Що Європа означає для молоді

Світ
20 Вересня 2015, 11:36

Недільного вечора в барі на даху берлінського хостелу Wombat починають щедро наливати текілу. Але ще є час перекинутися кількома словами про спільну сільськогосподарську політику Європейського Союзу. Жвавий 20-річний Дрю, студент Лондонського університету, не може змиритися з «шаленими» субсидіями, які виплачують фермерам у ЄС. «Багато в чому я анархіст», — додає він. І все ж таки хлопець вважає, що Британії було б нерозумно вийти з Європейського Союзу в результаті референдуму, який має відбутися до кінця 2017 року.

Дрю та його 19-річна дівчина Емма, як і мільйони молодих європейців до них, проводять літо в безтурботному мареві подорожей і розваг — це один із плодів свободи, яку забезпечує квиток Interrail для подорожей залізницею ЄС. Запроваджений 1972 року на честь 50-річного ювілею міжнародної залізничної групи, Interrail — це єдиний проїзний, який дав доступ до великої частини європейської залізничної мережі й перетворив великий шматок континенту по західний бік залізної завіси на ігровий майданчик для молоді. Відтоді юнаки й дівчата могли пересідати з потяга на потяг, попиваючи дешевий алкоголь і знайомлячись із однодумцями-попутниками. З роками популярність Interrail зблякла через конкурентів на кшталт дешевих авіаперевізників; продажі сягнули піку в середині 1980-х років, коли за рік було реалізовано понад 300 тис. проїзних. Але останніми роками кількість поїздок знову почала зростати; торік проїзний придбали 230 тис. європейців, причому майже чверть із них британці. І для багатьох юних мандрівників, із якими автор цих рядків познайомився впродовж п’ятиденної прогулянки Європою, подорож з Interrail залишається не менш захопливим кроком у доросле життя, ніж для їхніх попередників.

Читайте також: Допоможи собі сам

Здається, що дух відкритості Interrail давно вже став провісником тенденцій у самій Європі: падіння мурів, зникнення кордонів та появи єдиної валюти (у 1994 році Interrail з’явивсь і в колишніх країнах комуністичного блоку). Проте в нинішній більш неспокійній Європі, що потерпає від фінансової та міграційної криз, літні пригоди в потязі набули нового забарвлення. Тягар економічних негараздів останніх років ліг на плечі європейської молоді: у країнах ЄС безробіття серед громадян віком до 25 років (хоч і зменшується) все ще перевищує 20%, а в Іспанії та Греції не працює приблизно половина юнаків і дівчат. На початку 2000-х медіанний дохід європейців у віковій групі від 16 до 24 років зростав швидше, ніж дохід інших поколінь; сьогодні спостерігаємо протилежну картину. Власників житла й автомобілів поменшало, а борги за навчання зросли. Особливо в Південній Європі перед багатьма постала перспектива рівня життя, нижчого, ніж був у батьків.

На запитання, щó для них означає ЄС, 57% європейців від 15 до 24 років відповідають: «Це свобода пересування, праці й навчання скрізь, де хочеться»

Але це покоління краще освічене й більше поїздило світом, ніж будь-яке доти. До вищих навчальних закладів сьогодні вступає близько двох третин випускників шкіл у 28 державах ЄС; у (набагато меншому) Європейському Економічному Співтоваристві 1972 року таких було лише 18%. Менеджер берлінського хостелу Circus Джим Гедфілд каже, що зараз гості його закладу набагато краще знають історію міста, ніж у 1998-му, коли він приїхав до німецької столиці.

На запитання, щó для них означає ЄС, 57% європейців від 15 до 24 років відповідають: «Це свобода пересування, праці й навчання скрізь, де хочеться». Багатьом юним власникам проїзного квитка Interrail це здається абсолютно природним; прикордонний контроль, із яким вони стикаються за межами Євросоюзу і який інколи супроводжується нетерплячим стуком у вікно спального вагона під час заїзду на Балканський півострів, викликає шок і сприймається як щось на межі нахабства.

Утім, за останні тижні в деяких частинах Європи мандрівники стикаються з несподіваним нагадуванням про те, що ці свободи доступні не всім. За словами 24-річного Хаміша, випускника факультету хімічного машинобудування одного з британських університетів, у нього «впала щелепа», коли він вийшов на вокзалі «Келеті» в Будапешті й побачив тисячі мігрантів, головно сирійців, які чекали перепусток на потяги до Австрії та Німеччини. Серйо­зний студент Ґреґор із Баварії, який їхав, маючи квиток Interrail, із Угорщини до Греції, замислився над скрутним становищем біженців, чий маршрут повторював у зворотному напрямку. Син поляків, які втекли до Німеччини 1988 року, каже, що має більше підстав за інших цінувати свободи, надані Європою.

Інші бояться того, що дізналися під час міграційної кризи про співгромадян. Катаріна, 21-річна студентка математичного факультету з Відня, яка подорожує Балканами, не переймається власним майбутнім (за рівнем безробіття серед молоді, 10,8%, Австрія посідає третє від кінця місце в ЄС). Але ксенофобська реакція багатьох співвітчизників-австрійців на наплив біженців до країни викликає в неї побоювання, що колись вона відчує себе там чужою.

Так само й Ніко та Іза, які приїхали зі Сходу Німеччини подивитися виставку «Зоряних воєн» у Кельні, називають ворожість до іноземців головною причиною песимізму щодо Європи. Споруджений угорською владою вздовж кордону із Сербією паркан, за словами Ніко, є прикрим нагадуванням про колишню НДР.

Подібно до більшості німців ця пара здивувалася, почувши, що більшість Європи із захватом відгукується про те, як Берлін вирішує кризу біженців. Але не всі мають такі ліберальні погляди. Француз Жульєн, інженер, який через Балкани їхав до Туреччини, пояснив, що йому шкода втікачів, але він не думає, що Європа може прийняти їх усіх. Незабаром юнак заводить мову про єврейські змови і про чесноти Марін Ле Пен, лідерки французьких ультраправих.

Читайте також: 26 млн молодих людей у розвинених країнах – безробітні

Власники квитків від Interrail дуже освічені й заможні; ціна проїзного на кілька країн починається від €281 ($315). Але навряд чи вони невразливі до економічних проблем. Хаміша дратує, що він знову мусить жити в батьків, бо не зміг знайти підходящої роботи в Лондоні й збирається здобути ще одну освіту, а значить допозичити грошей на навчання. Польський музикант Шимон, якого (разом з його контрабасом) автор зустрів у переповненому потязі на Берлін, зрозумів, що щось назріває, ще кілька років тому: тоді нідерландському оркестру, в якому він грав, урізали державну субсидію на €1 млн за рік і Шимона звільнили. Четверо старшокурсників факультету машинобудування з Абердінського університету, майбутні інженери нафтогазових бурових платформ, нишком пробрались у вагон першого класу, п’ють дешеве чеське пиво й не журяться, що буде з роботою. Хоча один визнав, що перспективи затьмарює падіння цін на нафту.

Найбільше ентузіастів ЄС сьогодні серед тих, хто не може повністю користатися його благами. На вокзалі в Белграді автор цих рядків познайомився з біженцями із Сирії, які нетерпляче чекали на возз’єднання з родиною в Дортмунді, а дорогою до Праги — з турецькими юнаками, які говорили про різницю між європейськими свободами й пов­зучим авторитаризмом власного уряду.

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Автор:
The Economist
Позначки: