Минулого тижня засідання по справі Медведька вже призначали. Втім, тоді воно тривало не більше трьох хвилин: розпочавши «розгляд» майже на годину пізніше, слуги Феміди урочисто повідомили десяткам присутніх журналістів та активістів, що, на жаль, ще не встигли ознайомитися із матеріалами справи… Всім дякуємо, всі вільні. Крім, звісно, Андрія «Менсона» Медведька.
Ось імовірно і він – адже хлопці у бронежилетах та «беркутівських» шоломах відтискають людей від дверей судової зали та шикуються, прикриваючи своїми широкими спинами конвой, який веде хлопця. «Слава Україні!», – встигає вигукнути він.
Хвилин за 15 засідання розпочинається. Не виключено, що з матеріалами справи судді вже ознайомилися, але… зі 100% впевненістю не скажеш. На відміну від представників захисту та обвинувачення, головуючий суддя говорить дуже тихо. Так тихо, що не чути жодного слова. Просто перед ним у чудово обладнаній кімнаті (доречі, одній з найменших у суді, незважаючи на резонансну справу) стоїть мікрофон, який можна було б включити. Прохання про це озвучують як журналісти, так і «вільні слухачі»… «Бу-бу-бу», – самими губами відповідає суддя. – «Бу-бу-бу». Може, пояснює, що мікрофон на превеликий жаль не працює. А, може, вже озвучує своє рішення. Хто його знає…
«Послухайте свідків! Послухайте свідків!», – скандують на вулиці. Про це просить і захист. Так, зокрема, у справі вже фігурують дві жінки – власниця та продавчиня вже демонтованого МАФу у двох хвилинах від будинку Бузини. У день вбивства жінки, одній з яких вже погрожують, продали каву двом чоловікам на темно-синьому автомобілі Ford Focus (саме на такому авто, стверджує слідство, пересувалися вбивці). Чоловіки, розповідають очевидиці, розмовляли «на фені» і були значно старшими за сьогоднішніх підозрюваних. Про це пані Анжела та пані Ольга вже розповідали слідчим. Навіть складали фоторобот. І навіть впізнали одного з тих чоловіків – його фото було серед купи принесених слідчими фотографій…
Читайте також: «2013-й рік повторюється». Як судили підозрюваних у вбивстві Бузини
Однак, як і Шевченківському районному суді, де клопотання захисту відхилялися, у суді апеляційному слухати свідків не бажають.
Захист просить дослідити чотирихвилинний відеозапис. Цього теж не трапляється.
Нардепи, які раніше вже висловлювали бажання взяти Медведька на поруки, повторюють своє прохання. Одному з них, свободівцю Юрію Левченку, суд дає слово. Той пояснює: давно знає Андрія Медведька особисто, знає його родину та друзів. Присягається, що, якщо Менсона віддадуть йому на поруки – зможе забезпечити його присутність у суді. Каже, що навіть воюючи у зоні АТО, Менсон не припиняв громадську діяльність, і коли бував у столиці – завжди був на виду.
«Бу-бу-бу», – каже суддя, спричиняючи чергову хвилю прохань увімкнути мікрофон.
Зате чути адвоката – Сергія Войченка. Сторона обвинувачення, розповідає він, навіть не надала захисту всі матеріали, які мала надати ще у Шевченківському суді: різниця між наявним у судді Хардіної і наявним у адвокатів документом склала 37 сторінок.
Читайте також: Порошенко-1 чи Ющенко-2? Чи повторить президент помилки 10-річної давнини
Він каже, що у своєму рішенні суддя Хардіна посилалася на документи, які жодним чином не натякають на провину Медведька або Поліщука – наприклад, протокол огляду місця подій біля будинку Бузини. Чи то протокол огляду тіла Бузини – хоча такого у матеріалах слідства і немає. Фігурує тут лише протокол огляду тіла «невідомого чоловіка». Чи згадки про слідчі дії, проведені за неіснуючими адресами…
Незрозумілих моментів безліч. І чи не найцікавіша з них – питання про револьвер Наган 1930 року, з якого нібито вбили Бузину, але який досі не знайдений (і який газета «Вісті» вже встигла, посилаючись на свої джерела, охрестити «зброєю з зони АТО»). Підозрюваним не інкримінується володіння вогнепальною зброєю чи зберігання її. Але револьвер є… Десь.
Досі не обґрунтовано й те, що Медведько, за яким працівники МВС стежили, переховувався від них – адже навіть корінці нібито відправлених йому повісток, долучених до справи, мають на собі номери зовсім інших справ.
Войченко вкотре повторює підстави, які суддя Хардіна вважає достатніми для відправки Менсона у слідчий ізолятор. «Не одружений»… Щоправда, це його, Медведька, дівчина співала «Ночь пройдет – наступит утро ясное…» біля стін слідчого ізолятору. «Не має стійких соціальних зв’язків»… Щоправда, це заради нього на кожне засідання приходять десятки його друзів, бойових побратимів, активістів, з якими він пліч о пліч стояв на Майдані. І саме його хочуть взяти на поруки троє депутатів Верховної Ради.
Слово дають Медведьку. Він говорить багато, але наприкінці стає зрозуміло. Сьогодні хлопець (як боєць підконтрольного міліції батальйону – колишній працівник МВС, якого у слідчому ізоляторі, тим не менш, всупереч закону посадили у загальну камеру) мріє тільки про одне: про домашній арешт замість тюрми.
Читайте також: «Равлики» проти міліції. Хто правий?
Але це, напевно, не важливо. «Бу-бу-бу», – каже суддя, залишаючи вирок Шевченківського суду без змін.
Хлопці на вулиці не поспішають розходитися. Один з присутніх – доброволець, для якого ця війна вже не перша – нахиляється до друга, який втомлено присів біля паркану. «Ось чому не можна давати їм себе затримати – чого б це не коштувало. І байдуже, що ти нічого не зробив, – майже шепоче він. – Схоплять – вже не виберешся ніколи».
За освітою цей чоловік юрист. «Це не кінець, ще є суд касаційної інстанції…», – вимовить він за кілька хвилин. Вже голосно.
