«Депутатські фонди»
Практика виділення грошей депутатам на «задоволення потреб жителів міста у сфері соціально-побутових, житлово-комунальних, побутових та інших послуг» (цитата з розпорядження голови Київради Олексія Резнікова від 23.03.2015 – Ред.) існує у багатьох містах України. Таку технологію використовували роками. Понад те, чинне законодавство не забороняє, а тільки стимулює подібне використання грошей. Зокрема, місцеві депутати мають право на власний розсуд створювати цільові фонди або програми соціально-економічного розвитку. На практиці, місцева рада прописує у бюджеті міста статтю з видатками на такий фонд або програму, через які депутати виділяють самі собі кошти на «маленькі добрі справи». Частину грошей з фондів депутати використовують на утримання своїх громадських приймалень та виплату зарплати двом помічникам. Самі місцеві депутати за законом працюють на громадських засадах та не отримують зарплатні, тому на відміну від своїх колег по ВР, мають змогу не ховаючись займатися бізнесом. Однак більшість грошей з фондів витрачають на надання матеріальної допомоги мешканцям або дрібний ремонт і оновлення під’їздів, шкіл чи дитячих садків від імені обранців-благодійників.Таким чином кожен мешканець міста, який сплачує податки, сам того не підозрюючи, є спонсором агітаційних кампаній депутатів, які можна назвати банальним підкупом виборців. Для усвідомлення цього варто лише проаналізувати, як місцеві депутати використали свої фонди у передвиборчий 2015 рік.
Програма для виконання програм
Розмір фонду столичних депутатів перевершує можливості колег з інших міст. Це об’єктивно пояснюється обсягом бюджету столиці – найбільшого місцевого кошторису в Україні. Депутатські фонди у Києві передбачено «Програмою вирішення Київським міським головою та депутатами Київради соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм, доручень виборців». За інформацією Київради у відповідь на запит Тижня, цьогоріч на діяльність депутатів та міського голови Києва виділили 60 млн грн.Кошти виділяють частинами через окремі розпорядження «Про вирішення фінансових питань». Кількісний склад столичної ради – 120 осіб, тож теоретично кожен депутат Київради має право на рівну частину цього бюджету – 500 тис. грн. Проте фактично гроші виділяють лише за умови особистих звернень самих депутатів. У секретаріаті Київради переконують, що депутат повинен аргументувати виділення коштів: якщо це матеріальна допомога мешканцям, то мають бути зазначені причини її виділення та паспортні дані отримувача. Також депутатські запити на виділення грошей погоджує комісія Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.
Читайте також: Еволюція гідності
Позаяк, в оприлюднених міськрадою розпорядженнях жодної інформації про кінцевих отримувачів грошей немає. Там є ім’я депутата, який написав звернення, сума грошей, яку він просить, та юридичні особи, які розпоряджатимуться фінансами: такими завжди виступають офіційні громадські приймальні депутата. Водночас покарання за можливі зловживання міськими грошима достеменно не вказано. Йдеться тільки, що громадські приймальні (а не депутати) «несуть персональну відповідальність за їх цільове використання відповідно до вимог чинного законодавства України».
Куди йдуть депутатські гроші
У фінансових розпорядженнях також вказані загальні напрямки використання грошей, і на цьому варто зупинитися окремо.
Усі перекази грошей депутатським приймальням можна поділити на дві великі групи: найбільша – це кошти для «надання матеріальної допомоги малозабезпеченим мешканцям». Другу можна узагальнити під назвою «маленькі добрі справи» – переважно сюди входять гроші на ремонт вікон або закупівлю обладнання та меблів у дитсадки та школи. Також цього року у тренді серед депутатів установлення нових поштових скриньок у під’їздах та надання ЖЕКам грошей на фарбу, коси для трави тощо.
Станом на 8 жовтня з указаних 60 млн грн на громадські приймальні обранців уже перерахували 41 млн 301 тис. 310,69 грн. З них на матеріальну допомогу пішло 17 млн 932 тис. 274,48 грн, а на «добрі справи» – 23 млн 369 тис. 36,21 грн.
На зауваження про те, що матеріальна допомога є звичайним підкупом громадян, а гроші можна використовувати ефективніше, депутати зазвичай реагують різко. Більшість аргументів зводяться до того, що фонди – чи не єдина можливість покращити життя мешканців міста.
«Є конкретний перелік тих статей, на які може бути використаний депутатський фонд. Він насправді дуже і дуже обмежений. Вистачає буквально на матеріальну допомогу, садочки, школи, купити якісь підручники, книжки або меблі», – заявив у інтерв’ю голова комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, «УДАРівець» Андрій Странніков. На жаль, Странніков у інтерв’ю не назвав «обмежений» перелік. Міський бюджет передбачає 20 напрямків, на які депутати можуть витратити кошти свого фонду, тому причина, чому 43,4% грошей пішло на «матеріальну допомогу населенню», а решта на закупівлю іграшок, меблів та поштових скриньок, імовірно, криється в обмеженій фантазії народних обранців. Щоправда слід зазначити, Странніков наразі використав уже понад 480 тис. грн з власного фонду і жодного разу не просив грошей на матеріальну допомогу – більшість пішло на фарбу, рубероїд та бетонні клумби, а також шкільні меблі.
Читайте також: В очікуванні реваншу
На непрозорість використання депутатських фондів натякнув на сторінці у мережі Facebook позафракційний депутат Олег Петровець (на цих виборах балотується від «БПП-Солідарність»): «Почитав коментарі під постами про зроблену за кілька днів роботу. Люди, звідки стільки негативу? У кожного депутата є депутатський фонд для виконання доручень виборців. Цього року він становить 500 тис. грн. Кожен депутат їх використовує. Тільки деякі використовують з «відкатом», а деякі за зверненнями виборців… Замість того, щоб чіплятися за оці лавки і грунт, краще б проконтролювали куди ідуть такі ж гроші (бюджетні) з фондів інших депутатів. Повірте, там набагатоцікавіше буде». Сам Петровець використав понад 400 тис. грн зі свого фонду, з них на матеріальну допомогу пішло 3404,99 грн. Також депутат Петровець очолив умовний рейтинг серед колег за кількістю коштів, які він отримав у одному розпорядженні, – 250 тис. грн на ремонт під’їздів та вхідних груп житлових будинків.
Більшість грошей під вибори
У вересні Комітет виборців України підготував проміжний звіт про перебіг кампанії на місцевих виборах, у якому фактично звинуватив київську владу у підкупі виборців. У комітеті звернули особливу увагу на збільшення використання фондів депутатів із наближенням виборів.
«Станом на початок вересня в рамках так званої «Програми по виконанню передвиборчих програм депутатів Київради та міського голови» виділено понад 19 млн грн: зокрема навесні за програмою виділено 4 млн грн, влітку 19 млн грн, а за перші дні вересня – 1,1 млн грн… Кличку варто було скасувати ці розпорядження, оскільки перевагу у наданні грошей в рамках «Програми…», отримують у переважній більшості депутати від БПП та УДАРу. Програма має ознаки підкупу виборців», – зазначив тоді керівник юридичної служби КВУ Святослав Пікуль.
Кошти «Програми…» протягом року депутати використовували непропорційно. Бюджет столиці ухвалили 28 січня 2015 року. У ньому одразу передбачили статтю видатків на депутатські фонди. Однак розпорядження про порядок їхнього використання з’явилося тільки наприкінці березня. До квітня фонди не використали жодного разу.
Читайте також: Фейкові, брате, часи настали
Відомо, що на початку року експерти сперечалися щодо можливості перенесення місцевих виборів з 25 жовтня на пізніший термін. Однак 2 квітня у Тернополі президент Петро Порошенко поклав край дискусіям: «Про жодне перенесення не йде мова, нехай не чекають. Точно так само як я вчинив із парламентськими виборами, буде і з місцевими виборами, оскільки єдиним носієм влади в державі є український народ і український громадянин», – заявив він, а вже 22 квітня вийшли друком перші розпорядження Київради про використання грошей з депутатських фондів.
З 22 квітня по 9 вересня депутати разом використали 26 млн 315 тис. грн, а за період з 9 вересня по 8 жовтня – 14 млн 424 тис. 310,69 грн. Лише за місяць напередодні виборів депутати використали понад половину від загальної кількості грошей, якими вже розпорядилися раніше, або чверть загального обсягу коштів, передбаченого на рік.
Громадські приймальні-мільйонери
Як зазначалося, виділені депутатам з бюджету міста кошти надходять до їхніх офіційних приймалень. Це різноманітні громадські організації або ж благодійні фонди. І якщо усі депутати рівні перед законом і можуть отримати не більше ніж 500 тис. грн кожен, то на ГО і БФ такі обмеження не розповсюджуються.
Річ у тому, що кілька депутатів Київради можуть зареєструвати одну й ту саму громадську приймальню. Таким чином усіма їхніми грошима розпоряджатиметься одна організація.
«Найбагатшими» у переліку громадських організацій зазвичай є загальнопартійні. Наприклад, усі депутати фракції «Самопоміч» направляють гроші у «Представництво ГО «Об’єднання «Самопоміч у м. Києві», яка таким чином отримала понад 2 млн 380 тис. грн станом на 8 жовтня. Депутати від «Свободи» переказували кошти у ГО «Сокіл Свободи» – понад 2 млн 9 тис. грн (виключенням серед них став депутат Святослав Кутняк, який зареєстрував як приймальню ГО «Екостолиця» і направив туди 367 224,63 грн). «Радикали» Ляшка акумулювали гроші у ГО «Ресурсний центр ініціатив громади» – понад 1 млн 258 тис. грн.
В інших шести фракціях нинішньої Київради не спостерігається такої монолітності: в УДАРі окрім однойменної ГО депутати використовують ще щонайменше 44 громадські приймальні, на рахунки яких переказували кошти з депутатських фондів. Серед них є організації з екзотичними як для України назвами. Наприклад, депутат Сергій Костюк зареєстрував приймальнею «Бейсбольно-софтбольний клуб «Дарниця», який тричі отримував гроші на матеріальну допомогу мешканцям району загальним розміром понад 171 тис. грн. Взагалі, «спортивну тематику» люблять й інші депутати Київради. Одразу три з них використовують як приймальні ГО «Спотивний клуб «Юніор Русанівка», а депутат Алла Шлапак – «Молодіжний спортивний рух».
Обидва депутати «Батьківщини» у міськраді мають різні громадські приймальні, така сама ситуація у «Громадянській позиції» та «Єдності». У фракції «Нове життя» лише одна особа, з «Демальянсу» депутатські фонди також використовував тільки один депутат.
Читайте також: Вибори немісцевого значення
Незважаючи на це, у Київраді є ще одна громадська приймальня-мільйонер. Йдеться про ГО «Школа боротьби», яка отримала на рахунки понад 1 млн 332 тис. грн. Ця організація об’єднує чотирьох депутатів, які обралися від партії УДАР. Проте наразі двоє з них – Андрій Березовський та Юлія Лимар представляють фракцію «Єдність», від якої також балотуються на місцевих виборах. Інші двоє – Віталій Даниленко та Олексій Панчук залишилися у команді Кличка. Однак «Школа боротьби» – насправді старіша організація, ніж нинішній склад Київради. Журналісти встановили, що свого часу її діяльністю опікувався інший вже екс-депутат Київради, а нині нардеп Олесь Довгий.
Рівність усіх депутатів
З наближенням виборів, ідеологія та політичні переконання стають доволі умовними. Використання депутатських фондів більше за будь-які слова говорить про системність підходів, які не відрізняються у представників різних політичних кіл. Мабуть, тому депутати фракції «Самопоміч», які критикують популізм, використали більше грошей з депутатських фондів, ніж «радикали» Ляшка, а їхній кандидат у мери Сергій Гусовський увійшов до трійки депутатів, які отримали найбільше грошей одноразово і саме для «надання матеріальної допомоги місцевим мешканцям» (понад 197 тис. грн 23 вересня, за місяць до виборів). Тільки так можна пояснити, що депутат від «Демократичного альянсу» Галина Янченко, чий голова фракції неодноразово висловлювався за повне скасування депутатських фондів та відмову від їхнього використання, напередодні виборів не витримала та використала 37 тис. 550 грн (тут слід зазначити, що Янченко вирішила не висуватися на нових виборах, а також публічно пояснила позицію щодо депутатських фондів – Ред.).
Не можна заперечувати, що частина депутатів Київради, можливо і значна, використовувала фонди зі щирим наміром допомогти. У депутатських фондах немає мільйонів розкрадань, однак є очевидний непрозорий принцип використання грошей та агітація з підкупом виборців за кошти самих громадян. Нещодавнє опитування фонду «Демократичні ініціативи» показало, що 78% громадян негативно ставляться до продажу голосів, а 58% проти «подарунків» від кандидатів. Однак, чи відомо цим людям, що спонсорами таких подарунків є вони самі, коли сплачують податки із власної кишені? В українській політиці є одне негласне правило для усіх: жоден кандидат не сплачує за кампанію із власних коштів, а якщо бодай частково можна її оплатити з бюджету, то погодяться усі.