«Пропало все» чи «Перемога»?
Бачимо негативні дані, і вони підтверджуються. Падіння ВВП за І квартал становить 17,6%. А це означає, що країна оперує фінансовим ресурсом майже на 20% меншим, ніж рік тому, бо ВВП, грубо кажучи, – це чисті гроші, які суспільство може розподілити, «з’їсти» або капіталізувати. Це головне багатство, яким у реальному часі можна розпоряджатися. Тому падіння на 20% – це фантастично багато. До цього додаємо і той факт, що промислове виробництво впало на 22%, обсяги будівництва – на 33%, транспортна галузь – на 23,2%. При цьому реальна зарплата зменшилася на 22,5%, а ціни у квітні 2015-го порівняно із груднем 2014 року виросли на 40% (див. «Пропало все»). І той, хто оперує цими цифрами, особливо з-поза меж України, скаже: «Боже мій, це просто жах! Як люди взагалі живуть у цій країні?».
Отже, спочатку йде негатив: «пропало все, зрада». Але, відклавши в сторону ці параметри й узявши іншу, таку саму офіційну статистику, бачимо, що ситуація «трішечки інша», і вона досить позитивна. За даними державної фінансової статистики, на макрорівні (суспільному рівні, де всі фінансово-економічні струмочки зливаються докупи) бачимо, що за І квартал, як і за квітень – травень, держава повністю виконала зобов’язання, які брала на себе в рамках бюджету: із виплати зарплати, з утримання інституцій, у сфері оборони, національної безпеки, освіти, в інших галузях і програмах. Місцеві органи влади теж виконали свої бюджетні зобов’язання. Затримок у виплаті пенсій та інших соціальних програм немає. Більше того, на Єдиному казначейському рахунку (ЄКР), де стікаються всі платежі, які йдуть у бюджети України, сконцентровано сьогодні майже 28 млрд грн, тоді як на початок року в нас було тільки 3 млрд. Це ті гроші, які надходять і далі розподіляються. Частина їх уже розписана й має піти на бюджетні потреби країни, для виконання бюджетних зобов’язань, але частина – профіцитна, резервна, тобто має бути по-новому розподілена. А це близько 18,5 млрд грн.
Читайте також: Андрій Пивоварський: «Найбільша проблема – втрата транзиту»
Для цього необхідно внести зміни до бюджету. Правильно сказала Марґарет Тетчер: «Немає ніяких державних грошей, є гроші платників податків». І цих грошей досить багато за нинішньої бідності. Колись, у 2008 році, на ЄКР було приблизно стільки само (хоча курс гривні до долара був іншим – 5 грн/$, а зараз – 20 грн/$). Тоді цими грошима скористалися погано. Уряд спрямував їх на разове підвищення пенсій перед новими виборами. Держава тоді взяла на себе колосальні зобов’язання, які до цього часу розривають баланс Пенсійного фонду. Нині погано розпорядитися ресурсом не можна.
Якщо подивитися на статистику Нацбанку, на торговельний, платіжний баланс, то теж можна побачити багато позитивного. Так, у нас упали експорт та імпорт, але при цьому експорт на $1,193 млрд більший, ніж імпорт. І такого дуже давно не було. Це означає, що в Україну від торговельних операцій та послуг поступило валюти більше, ніж із неї пішло, що створює основу для стабільності гривні. Дефіцит платіжного балансу зменшився в кілька разів порівняно з минулим роком і має тенденцію до суттєвого гальмування. Була дуже велика девальвація, але зараз валютний ринок поводиться спокійно гривня навіть зміцнюється, збільшуються валютні резерви (див. «Перемога»). Як зрозуміти цей позитив?
Шокова терапія: жертви не даремні?
В Україні у перші чотири місяці цього року було те, що поляки в 1990-х роках минулого століття назвали в себе шоковою терапією. У нас це було дуже концентровано і швидко, хоча наслідки шоку величезні й непрості. За даними ООН, яка тільки-но завершила дослідження рівня життя українців, близько 80% їх опинилися сьогодні за межею бідності, тобто вони, згідно зі стандартами ООН, живуть не більше ніж на $5 (або 105 грн) на день. Дуже зменшилися прибутки суб’єктів господарювання, зросла збитковість виробництва, упала реалізація.
Читайте також: Андерс Ослунд: «В Україні громадяни, на жаль, не розуміють ключових економічних перетворень»
Та з’ясувалося, що шокова терапія принесла й позитивні результати (див. «Перемога»). Вони були досягнуті, по-перше, за рахунок правильної фінансової (макроекономічної) політики; по-друге, за рахунок правильних дій Міністерства фінансів та уряду в частині збалансування макроекономічних пропорцій і фінансової ситуації в Україні. Та ці, власне, правильні дії колосально стиснули платоспроможний попит, різко зменшили споживання серед людей та обігові кошти підприємств. Урізання зарплат, пенсій, практично припинення кредитування – це жертви, які принесли громадяни та бізнес на олтар сьогоднішньої макрофінансової стабільності й безперервного функціонування фінансової системи країни.
Ці жертви не повинні бути даремними. І не тільки тому, що вони дуже важко, в умовах війни з російським агресором, дались українській громаді. А насамперед тому, що сьогодні на їх основі є реальна можливість провести економічні реформи.
Нещодавно, повертаючись із Житомира до Києва, вперше за багато часу знову побачив фури з новими автомобілями, що вказує на оживлення імпорту. Йдеться не тільки про попит, оскільки завжди є люди із грошима. Як казав Бендер: «Якщо гроші ходять, то у когось їх є багато». Йдеться про те, що «еластичний імпортер» чекав, коли буде баланс в економіці і стабільна гривня, тому що, поки гривня нестабільна, такий імпортер нічого не буде робити. Це просто знак, який підтверджує результати на макрорівні. Ще один знак, що свідчить про покращення ситуації на макрорівні й можливість проводити реальні реформи – збільшення від початку року прямих інвестицій в Україну. Тобто, незважаючи на війну, інвестор починає рухатися.
Потрібна грамотна економічна політика
Отже, першої умови, щоб проводити реформи, – макроекономічної стабільності – досягнуто. Другий крок – конкретні дії в секторах і економіці та в соціальній сфері.
На цьому етапі дуже важливо починати розтискати попит. Колосально зменшений попит – це не тільки зменшення доходів громадян та їхнє важке щоденне життя (і пенсіонерів, і тих, хто працює за зарплату), це ще й неможливість розвиватися для бізнесу. Він не може реалізувати свій продукт. Тому зараз потрібно, коли з’явилися ресурс та паростки макроекономічної стабілізації, збільшити споживання. Зняти драконівські обмеження пенсій, зарплат, розпочати їх індексацію, відмінити найбільш одіозні податки та обмеження на валютному ринку. Негайно прийняти нову версію пенсійного закону, який «завис» у парламенті. Зменшити ставку рефінансування й розпочати кредитування бізнесу.
Треба потроху лібералізувати економічну ситуацію, її нинішня жорсткість уже не відповідає часу. А також потрібно дуже розумно розподілити той ресурс у 18,5 млрд грн, який з’явився. Якусь частину варто спрямувати на важливий національний проект (бажано на енергозбереження), а іншу розумно пустити на збільшення споживання (через бюджет чи інші механізми). Треба потихеньку готуватися до осені, збільшуючи споживання серед громадян, тим самим ми зможемо нормально її зустріти, і розмов про «третій Майдан» не буде.
Необхідно здійснювати грамотну економічну політику, і це не тільки децентралізація чи дерегуляція, що стосуються інфраструктури, самих умов економічної діяльності, що важливо. Це ще й конкретні проекти, конкретні дії в конкретних напрямках. Сьогодні мало таких осмислених і сучасних дій і, на жаль, не видно, хто персонально все це робитиме. Зараз в Україні уряд, у якому немає віце-прем’єра з економічної політики, такого ще ніколи не було. І в цьому теж виявляється неготовність державних інституцій до позитивної праці. Віддамо належне українським громадянам: вони витримали цей колосальний тиск і шок, принісши багато жертв задля результатів, які змарнувати ніхто права не має.
Чому ж так різняться цифри?
Статистика правдива тоді, коли вона порівняльна. Якщо є підприємство, що працювало минулого року і працює зараз, то можна легко порівняти його результати. Те саме з територією: область, країна. Але як порівнювати, якщо територія країни стала іншою: частина окупована й кордони постійно змінюються? Очевидно, потрібно вичленити ту частину територій, яку неможливо облікувати. На якомусь етапі наша статистика не реагувала на це, але потім почали вносити корективи. Через кілька місяців після втрати Криму почали подавати статистику без нього. У Криму існував республіканський комітет статистики, але він тепер працює на іншу країну, тому відповідно й немає даних. Що стосується окупованих районів Донбасу, все трохи складніше. Коли подають економічну статистику, то пишуть, що «без районів Донецької та Луганської області, в яких здійснюється АТО». Але ж АТО йде на територіях контрольованих Україною, а є ще тимчасово окупована Росією територія. Вона теж сюди входить? Наскільки точно це розраховано? Провести чітку межу неможливо, бо частина підприємств зареєструвалася на території України, частина залишилася там. Також є сумнів, що торішня база, з якою порівнюють, точна. А йдеться небагато-немало про економічний потенціал до 20% ВВП України, який до війни з Росією давали Донецька та Луганська області.
Читайте також: Вернер Гойєр: «В Україні, як і будь-де, кістяком майбутньої економіки є малий та середній бізнес»
І в цій ситуації повністю покладатися на основні макроекономічні показники немає сенсу, вони лише певний орієнтир. На дані ж про надходження реальних грошей до інституцій Міністерства фінансів покладатися можна, вони точні. Зрозуміло, що на обсяг грошей сильно вплинули девальвація гривні та інфляція, яка їх «підняла» в номінальному обчисленні. Проте факт уже відбувся: ми перемістилися в іншу систему координат, і це кошти, які конкретно надійшли, вони є. Та цим даним не завжди вірять. Так, на своїй нещодавній зустрічі з головою місії МВФ голова Нацбанку пані Валерія Гонтарева заявила, що в нас є позитивні показники стосовно банківської системи та курсу валют, що нам потрібно потроху зменшувати тиск на громадян і бізнес, у тому числі обмеження, які були введені. Але на це їй відповіли, що ще зарано, оскільки дуже погані макроекономічні показники. МВФ важко заперечити, він бере дані статистики, яку ми самі йому й даємо (див. «Пропало все»), і бачить погані результати. Другу сторінку (див. «Перемога») дивитися після такого (!) він навіть не буде. Він не буде розбиратись у наших гібридних результатах, і про це треба говорити, бо сьогодні у нас в економіці, як і в інших сферах життя, є і «пропало все», і «перемога». Це гібридна реальність на тлі гібридної війни, і ми таки мусимо навчитись із цим жити й використовувати ситуацію на користь українського суспільства.
Не можна змарнувати цю можливість: вона дорого нам дісталася!