Румунія сьогодні – це передова фронту Європейського Союзу у війні з корупцією. У відповідних рейтингах вона сусідить із Болгарією як найбільш корумпована країна ЄС. Але тамтешній Національний антикорупційний директорат демонструє величезний поступ: у 2014 році звинувачення висунуто понад тисячі посадовців. 5 червня цей орган оголосив про найгучнішу донині справу – порушення кримінального провадження за звинуваченням у підробці підписів та конфлікті інтересів проти прем’єр-міністра Віктора Понти. Далі події почали розвиватись аж надто бурхливо: очолювана ним Соціал-демократична партія намагається провести закони, які можуть врятувати Понту від судового переслідування. Ціною такого кроку буде параліч боротьби з корупцією в країні.
Очільник правлячого кабінету витворив собі образ проєвропейського реформатора, хоча водночас максимально послуговувався політичною культурою Румунії в дусі «рука руку миє». За словами представників Антикорупційного директорату, працюючи адвокатом приватної компанії у 2007–2008 роках, він щомісяця отримував незрозумілі гонорари на суму до $3 тис. за консультаційні послуги від іншого юриста – Дана Сови. У 2011-му, вже опинившись у владі, за версією обвинувачення, разом із останнім Понта підробляв документи, які свідчили б, що ці кошти він заробив на юридичних справах. А коли у 2012‑му став прем’єр-міністром, то Сова отримав портфель у його кабміні (і торік перед іншим розслідуванням корупції пішов у відставку).
Президент Румунії Клаус Йоганніс, який обійшов Понту на тогорічних президентських перегонах власне через обіцянки боротися з корупцією, хоче відставки прем’єра. А той відкидає звинувачення й відмовляється іти з посади. Завдяки більшості його партії в парламенті румунські законотворці не змогли зняти з нього недоторканність. ЄС, який стежить за прогресом антикорупційної кампанії в Румунії через механізм «співпраці та перевірки», давно лобіює скасування там депутатського імунітету, але тепер про це, схоже, можна забути.
Ще гірше те, що румунські парламентарії запропонували 22 поправки до законодавства, які ускладнять судове переслідування за отримання доходів в умовах політичної корупції, якщо за них проголосують. Одна з поправок передбачає зміну характеристики необхідного для такого переслідування доказу із «за відсутності адекватних сумнівів» на «за відсутності будь-яких сумнівів». Інша – зміну визначення «конфлікту інтересів» у законі. Це розлютило Йоганніса, котрий звинувачує румунських соціал-демократів у «знищенні інституцій та принципів задля збереження кар’єри однієї людини», обіцяючи ветувати зміни до законодавства. Понта, який раніше був апологетом Антикорупційного директорату, тепер стверджує, що той у змові з опозицією. Голова Сенату назвав звинувачення правовим «державним переворотом». Конфлікт ризикує перерости в конституційне протистояння.
За словами румунського політолога Аліни Мунґіу-Піппіді, країна не може просто сподіватися на те, що її змінять кримінальні переслідування політичних злочинців: натомість має знайтися новий політичний клас. «Навіть після масових арештів за поданням Антикорупційного директорату політики не припиняють оббирати державу, – каже експерт. – Вони не можуть зупинитися, адже мусять повертати борги». Проблема в тому, що й опозиційна Національна ліберальна партія не без гріха.
Апологети прозорості хочуть, щоб свою позицію висловили союзники Румунії. США намагалися переконати Понту, що боротьба з корупцією – це елемент протистояння кремлівському впливу. Тепер він каже, що має залишатися при владі, аби стримувати російську загрозу. Манфред Вебер, очільник групи Європейської народної партії в Європарламенті, застерігає румунський політикум «не створювати враження, ніби прем’єр-міністр перебуває понад законом». Але Єврокомісія, яка має стояти на варті дотримання договорів ЄС, поки що відмовчується.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com