Події в Криму та війна на Донбасі 2014–2015 років мають чимало яскравих бойових сторінок, які будуть вписані в історію Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ.
В інших країнах після таких війн назви населених пунктів, біля яких точилися криваві бої або де було здобуто перемогу, згадують на прапорах частин або на планках, що кріпляться до стрічок на нагородах. У нас поки що нічого подібного навіть не планується. Тож напередодні 6 грудня, дня Збройних сил України, принагідно бодай коротко згадаємо про частини, які відзначились у цій війні.
Першими з агресією Російської Федерації, загонами терористів і сепаратистів зіткнулися частини, укомплектовані контрактниками: високомобільні десантні війська, 30-та окрема механізована бригада, зведені (майже офіцерські) роти з різних військових з’єднань. Одночасно з мобілізацією почали формуватися добровольчі частини, які відіграли чималу роль у звільненні українських міст Луганської та Донецької областей.
25-та повітрянодесантна бригада першою зіткнулася з агресією Російської Федерації в Криму, куди її розвідувальна рота була перекинута ще в середині лютого 2014 року. Пізніше десантники брали участь у блокуванні Слов’янська, який захопили російські терористи, обороні Луганського аеропорту, звільненні Красного Лиману, Слов’янська та Краматорська, рейді під Шахтарськ і звідти в напрямку Дебальцевого. Група десантників захищала Савур-могилу, інші впродовж осені 2014-го — зими 2015-го брали участь в обороні Вуглегірська та Авдіївки під Донецьком. Серед високомобільних десантних військ 25-та бригада зазнала найбільших утрат: 14 червня 2014 року над аеропортом Луганська було збито літак Іл-76, у якому були бійці цієї частини, 31 липня десантники мали відчутні втрати під Шахтарськом, а 22 січня 2015-го не стало 10 вояків у бою за Авдіївку. Це місто було відбито десантниками й залишилось у складі України.
Читайте також: Готовність №? Як зустріли б Збройні сили України нову ескалацію війни
79-та аеромобільна бригада навесні 2014 року перебувала на кримському напрямку, пізніше брала участь у блокуванні Слов’янська, а в липні — в операції з блокування українського кордону на території Донецької області. Її солдати разом із військовослужбовцями 24-ї та 72-ї механізованих бригад та прикордонники першими в ніч з 11 на 12 липня 2014‑го зіткнулися з прямою агресією Російської Федерації, коли з території останньої було обстріляно «Градами» базовий табір українських військ у районі села Зеленопілля. Восени 2014 року десантники 79-ї захищали Донецький аеропорт, пізніше були в районі села Логвинове біля Дебальцевого, а навесні — влітку 2015-го
прикривали маріупольський напрямок.
80-та аеромобільна бригада із перших днів збройного конфлікту перебувала на луганському напрямку: Щастя, Станиця Луганська, Луганський аеропорт, траса Бахмутка, селище Металіст — це ті місця, де вона кров’ю писала сторінки своєї новітньої історії. Крім того, взимку 2015-го підрозділи бригади брали активну участь в обороні Донецького аеропорту. Львівські десантники досі перебувають на позиціях на півночі від Луганська.
95-та окрема аеромобільна бригада з кінця квітня 2014 року тримала невеличкий аеродром Краматорська, коли все навколо було зайнято російськими терористами та сепаратистами. Пізніше вона брала участь у звільненні Красного Лиману, Слов’янська, Краматорська, Лисичанська, а також у рейді в район Шахтарська й Тореза. З осені 2014-го її бійці активно боронили Донецький аеропорт, селища Спартак і Піски, Авдіївку.
81-ша аеромобільна бригада — наймолодша частина високомобільних десантних військ — була сформована восени 2014 року в Дружківці Донецької області переважно з добровольців. Її бойовий шлях цілком пов’язаний з обороною Донецького аеропорту, а пізніше з боями за села Опитне та Водяне, що неподалік Донецька.
До війни у складі Сухопутних військ ЗСУ єдиними підрозділами, укомплектованими контрактниками, були 1-й та 2-й батальйони 30-ї механізованої бригади. Коли почалося збройне протистояння в Криму, її частини були перекинуті в бік Перекопу та Чонгару, щоб не допустити з півострова загонів сепаратистів і терористів. Наприкінці травня 2014 року 2-й батальйон бригади був відправлений під Луганськ, а в липні 1-й та знову сформований 3-й — у район Савур-могили. Військовослужбовці 1-го батальйону спільно з десантниками визволили з оточення в районі державного кордону українські війська, які потрапили туди через постійні обстріли з боку Російської Федерації. Солдати 30-ї дійшли до Міусинська й невдовзі могли замкнути кільце навколо сепаратистів, що оперували на території Донецької області. Але пряме вторгнення російських військ 12 серпня стало на заваді цьому. 1-й батальйон самостійно пробився до села Лутугине в районі Луганська (де був 2-й батальйон бригади) й пізніше брав активну участь у боях у Секторі А. Взимку 2015 року солдати 30-ї бригади воювали в так званому Дебальцівському котлі, з якого вийшли з мінімальними втратами, вивівши із собою майже всю військову техніку.
Читайте також: Як скористатися примарним «миром»?
Найбільша кількість загиблих (184 станом на сьогодні) припадає на 93-тю механізовану бригаду, яка розгорталася з мобілізованих. Батальйонно-тактична група цієї бригади була буквально розстріляна російськими військами під час виходу з так званого Іловайського котла. Але пізніше бригада сповна помстилася російським терористам у боях за Донецький аеропорт. Її солдати досі перебувають на фронті в районі Донецька.
Оборона Дебальцівського плацдарму значною мірою лежала на плечах 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве Закарпатської області), де на початку бойових дій контрактниками було укомплектовано один батальйон. Бригада весь час вела бої на території Луганської області, де залишається й донині.
З мобілізованих були розгорнуті 24-та, 28-а, 51‑ша, 72-га, 92-га механізовані, 1-ша та 17-та танкові бригади, батальйони територіальної оборони, а також чимало інших частин. У кожної з них була своя подія, яка найбільше закарбувалася в історії: героїчна або трагічна. Наприклад, 1-ша танкова — це оборона Луганського аеропорту, 17-та танкова — звільнення Сєверодонецька, Попасної, Лисичанська, бої за Іловайськ та Дебальцеве. 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь» — захист Дебальцевого та бої в районі Донецького аеропорту. Його «однофамілець» — 25-й батальйон «Київська Русь» — відзначився в боях за село Чорнухине в так званому Дебальцівському котлі. З 39-м батальйоном «Дніпро-2», 40-м «Кривбас» і 42-м «Рух Опору» передусім пов’язані трагічні події під час боїв за Іловайськ. Пізніше батальйон «Кривбас» також брав участь у боях у так званому Дебальцівському котлі.
У звільненні міст Донеччини та Луганщини першочергову роль відіграли батальйони, сформовані з добровольців. Ці батальйони організаційно належать або до Збройних сил України, або до Національної гвардії, або до МВС. Передусім слід згадати про 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар», створений з учасників Самооборони Майдану та добровольців із Луганської області. Весь час свого існування він воював на Луганщині, визволяв Сєверодонецьк, брав участь у боях під Станицею Луганською, Щастям, Лутугиним, Успенкою, Георгіївкою, Новосвітлівкою, Хрящуватим, Металістом, Веселою Горою, на трасі Бахмутка. Майже 100 бійців цього батальйону загинуло в боях із сепаратистами.
Читайте також: Українські перемоги в АТО: якщо треба, то можемо
З числа добровольців — учасників подій на Майдані було створено 1-й і 2-й резервні батальйони Національної гвардії України, пізніше об’єднані в батальйон імені генерала Кульчицького. Ця частина брала участь у блокаді загону російських терористів у Слов’янську, захисті Дебальцевого та Станиці Луганської.
Одним із перших почав боротьбу із сепаратистами та російськими терористами добровольчий батальйон «Донбас» (із червня 2014-го в складі Національної гвардії України). П’ятеро перших його добровольців загинули біля села Карлівка неподалік Донецька 23 травня 2014 року. Із середини липня «Донбас» брав участь у звільненні міст Попасна та Лисичанськ, а потім у боях за Іловайськ. Пізніше батальйон воював під Дебальцевим і захищав село Широкине під Маріуполем.
Велику роль у захисті узбережжя Азовського моря, Маріуполя та Бердянська відіграв батальйон Національної гвардії України «Азов», складений із членів різних патріотичних організацій. Ця частина також брала участь у боях під Іловайськом, а після обстрілу з «Градів» мирного Маріуполя відсунула супротивника на схід, зайнявши частину Широкиного.
З інших частин, створених при Міністерстві внутрішніх справ, згадаймо батальйон «Дніпро-1», який воював під Іловайськом і захищав Донецький аеропорт, «Миротворець», «Світязь», «Херсон», які побували в так званому Іловайському котлі. Останній із них зараз бере активну участь у блокаді Криму.
Упродовж війни на Донбасі українські війська звільнили кілька міст і чимало селищ, при цьому втративши майже 2700 бійців загиблими. Бойові дії ще тривають, і розв’язка цієї проблеми, вочевидь, буде ще не скоро. Але станом на сьогодні однозначно зрозуміло, що саме завдяки українським воїнам, передусім контрактникам і добровольцям, було зірвано плани зі створення маріонеткової «Новоросії» та знищення України як незалежної держави.