У американському виданні The New York Times присвятили статтю зриву виборів у Маріуполі та Краматорську. «Сподівання на те, що місцеві вибори могли б дещо змістити акцент із воєнної напруги на відносну безпеку політики, не виправдались, коли виборці прийшли тільки для того, щоб не знайти бюлетенів», — пише автор.
Автор вважає, що хоч українська влада і заявила, що бюлетені були бракованими, і часу друкувати нові вже не було, тут чітко простежується політичний підтекст. «Критики цього рішення одразу звернули увагу на те, що за екзит-полами в місті лідирувала політична партія, що була організована рештками колишньої проросійської влади [Опозиційний Блок]», — йдеться у статті.
Автор наводить слова Порошенка про те, що вибори у Маріуполі та Краматорську були перенесені, оскільки там очевидно готувались повномасштабні фальсифікації. «Оскільки політичні сили звинувачують одна одну, стає очевидно, що причина скасування політична, а зовсім не у друкарській помилці. Так людей у цих містах позбавили можливості висловити свій голос», — підсумовує автор.
- Читайте також: Вибори немісцевого значення
У американському виданні The Washington Post вважають, що місцеві вибори в Україні стали ілюстрацією того, наскільки великий вплив в суспільстві мають олігархи. Вони ж водночас стали перевіркою сили урядового апарату президента Петра Порошенка.
У зриві виборів в Маріуполі видання звинувачує всім відомого донецького олігарха: «Голосування у ключовому портовому місті згорнули в останню хвилину — напруга там зростала через вплив Ріната Ахметова, найбагатшої людини України, чия індустріальна власність є двигуном економіки Маріуполя».
Тепер Опозиційний Блок може використати відмову окружної виборчої комісії приймати бюлетені, надрукованій на приватному підприємстві, що належить Ахметову. «Представники Опозиційного Блоку вже заявили, що влада перенесла вибори у Маріуполі, оскільки побоюється нищівної поразки. Але вплив Ахметова нікуди не подінеться», — зауважують автори.
День виборів у статті називають «днем розчарування» — як для активної верстви суспільства, активістів, так і для простих людей. Саме цим і пояснюють низьку явку. Деякі із тих, хто все ж прийшов, показово голосували проти чинної влади. Автори наводять слова однієї із мешканок Києва, яка голосувала за Опоблок, аби «послати повідомлення» Порошенку: «Який сенс у свободі, якщо ти не можеш купити хліб».
Німецьке видання Die Welt зауважує, що на Сході України все ще ведуть боротьбу старі еліти. Це дещо нівелює ту вагу, яку в Україні надавали місцевим виборам: їх вважали останнім етапом повного перезапуску владної системи, проте цього не сталось. Хоча інституційно вони все ж дуже важливі, адже обрані місцеві громади повинні отримані більше влади. «Самоуправління повинне стати ефективнішим, а централізована система управління, спадок Радянського Союзу, потроху відходитиме у минуле», — пише автор.
Але вже можна побачити, що ці очікування не справдились повною мірою. «Перші результати виборів показують, що очікуваний перезапуск у обох напрямах вдався лише частково. Виборча кампанія була як ніколи популістичною і не відповідала потребам українців, які після революції сподівались на нову політичну культуру», — йдеться у статті.
До цього варто додати численні проблеми у організації виборів. «Півтора мільйони внутрішньо переміщених осіб із Криму та Донбасу не змогли проголосувати на новій території проживання. До цього також варто додати зрив виборів у найбільших містах підконтрольного Україні Донбасу: Красноармійську та Маріуполі», — додає автор.
«На популістичній хвилі багатьом представникам старої влади вдалось пройти у органи місцевого самоврядування. Наприклад, Геннадій Кернес, колишній член Партії Регіонів, противник Майдану, за екзитполами набирає 59,3% голосів», — підсумовує автор.
У німецькому виданні Süddeutsche Zeitung провели паралель між місцевими виборами та другою річницею Майдану, що уже не за горами. «Вибори припали на час крихкої рівноваги у суспільстві між громадянським суспільством та старими елітами. Тепер революційні події зими 2013-2014 можна оцінювати в історичній перспективі. З цієї перспективи варто зауважити, що гетерогенне молоде покоління в хаотичний час неспокою та війни втратило свій шанс об’єднатись і створити нові партії. Натомість вони розчинились в чинних олігархічних структурах», — йдеться у статті.
Автор зауважує, що не варто чекати на результати виборів одразу, але вони можуть бути помітні у перспективі. Нові-старі політичні сили, представлені президентом та прем’єр-міністром, повинні лише не заважати змінам, а для цього потрібно йти на контакт із суспільством. «З часів Януковича є багато покращень. Країна змінюється, вона мусить змінюватись — економічно, морально, національно, — якщо хоче пережити цей період. Вона стала відкритішою, більш самокритичною. Для продовження цього процесу активісти громадянського суспільства повинні кинути виклик системі», — резюмує автор.
- Читайте також: Агітація за рахунок виборців
Поляки із видання Rzeczpospolita, хоч і були зосереджені на виборах до Сейму, не оминули увагою також і місцеві вибори в Україні. Висновки невтішні: Україна досі залишається країною олігархів, і місцеві вибори, схоже, це не змінять.
Основна ідея статті у тому, що вибори були невдалими для поточної української влади. На виборах виграє «Солідарність» Петра Порошенка, але йому не варто дуже радіти з цього приводу, вважає автор. «Політичну силу президента підтримало хіба 26% виборців — це вдвічі менше, ніж підримали його на президентських виборах минулого травня. Але і це ніщо із провалом політичної сили прем’єр-міністра Яценюка, яка навіть не стала виставляти кандидатів», — зауважує автор.
Натомість неочікувано успішним день став для Опозиціного Блоку. Автор вбачає кілька причин цьому: важка економічна ситуація, за якої доходи населення уже вчетверо менші, ніж у Польщі; Донбас досі не повернутий, попри 85 тисяч солдатів, які Порошенко послав на фронт (годі вже й говорити про Крим). «Але найважливіше — влада не спромоглась обмежити вплив олігархів у регіонах — і то їх кандидати виграли вчора на більшості округів.» — підсумовується у статті.
