Ставлячи запитання, ми, на відміну від авторів будь-якого класичного соціологічного опитування (яким наше опитування, поза сумнівом, не є), не пропонували людям варіанти відповідей. Отримані без «підказок» думки порівняли, об’єднали та спробували візуалізувати у вигляді хмари тегів, зробивши розмір відповіді залежною від її популярності.
До такої важливої переваги незалежності, як «власний шлях», ми зарахували відповіді на кшталт «не залежати ані від Америки, ані від Європи, ані від Росії» та «відстоювати інтереси людей, що живуть в Україні, навіть якщо ці інтереси відрізняються від інтересів сусідів». До категорії «майбутнє дітей» зарахували такі різноманітні, але об’єднані спільною метою відповіді, як «…якщо не будемо незалежними, наші діти будуть приречені жити рабами» та «…хочу мати можливість виховувати дітей в українському дусі, на прикладі українських героїв». «Пам’ять предків» — це насамперед спогади про історію української нації: як про голодомори, так і про визвольну боротьбу. Незалежність, казали наші респонденти, потрібна, «щоб боротьба багатьох поколінь українців перед нами не була марною».
Захар Саджениця,19 років, поранений в АТО доброволець, Львів:
Незалежність потрібна для того, щоб у нації були безмежні перспективи. Щоб нація могла розвиватись. Особисто мені незалежність Батьківщини потрібна для того, щоб мої діти знали, що живуть у вільній країні, що їх є кому захистити в разі агресії, що вони матимуть де навчатися, де працювати та отримувати гідну зарплату, матимуть де її витратити на своє задоволення. Щоб я міг бути впевненим у майбутньому. Щоб нікому більше не довелося вставати на захист кордонів України й проливати кров. Хоча ми будемо насправді незалежні тільки тоді, коли впаде Москва…
Тарас Ганжа, 45 років, художник, Харків:
Жодна з країн нинішньої Європи, яка свого часу сама була метрополією, але згодом була навіть повністю знищена й розірвана, не зникла назавжди. Як правило, вона наново відроджувалась у своїх етнічних межах і в такому вигляді чудово функціонує й донині. Ми остання з таких країн. Тобто це для Вовочки незалежна Україна — якесь непорозуміння… Насправді ж непорозумінням є якраз наш напівколоніальний стан аж до цього моменту. Ми перемагаємо у війні, бо, зрештою, все, що може собі дозволити Вовочка, — підпсувати нам День Незалежності 24 серпня.
Хоча, мабуть, ми всі розуміємо, що 24 серпня — то несправжній День Незалежності, що справжнім Днем Незалежності буде день перемоги. Саме його відзначатимуть наші діти й онуки, а потім їхні діти й онуки.
Чому незалежність важлива особисто для мене? Бо для мене це, мабуть, не розгром моєї виставки «скрєпоборцями». Жартую… Ти просто живеш і спостерігаєш час та події, порівняно з якими пласт міфології козаччини бачиться як комікс порівняно зі скандинавським епосом, наприклад. Це тектонічний злам — сидиш і втикаєш, як частина континенту відірвалася й попливла на захід.
Ольга Сак, 53 роки, бібліотекар, Херсон:
Незалежність потрібна для кращого майбутнього нашого й наших дітей та онуків. Тільки вільні люди здатні збудувати справді демократичне суспільство, у якому основною домінантою буде сама людина, її духовні, культурні й (нікуди дітися) матеріальні потреби. Особисто я хочу, щоб моя дитина росла в Країні, у якій пишаються своєю історією, у Країні без брехні, щоб у неї була можливість знайти гідну роботу, щоб ми не виживали, а просто жили.
Читайте також: Зона недоторканних
Єгор Фірсов, 26 років, народний депутат, Київ:
Головна хиба років незалежності в тому, що жодне покоління, жодні політики, жодні політичні партії не реалізували те вікно можливостей, яке в нас було. Забагато популізму та піару, а от конкретних дій, що виражені в реформах, мінімум. Це головна помилка попередніх років, і на неї треба оглядатися сьогодні. У 1991-му ми мали неймовірний простір для самореалізації, після Помаранчевої революції — величезний мандат довіри від громадян, і після Революції гідності в нас ще залишається потенціал, який обов’язково треба реалізувати.
Зараз парламент, як не крути, оновився майже на 50%. І хоча рівень його компетентності залишає бажати кращого, молоді політики вчаться й ростуть. Нове покоління має компенсувати брак досвіду поглядом в історію нехай і молодої держави. Вперше Україна зіштовхнулася з фахівцями, що народилися в незалежній Україні. До цього тут були такі собі «гомо совєтікус», виховані ще радянською ідеологією. Для нового покоління вся ця лінія часу з авторитарним режимом Кучми, нереалізованим вікном можливостей у Ющенка, з диктатурою та корупцією в Януковича має стати показовою.
Усе залежить від людей, адже саме люди обирають владу. Цим ми й відрізняємося від Росії. Там усе зрозуміло: Путін буде ще років 5–10, свої плани він саме на цей строк і розписує. Ми ж зовсім інші. У нас люди формують владу, задають тренд і вимагають змін.
Думаю, що війна з Росією триватиме ще років два, а як максимум і всі вісім. Це стане для нас найбільш кризовим часом. Але я вірю і в позитивні невідворотні процеси, адже в Україні сформувалися громадські ініціативи, громадянське суспільство, незалежні ЗМІ й воля людей до змін.
Майдан по факту все довів. Народ відчув себе обманутим, йому набрид обман. Громадяни захотіли змін і вийшли на вулиці. Ми знаємо, чим це закінчилося і де зараз Янукович. Якщо парламент не впорається зі своїми завданнями, його доля теж очевидна. Почне підніматися градус невдоволення. Я не кажу, що це виллється в третій Майдан чи потужні акції протесту. Але це буде видно в середовищі громадського суспільства, Facebook, ЗМІ. Ми навіть не усвідомлюємо, настільки ефективно використали роки своєї незалежності, незважаючи на помилки, яких припустилися. У країни сформувалася свідомість.
Ми побачимо нову, процвітаючу Україну через 5–10 чи 10–20 років. Справа лише в часі.
Людмила Коваль, 55 років, гендиректор комерційної компанії, Київ:
Навіть діти мріють про те, як виростуть і будуть незалежні від мам, тат і викладачів, коли з’явиться можливість самореалізації. Незалежність — це можливість вибору як віросповідання: якому богу молитися, так і професії: якій справі присвятити своє життя. На превеликий жаль, навіть якщо тобою й обраний шлях, яким ти хотів би йти, у нашій країні зробити це дуже складно, а часом і зовсім неможливо.
Я займаюся підприємництвом багато років, і не секрет, що середній і малий бізнес зараз на межі виживання. Корупційні схеми в нас як працювали, так і працюють. Часом виходить, що незалежність у нашій країні тільки для обраних. Але якщо ти обрав шлях європейського розвитку, то й правила гримають бути європейськими… Я за незалежність і дуже сподіваюся на те, що завтра нам житиметься легше, ніж сьогодні.
Костянтин Василець, 21 рік, студент та активіст, Одеса:
Як для української нації, так і для кожного українця незалежність передусім дає можливість самореалізуватися. Зокрема, я дякую долі, що мені пощастило народитися в період української незалежності, бо за інших обставин я став би абсолютно іншою людиною. Саме незалежність дала мені можливість дізнатися правду про українську історію, а також вшановувати справжніх українських героїв.
Читайте також: Станіслав Кульчицький: «Психологічна залежність від Москви обертається малоросійством»
Оксана Проселкова, учитель української мови та літератури, Краматорськ:
Чесно зізнаюся, що всі ці 24 роки ми сприймали факт незалежності лише формально. Було свято, на якому згадували момент розпаду СРСР і можливість нарешті майже демократичним шляхом за ніч прийняти Конституцію й бути вільними, тобто незалежними. Минали роки цієї псевдонезалежності, і ми розуміли, що це якась імітація того, що ми називаємо незалежністю. Чи стали ми незалежними від колишнього радянського комуністичного режиму? Ні, він перейшов до нас як вагомий спадок тоталітарної системи. Чи стали ми вільними духом і повні сили змінити особистим громадянським вчинком залежність від чогось на незалежність? Знову ні, бо психологія рабська перейшла слідом за комунізмом. Чи стало менше корупції і більше чути рідної мови на вулицях міст? Усе імітувалося, щоб жив далі СРСР. Чи сприйняли б ми незалежність по-іншому, якби вона була нами прийнята іншим шляхом, наприклад озброєним, відболілим і відвойованим? Думаю, так.
Що б могли мої учні відповісти на те, що є незалежністю зараз, то це бути вільними. Вільними духом, загартованими й закодованими своєю мовою та культурою, країною, яка не проситься в Євросоюз, а її запрошують туди, як колись ще в часи Київської Русі, а ми завжди маємо право вибору.
Лариса Баховська, 48 років, хімік, Львів:
Незалежність нам потрібна, бо ми українці, маємо мову, історію, культуру і, звичайно, історичну територію, тому достойні бути незалежними! Мені особисто незалежність потрібна, щоб бути впевненою, що діти, внуки й правнуки ніколи не дізнаються, що таке совок, житимуть і працюватимуть у багатій, правовій, незалежній країні — Україні. Шкода, що дуже тяжко дається ця незалежність. Слава нашим Героям. Сподіваюся, що про кожного буде згадано в історії. Ми переможемо, бо сильні.
Ярослава Дивніч, 14 років, школярка, Київ:
Незалежність — це перемога, це прагнення до кращого, сила… в одному слові. Для мене незалежність моєї країни значить дуже багато. І передусім це свобода. Хоча ми й відзначаємо річницю незалежності України, мені здається, боротьба за неї тільки починається. Я гадаю, якби Україна булла незалежною, не було б війни. Тому що в нас окрім зовнішнього фронту є ще внутрішній.
Ольга Іванова, 24 роки, помічник керівника комерційної фірми, Мінськ (рідне місто — Київ):
Незалежність України потрібна не тільки тим, хто постійно живе в Україні, а й тим, хто, будучи українцем, поїхав із країни шукати кращого життя. Хочеться повернутись у вільну, незалежну країну, щоб мати змогу будувати бізнес, вкладати хоч маленьку частку в будівництво СВОЄЇ країни, знати: те, що ти будуєш сьогодні, залишиться твоїм, діти твої народяться і виростуть українцями, у далекій старості ти гулятимеш набережною української Ялти… Немає бажання працювати на податок для розрахунку за електроенергію чи виплат для «російського» Донбасу…
Тетяна Крекер, 31 рік, IT-фахівець, Миколаїв:
Насправді для мене не дуже зрозуміле саме поняття незалежності. Незалежність від кого? Понад 20 років Україна є незалежною, однак нами постійно маніпулюють інші країни, вони постійно лізуть у наше життя, вказують нам, як розвиватися. У роки незалежності ми спостерігаємо лише хаотичний рух від Росії до Заходу і навпаки. Сподіваюсь, останні події приведуть до влади людей, які справді люблять та цінують Україну — і ми зможемо обирати свій шлях, не прогинаючись ні під кого. Хоча не знаю, чи можлива справжня незалежність у сучасному світі.
Дмитро Піркл, 46 років, медальєр, Дніпропетровськ:
Я створюю монетовидні медалі, присвячені видатним особистостям і подіям з історії України. Створюю музейні колекції, присвячені історії України. Створюю українську бібліотеку від стародруків до сьогодення… Я не хочу, щоб це все горіло синім полум’ям під час бенкету з нагоди втрати незалежності.
Ірина Білан, 27 років, інженер, Київ:
Для того щоб відповісти на запитання, навіщо країні незалежність, насамперед потрібно відповісти на запитання, навіщо людині особиста незалежність, свобода, воля. Кожна людина прагне до самореалізації, яка повною мірою неможлива без незалежності. Україна дуже багато років страждала та виборювала свою незалежність, втрачала й починала все спочатку, тому незалежність — це історична справедливість, це данина нашим предкам, це шана за всіх полеглих, це ідентифікація себе як громадянина, особистості. Це те, що відрізняє нас від тварин, які керуються виключно інстинктами, та від людей, які не мають принципів та гідності, а живуть як пристосуванці. Свобода та незалежність насамперед передбачають відповідальність. Людина вільна має вміти бути відповідальною за себе, за свої вчинки, за свої рішення, саме тому в Україні, як на мене, багато кому незалежність не потрібна, адже тоді саме ти відповідаєш за все.
Леся Стальська, 25 років, журналіст, біженка з Криму:
Крім нас ніхто не знає, як нам буде краще й що саме нам потрібно. Понад те, ніхто інший не повинен нам робити добре. А незалежність дає можливість обирати самим той шлях, який нам підійде найкраще. Ситуація з Кримом це дуже добре проілюструвала: багато кримчан сподівалося, що ось ми опинимося в Росії — і добрі «свої» росіяни зроблять усім солодке життя. А виявилося, що байдуже тим росіянам до інтересів кримчан, до майбутнього півострова. І це абсолютно логічно. Тому моя порада іншим регіонам України: не ведіться. Жити в незалежній країні — це здорово, навіть якщо дещо складно.