Артилерійська канонада практично не вщухає, традиційно зачіпаючи території, прилеглі до аеропорту, а також більш заглиблені в центр міста частини Київського району. Крім того, як у Макіївці, так і в Донецьку щодня можна почути стрілянину великокаліберних кулеметів, що посилюється зазвичай до глибокої ночі. Керівництво «ДНР» пояснює все це наявністю на території «республіки» диверсійно-розвідувальних груп ВСУ, які нібито активізувались останніми днями, маючи на меті встановити «радіомаячки».
Під цим соусом у Макіївці днями був оточений цілий житловий будинок, де нібито засіла «група супротивника» – українські диверсанти. Слід сказати, що в самому місті також щодня працюють і важка артилерія, і міномети в напрямку Червоногвардійського району та околиць Київського й Калінінського районів Донецька, а частота ударів зазвичай збільшується до ночі. На цьому тлі активно діє і пропагандистська машина, щодня вселяючи місцевим жителям думку про те, що війна не тільки неминуча, а й бажана для них-таки.
Тому в найпопулярніших сепаратистських мережах викладають повідомлення від нібито самих донеччан, де яка-небудь «мати ополченця» слізно закликає дати відсіч «окупантам»: «Дороге наше командування! А чи не час начхати на не дотримуваний ніким договір і гримнути вже з усіх гармат?! Скільки можна платити за рахунками кров’ю мирних жителів? Скільки ще смертей потрібно? Уже рік ми щомісяця чекаємо наступу. Коли нарешті настане та чудова мить, про яку думають усі?».
І всю цю ситуацію минулого тижня розбавили бої з місцевим «казачєством», що стали вже звичними для донецьких вулиць. Процес «роззброєння», як його любить називати місцеве «республіканське» керівництво, почався із блокування «казачьєй» бази вглибині Будьонівського району, куди «гвардійці» підігнали один БТР та частини «Оплота» й «Востока». Після нетривалої стрілянини та переговорів угруповання вдалося успішно блокувати й роззброїти. Але вже того самого вечора постріли залунали в районі медичного університету, на мосту через Кальміус, де, за неофіційними даними, було поранено місцеву мешканку.
Читайте також: "…Я ніколи маму не побачу". Сповідь сепаратиста
Однак найбільш сумновідомим став епізод із готелем «Прага» в самому центрі Донецька. За наказом Захарченка всі «казачьі» підрозділи мали бути роззброєні, їх члени затримані й відправлені в камери СІЗО. Своєю чергою, «казакі» забарикадувалися в готелі, за деякими даними, навіть замінувавши його. Прилеглі вулиці були оточені й перекриті бойовиками «республіканської гвардії» та «Оплота», а на дахах найближчих будівель позалягали снайпери.
Для більшої переконливості «ДНР» виставила танк. Зрештою все це закінчилося втратою кількох осіб у «республіканців», а залишки «казачьіх» підрозділів були знешкоджені й передані до «слідчих органів». На конференції, яку він провів буквально через день після всіх цих подій, «глава республіки» оголосив своїх учорашніх товаришів по зброї «бандитами, мародерами і ґвалтівниками», які, за його словами, абсолютно заслужено зазнали й зазнаватимуть надалі покарання за свій «бєспрєдєл» на донецьких вулицях. «У Донецькій народній республіці відбулася масштабна операція з виявлення мародерів та викрадачів людей. Загалом за підсумками операції було затримано 200 осіб, порушено 17 кримінальних справ», – заявив Захарченко.
Варто сказати, що такі внутрішні суперечності між різними «республіканськими» угрупованнями були спільною рисою «ДНР-ЛНР» іще торік восени, а нині вони більш властиві «Луганській народній республіці». Згадаймо нещодавню квітневу зачистку «казаков» в Антрациті, а також бригаду «Призрак», яку фактично силоміць змусили влитися в спеціальні «офіційні» підрозділи армії «ЛНР».
Читайте також: Життя у безправ’ї. Як сепаратисти тероризують мирне населення
Що ж до «ДНР», то такі радикальні розбіжності між «казачєством» і регулярними частинами під юрисдикцією її «МО» почали окреслюватися ще наприкінці квітня, коли мені став відомий один із епізодів блокування «казакамі» бригади «ДНР» на межі Донецької та Луганської областей. У ній служить мій знайомий, котрий розповів буквально таке: «Стояв уночі в караулі. Вирішив вийти покурити на вулицю, щойно відчинив двері – у груди дуло автомата. Навпроти чоловік із «Весілля в Малинівці» – в папасі, якійсь тільняшці, перетягнутій двома ременями. За ним іще осіб 15, в одного кулемет. Я тільки й устиг крикнути «пацани!», як тут-таки відчув удар у грудну клітку. Усе це кодло вдирається в нашу частину, роззброює нас, нібито діючи за наказом Захарченка, хоча ми на відміну від цих ряджених цілком офіційна структура, віджимає розвантажувальні жилети, мобільні телефони і благополучно збирається йти. Але, слава Богу, до нас уже нагодилося підкріплення: хлопців було із 40. Тут уже ми самі їх оточили. Загалом командири щось там перетерли між собою, нам повернули частину речей та розвантажок (мою, до речі, не віддали), і так усі ці «казачкі» й пішли. Але я тій «папасі» наостанок так і сказав, що земля кругла – ще зустрінемося».
Внутрішні суперечності між «республіканською гвардією» і «казачєством» у «ДНР» назрівали вже давно, і викликані вони, з одного боку, необхідністю встановити чітку вертикаль військової диктатури для Захарченка та його найближчого оточення, коли не буде ані найменшого натяку на непокору, а з другого – об’єктивним чином – поведінкою «казаков», які справді займалися рекетом не тільки серед місцевого населення, а й серед менш численних частин самої «ДНР».