Дванадцять років на землі, прогнилий борт, зіпсута гідравліка, потріскані шланги і трубки, обладнання розібране для інших літаків у якості донорського. Майбутній «Рятунчик» сильно потерпав від багаторічної стоянки. Хіба що побратим АН-26 «Везунчик» з цієї ж бригади може здогадуватись як воно: побував в його шкурі, але минулого літа таки зміг повернутись до польотів.
Власне, коли першого разу постало питання, який з літаків ставити на крило, волонтери коливались як раз між майбутніми «Везунчиком» та «Рятунчиком». Але у першого стан був гіршим, і відновлювати, як не дивно, вирішили саме його.
– Подумали, якщо його зможемо підняти в небо, то решту «клієнтів» й поготів, – сміється Анна Прокопенко, волонтерка, яка координує військово-повітряні проекти «Крил Фенікса».
«Везунчик» злетів у небо торік у серпні, і з того часу сумлінно працював, довівши свою повну придатність. Врятував не одне життя при вивезенні поранених з зони боїв. Відтоді волонтери і інженери бригади почали поглядати і на другий літак, приміряючись. Ніби між іншим відремонтували й вертоліт (позивний «Вертунчик», звісно ж). У жовтні вирішили остаточно – беруться за другий літак.
Читайте також: Від Криму до Донбасу. Легендарна розвідрота
За легендою, після гарячих переконувань волонтерів та військових, хтось з керівництва заводу ім. Антонова пробурчав водночас сердито і захоплено «Це партизанщина якась!», і дав добро на початок робіт.
– Дуже складно було добитись від підприємств дозволів на відновлювальні роботи. Вони повинні були провести «дефектацію» і сказати чи реально цей літак зробити, – розповідає волонтерка Марина Добровольська. – Врешті прийшли представники заводу, склали величезний список дефектів і сказали – якщо ви оце усунете, тоді літак може літати, ми дамо дозволи. Цей список дефектів – це простирадло було якесь! Тож ми з листопада почали працювати.
Однією з перепон на шляху до неба могли стати договори з заводами. Першого разу «Везунчику» пощастило – документацію на продовження експлуатації оформили безкоштовно. Інакше би проект неможливо було витягнути, принаймні у такі строки. За підрахунками Анни Прокопенко, якби за документацію довелось би платити ринкові ціни, то цифра за ці послуги по обом літакам вже давно мала перевалити за мільйон гривень.
– Допомагаючи нам, заводи змушені платити все одно податки за ці роботи державі, тому для них це було не так просто. Їх також можна зрозуміти, оскільки зараз усі заводи завантажені, і їм потрібно якось виживати. А тут вкотре ми зі своїм «безкоштовно». Але зрештою все одно вони вже вдруге пішли нам на зустріч, – пояснює Добровольська.
Ремонт провадили на майданчику у місці дислокації бригади транспортної авіації, силами своїх військових фахівців. Звісно, допомагали і підприємства.
Місяць після старту ремонту чекали на виготовлення гумових шлангів та дюритів, і у грудні розпочалась активна фаза. Повністю замінили паливну та гідравлічну системи. Далі клепали фюзеляж. Добровольська підводить до борту і показує – отут ставили латку, була корозія.
– Це професійна латка, – заспокоює Марина. – Її робив спеціаліст, технологія дозволяє ставити такі.
Під час ремонту «Рятунчик» зустрів свій 12-й рік на землі.
Читайте також: Офіцер з передової: «Армії бракує логіки, логістики і послідовності»
Анна Прокопенко пояснює, що обидва АН-26 з бригади встали на вимушену стоянку за практично однакових обставин – свого часу не вистачило коштів оплатити спеціальний авіаційний техогляд, який проводиться планово залежно від нальоту, кількості посадок або часу експлуатації. Літаки були справні, і з легкістю би його пройшли, після чого їм мали подовжити ресурс експлуатації. Але це коштує немалих коштів – і коли їх не знаходять, то літаки не отримують права літати і лишаються на стоянці.
Їх доля зазвичай незавидна – борт, що стоїть у «залізному ряду» без шансів на підйом у небо неминуче з часом стає донором деталей для літаючих побратимів. З кожним роком з нього забирають все більше обладнання, його все більше їсть корозія. Сума, яку треба витрати на відновлення у свою чергу стає все більш космічною, а шанси на знахідку такої суми – все більш примарними.
У даному випадку обом АН-26 випав джек-пот: завдяки ексклюзивності проекту необхідні кошти були зібрані пожертвами громадян України (і не тільки), допомагали й профільні підприємства. Але фактично, коли не знаходять коштів на планову перевірку і подовження ресурсу чергового літака – у більшості випадків це стає вироком навіть для цілком справних машин.
– В Україні кількість літаків, які вимушено припинили літати, будучи справними – велика. Частину з них ще можна врятувати. Головне, щоб більше жодна справна машина не встала на примусовий прикол через неможливість оплатити її техогляд. Купувати новий літак чи ремонтувати старий після багаторічного простою все одно буде в десятки разів дорожче, – вважає Прокопенко.
«Рятунчик» в своїй попередній іпостасі не був санітарним літаком. Зробити для нього таку спеціалізацію вирішили самі волонтери.
– Ми вважаємо, що є така потреба у країни. Минулого літа, коли був котел і пішов величезний потік поранених, єдиний в Україні санітарний літак «Віта» просто не справлявся. Він літав по декілька разів на день. А потім настав момент, коли йому потрібно було встати на регламентні роботи. А заміни йому не було, – розповідає Добровольська.
Марина переймається – ремонт тривав довше, ніж вони хотіли. Планували встигнути раніше. Але дуже довго збирались кошти, люди виснажились.
Читайте також: Подвиг батальйону «Донбас»
– Є ще інший момент – за рік для багатьох війна закінчилась. До Києва бойові дії не дійшли, отже вже ніби їх і не існує. Загострення патріотичних почуттів у багатьох пройшло і вони ставляться до війни байдуже. Це було видно по надходженням, на жаль, – зазначає волонтерка.
Літати за пораненими на «Рятуні», як його деколи по-дорослому називають військові, будуть київські медики. У столичному військовому шпиталі буде виділено дві бригади лікарів, які за командою і з обладнанням виїжджатимуть на аеродром. Оскільки літак до вильоту готується мінімум дві години (він має пройти передполітну підготовку), то цього вистачить, аби медики доїхали зі шпиталю на злітну смугу.
– Окрім того, у нашій бригаді вводиться посада авіаційного фельдшера. Він буде відповідати за все обладнання, буде його встановлювати та знімати у разі потреби, і також буде супроводжувати легких поранених, – зазначає Добровольська.
Окрім обох волонтерських підопічних АН-26, у бригаді отримали й дещо нове за цей рік; що саме – просять не називати. Не зважаючи на поповнення екіпажів якраз вистачає, але комбриг жартує, – якщо дівчата візьмуться за ще один літак,то доведеться розширювати штат пілотів.
– Зараз люди мають змогу працювати за спеціальністю. Він льотчик – значить він літає, а не сидить в частині й протирає штани. Вони ж за небом дуже сумують, і раніше у них була конкуренція за вильоти, в тому числі для того, щоб підтримувати себе і свої знання в належному стані. Багато пілотів через це до війни звільнились і пішли до цивільної авіації – адже там постійний наліт годин, а тут був – як доведеться, – розповідає Анна Прокопенко.
На завершальній стадії ремонту з-за кордону приїхали колеса з арабських еміратів. Придбали їх якраз українські льотчики цивільної авіації. Волонтери жартують – готові були колеса і через льотне поле перекотити, якби виникли проблеми з розмитненням. Але люди, які купували колеса, оплатили й ввізне мито.
Читайте також: «Відбили б до Ростова»
Завершальним штрихом стала надсучасна піксельна ліврея авторства військовослужбовця Романа Родіонова. Він свого часу працював і над розробкою «пікселя» для «Везунчика». Утім обидва візерунки унікальні та складні до повторення. Принаймні вітчизняні авіамоделісти уже жартома обурюються.
24 травня «Рятунчик» урочисто прийняли до складу бригади після демонстраційного обльоту. До цього він пройшов усі випробування і отримав дозволи авіапідприємств. Працювати він починає прямо у ці дні.
– Поки що як транспортний літак. Йому потрібно напрацювати певну кількість годин після ремонту в спокійні обстановці. І поки він обкатується, ми працюємо над закупкою медичної апаратури, – ділиться планами Прокопенко.
На борту вже встановлені ноші в три поверхи. За потреби їх можна швидко демонтувати. Транспортувати за один раз АН-26 може більше 20 поранених та бригаду лікарів.
На «Рятунчику» ще потрібно встановити інвертор, який перетворюватиме напругу на борту у напругу, придатну для медичної апаратури і підтримуватиме її постійне значення. Також потрібен кондиціонер для періодів стоянки, адже завантаження поранених може тривати декілька годин, поки з різних точок прибувають «швидкі». Поранені, які вже знаходяться на борту, мають бути в комфортній температурі, а зимою обов’язково повинні бути у теплі.
– Ще два апарати штучної вентиляції легенів, дефібрилятор, – загинає пальці Прокопенко.
– Реанімаційне обладнання й інструменти, – додає Добровольська. – Решта необхідного буде у бригади лікарів, так що цього вистачить.
Медапаратуру дуже розраховують закупити й встановити якраз за період післяремонтного нальоту «Рятуна».
Про наступний літак-кандидат на народний ремонт волонтерки кажуть, що поки «лише жартують». Але коли називають конкретного клієнта і починають розповідати про його технічні особливості стає зрозуміло – які там жарти, все серйозно. Наостанок грозять мені пальцем – писати конкретику про нього не можна, він для спеціальних цілей, отже – військова таємниця.