Вважається, що Маgna Carta – Велика хартія вольностей – це фундамент концепції прав людини, перша гарантія верховенства права, основа демократії, котра не дозволяє правителеві нехтувати волею народу і стримує тиранію. Що цей документ, підписаний на болотах поблизу Темзи 800 років тому, ліг в основу не лише англійської парламентської демократії, а й численних майбутніх спроб урегулювати життя суспільства й утвердити громадянські права та особисту гідність. Що Хартія заклала підвалини розвитку англомовного світу в період Просвітництва. Що їй належить ключовий вплив у зародженні Сполучених Штатів і формуванні їхньої Конституції. Що деякі положення Хартії були закладені в Статуті ООН, а пізніше – в Загальній декларації прав людини.
Насправді, все було дещо інакше. Хартія не надала свободу народу Англії і не заклала підвалини конституції. У ній взагалі не йшлося про універсальні права людини. І вона не наполягала на тому, що правитель країни мусить бути моральним, справедливим або чесним. Але за кілька століть з часу підписання вона перетворилася на могутній символ свободи, демократії та прав людини, а сьогодні її загальноприйнято вважають першою та найважливішою в Середньовічній Європі спробою забезпечити рівні права для всіх людей через верховенство права.
Саме тому у Великій Британії нещодавно так помпезно й урочисто відзначили річницю підписання Хартії. 15 червня на узбережжі Темзи в Ранніміді, що неподалік від Віндзора, королева, архієпископ Кентерберійський і прем’єр-міністр країни вкотре зібралися ушанувати Magna Carta й наголосити на її неоціненному внеску у становлення свободи в усьому світі. До них приєдналася і представниця найпотужнішої демократії світу – генпрокурор США, яка говорила про визначальну роль Хартії у формуванні сучасного американського суспільства.
Сьогодні часто кажуть, що країни, які не зробили нічого подібного, щоб обмежити владу своїх монархів, ніколи не мали тих свобод чи міцної демократії, що вже давно є нормою для англійців. Наприклад, ніхто ніколи не обмежував автократичну владу російських царів, і це може пояснити появу Сталіна. Німецьких правителів теж багато століть не змушували коритися волі народу, можливо, тому там і постав Гітлер.
При цьому, здебільшого забувають обставини, що підштовхнули до підписання Хартії. У пам’яті лишаються основні факти: 1215 року король Іоанн, який має репутацію одного з найгірших правителів давньої Англії, був змушений підписати мирну угоду з могутніми баронами, які виступили проти його тиранії зі зброєю в руках. Місце підписання обрали тому, що болота біля Темзи були настільки в’язкими, що ані король, ані барони не змогли би привести туди армію. Барони були розлючені тим, що раніше Іоанн запроторив багатьох із них до в’язниці без суду і намагався керувати справами церкви. Очільник англійської церкви, архієпископ Кентерберійський, виступив посередником, підготувавши мирну угоду, яка гарантувала захист прав церкви, захист баронів від незаконного ув’язнення, доступ до оперативного правосуддя і обмеження феодальних повинностей на користь короля. Нагляд за дотриманням положень Хартії мала здійснювати рада з 25 баронів. На практиці жодна зі сторін не виконала зобов’язань, а сам документ невдовзі анулював Папа Іннокентій III.
Читайте також: Обрані зручною мішенню
За збігом обставин Хартія вольностей згодом отримала друге життя. Король Іоанн через рік помер, і трон посів його син Генріх III – слабкий юнак, якого контролювали регенти. 1216 року, прагнучи забезпечити собі владу й підтримку для нового короля, вони поновили Хартію, а також підписали ще один документ – Лісову хартію, яка передбачала дотримання прав і захист простого люду і, що головне, гарантувала їм доступ до лісів та земель, на яких вони мешкали. Про другу Хартію всі забули, однак це і була перша спроба забезпечення економічних прав та прав людини для селян і робітників, більшість із яких були кріпаками. Власне Magna Сarta була перезатверджена 1225 року в обмін на право короля збирати нові податки. Відтоді Хартію перезатверджував кожен новий монарх, і вона стала частиною статутного права Англії.
Отже, важливий момент у ній – верховенство права. На той час правосуддя все ще було доволі свавільним. Життя більшості простих людей було тяжким, безпросвітним і коротким. Але навіть за таких умов загальноприйнятним став принцип, за яким людей не можна кидати до в’язниці без суду, а правосуддя мало бути незалежним від короля. Таке положення підкріплене прийнятим раніше і перезатвердженим законом Habeas Corpus, що вимагав судового розгляду справи будь-якої ув’язненої людини. Цей закон і Хартія вольностей визначили основні принципи англійського загального права, яке заклало підвалини правової системи США і більшості інших англомовних країн.
Протягом століть політичний міф про Magna Сarta як фундамент свободи в Англії тільки зміцнювався. До Хартії зверталися як до основного закону за будь-яких суперечок між монархом і парламентом. На неї посилалися як на вагомий аргумент під час громадянської війни в Англії, в результаті якої короля стратили, а Англія всередині XVII століття на якийсь час перетворилася на республіку. У XVIII–XIX століттях парламент внаслідок прийняття різних нових законів викинув значну частину її оригінального змісту. Однак сам її принцип лишився непорушним. Нещодавно найвищий британський суддя назвав Хартію «найвидатнішим конституційним документом усіх часів – основою свободи індивіда на противагу самочинній владі деспота».
Читайте також: Римська одісея Йосипа Сліпого із радянської неволі
Торжества з нагоди 800-ї річниці Хартії варті уваги з кількох причин. По-перше, як і у XIII столітті, на них об’єдналися три традиційні стовпи британської влади: монархія, церква і прем’єр-міністр. Щоправда, тепер прем’єр-міністр представляє народ, а не баронів, а церква не має тієї політичної і релігійної влади, якою користувалася 800 років тому. По-друге, участь генерального прокурора США Лоретти Лінч засвідчила спільну відданість британської й американської влади свободі й верховенству права. По-третє, на місці підписання Magna Сarta з’явилася офіційна британська меморіальна дошка і пам’ятник, урочисто відкриті королевою. Досі єдиним меморіалом Хартії був подарунок 1957 року від Сполучених Штатів.
Латинський текст Хартії було виведено пером на листках пергаменту, на кожному з яких стояла велика королівська воскова печатка. Лишилося тільки чотири оригінальні примірники Magna Сarta. Одна з них зберігається у Британській бібліотеці, решта у двох британських соборах.
Цікаво, що нині у Великій Британії точаться дебати щодо пропозиції чинного уряду консерваторів вийти з Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод здебільшого тому, що ця повоєнна угода не дає змоги британцям вільно депортувати терористів і здається такою, що втручається у британську правову систему.
Насправді документ має велике значення у ширшому контексті, особливо для таких країн, як Росія, де влада дедалі менше зважає на верховенство права й гарантії особистих прав людини. На торжествах з нагоди річниці Хартії дочка королеви, принцеса Анна, сказала, що Magna Сarta «дала нам одну із найголовніших доктрин – немає людей, вищих за закон. Тепер, ба навіть зараз, у багатьох куточках світу раніше й нині ми бачимо, що у державах, де відсутнє верховенство права, доходить до страждань людей у жахливий масштабах. Ми усі повинні стати на захист цих принципів».