищим компліментом, похваливши за «силу», з якою турецький лідер підтримував контакти з Росією навіть тоді, коли Захід відвернувся від неї через конфлікт в Україні.
Читайте також: Війни не буде? Експерти про турецький інцидент
Аж тут раптом Анкара стала першим ворогом Москви. Головний кремлівський пропагандист Дмітрій Кісєльов більшу частину недільної вечірньої передачі нещадно критикував Туреччину й звинувачував Ердогана в потуранні терористам і фашистам. Туреччина «тепер справді небезпечна», застеріг він своїх глядачів. На кліматичному саміті в Парижі Путін мав приватну розмову з Бараком Обамою, а Ердогана обходив. Російський уряд оголосив також про економічні санкції проти Туреччини, здебільшого в галузях сільського господарства й туризму.
Напруження самою лише політикою не обмежилося. Російський міністр спорту наказав футбольним клубам не укладати контрактів із турецькими гравцями в новому трансферному періоді. Десятки російських університетів обірвали зв’язки зі своїми турецькими партнерами, а російських учнів і студентів, які навчаються в Туреччині за програмами обміну, відкликали додому. Турецькі вантажівки затримують на російському кордоні, а адвокати подають скарги від турків у РФ, які стикаються з переслідуванням міграційних служб. «Це відбувається від Владивостока до Калінінграда», — каже московський адвокат Мурад Мусаєв. «Колективна відповідальність за національною ознакою увійшла в правило».
Від санкцій страждатимуть обидві сторони, хоча економічні наслідки від них будуть не ударом кинжала, а швидше уколом шпильки. Ембарго на продукти Туреччини й заборона чартерного авіасполучення зашкодять кільком її компаніям. Але, за словами економіста турецького банку Akbank Фатми Мелек, на торгівлю з Росією припадає лише 1% ВВП країни. Збитки від санкцій будуть іще меншими. Своєю чергою, РФ може очікувати стрибка інфляції від 1% до 1,5%, як вважає економіст російського Альфа-Банку Наталья Орлова. Схоже, ембарго розраховане більше на те, щоб вразити телеаудиторію. Турецькі лимони (а їх 90% усіх цих цитрусових в основних роздрібних торгових мережах Росії) не включили до списку заборонених продуктів. Постачання газу — основа двосторонньої торгівлі — поки що залишилося без змін, хоча будівництво спільного трубопроводу «Турецький потік», найімовірніше, заморозять.
Читайте також: Вільям Тейлор: «Нічого з того, що Путін міг би зробити у Сирії, не допоможе йому в українському аспекті»
Поліпшаться відносини між Анкарою та Москвою ще не скоро. Збитий літак проявив глибокі й непримиренні розходження між державами щодо Сирії, які простежувалися вже довгий час. Сирійські опозиційні угруповання, які підтримує Туреччина, займають щораз сильніші антиросійські позиції, тому мирні перемовини щодо Сирії, на думку директора Інституту східних досліджень при Російській академії наук Віталія Наумкіна, стають дедалі проблематичнішими. Конфлікт із РФ змусив, окрім того, турецьких політиків, які в останні роки нерідко дозволяли собі різкі висловлювання на адресу Заходу, переглянути свої пріоритети. «Тепер вони зрозуміли, що в інтересах безпеки Туреччини співпрацювати із Заходом, із НАТО, — каже Суат Кінікіоглу, директор неурядової організації «Центр стратегічної комунікації». — Вони повернулись у початковий режим».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com