Одразу, як тільки-но стало відомо, що мізерні пенсії й зарплати в рублях, які досі виплачувалися у співвідношенні 1:2, віднині під великим сумнівом, усі місцеві ринки й супермаркети просто втратили над собою контроль: ціни на продукти тут же втричі злетіли у своєму рублевому еквіваленті. До того ж чомусь саме «по обіді», котрий кожен сповнений самоповаги продавець визначав за власним будильником.
Чутки про відхід у вічність правил звичної математики вишикували довгі черги за м’ясом, хлібом, крупами, цукром та іншими соціальними продуктами, дозволяючи заповзятливим бізнесменам наживатися на економічно слабкому місцевому населенні. Звісно, стояли в цих чергах і ті, хто крутив біля скроні вказівним пальцем і тихенько шепотів про те, що товари-то в основному з Росії, а отже, і розрахунки з постачальниками в рублях, а значить, і підвищувати тут нічого, і гривня тут зовсім ні до чого.
Однак паніка взяла гору: за перший день валютних нововведень прилавки були дочиста зметені, що вже наступного дня викликало просто-таки всенародне протверезіння заявами вищих «республіканських» чинів про те, що всі ви, мовляв, ідіоти, а ті, хто не ідіот, обов’язково будуть покарані.
Читайте також: Історія одного виживання
Дійсно: вже наступного дня офіційно було оголошено, що, незважаючи на падіння курсу, жодних підстав для підвищення цін в рублях нема і що всі послуги — від комунальних до оплати інтернету — повинні здійснюватися за фіксованим курсом 1:2, а вже здійснені переплати зарахуються на майбутнє.
І тут став зрозумілим ще один бік місцевих інтегралів: ті, хто притримав на руках гривню, виявилися чи не в списках донецької еліти, бо мало не потроїли свої статки. Біда полягала в тому, що таких людей в наших краях залишалося лише одиниці.
До їх числа увійшов і я. Щоправда, особливих статків нажити мені не вдалося, оскільки в знаменний день «вільного курсу» на руках у мене залишалося лише 1000 грн готівкою, та навіть і ця цифра, поза сумнівом, радувала мене в умовах тотальної економії всього й на всьому. Дійсно, якщо ще вчора я міг купити на неї товарів лише на 2000 руб., розраховуючись у супермаркеті, або отримати 2300 в рублях, здавши ці гроші «міняйлам», то тепер можна було спокійно виручити за них близько 4000 руб. за нинішніх цін у рублях, що я і збирався зробити, завбачливо вирішивши накупити продуктів тривалого зберігання на пару місяців. Збирався, допоки не зайшов до «Амстора».
І тут на мене чекав ще один приємний сюрприз: на гривневій касі висів папірець з написом «офіційний курс 2,2». Я ледь стримався, щоб не застрибати від радощів: мало того, що ціни досі утримували, мало того, що в обмінниках моя «тисяча» вже коштує 3700 руб. за курсом 2,7, так ще й ходити нікуди не потрібно: можна просто зараз придбати продуктів за курсом навіть вигіднішим, ніж в офіційних обмінних пунктах. Але, дякувати Богові, щось мені підказало, що не все так просто. І я вирішив, так би мовити, випробувати цю систему «малою кров’ю»: купив лише одну упаковку гречки за 50 руб. замість того, щоб відразу набрати продуктів на цілу тисячу, і, сяючи від щастя, попрямував до каси. Молоде дівча пробиває товар і ласкаво мовить: «23 гривні». Я з подивом запитую:
— Зачекайте, як же так? Але ж офіційний курс 2,2…
— Усе правильно: ділимо ваші 50 рублів на 2,2 і отримуємо 23 гривні.
— Як «ділимо»? — дивуюся я. — Коли курс був 5,0, ви успішно все множили й отримували ціни 1:2. Тепер, коли рубль знецінився, ви почали ділити?
— Юначе, я нічого не знаю: так вважає комп’ютер, а не я. 23 грн.
Читайте також: Несвященна війна
Отож із крамниці я вийшов розлючений і вперше за весь час окупації вирішив скористатися послугами «ДНР»: тут же в інтернеті знайшов номер «республіканської комісії з ціноутворення», подзвонив, пояснив ситуацію і запитав, чому мені, як і раніше, продають продукти майже 1:2, коли курс як мінімум 1:3? На що отримав чітку й виразну відповідь: «Усе є на сайті. Читайте».
Зайшов на сайт і зрозумів, що «рідна республіка» вкотре виявилася розумнішою за всіх. Суть системи полягає в тому, що вказаний на касі курс 2,2 — зовсім не курс рубля до гривні й не означає 22 коп. за один російський рубль. А, навпаки, це курс гривні до рубля, і за одну гривню, згідно з «постановою», за розрахункових операцій беруться 2,2 рубля, тобто майже ті ж самі 1:2. У той час як тут же, в офіційних обмінниках, у цій же будівлі, діють уже зовсім інші закони математики, і, здавши 1 грн, ви отримуєте 3,7 руб.
Саме тому на касах, як і раніше, ділять, не збираючись знижувати ціни у гривневому еквіваленті й граючи на загальних, на перший погляд, валютних цифрах за діаметрально протилежних операцій.
Читайте також: Лист до своєї держави
Насамкінець зазначу, що за тиждень після всіх цих подій той же «Амстор» підвищив ціни в рублях на 40% на цілий ряд товарів, зокрема на рис і цукор, при цьому ні на копійку так і не знизивши їх у гривнях. Проте це вже, певно, не дивує тут нікого.