Нещодавні сутички у другому за розмірами місті Македонії Куманові – це найпотужніший вибух насильства на Балканах від 2004 року й найстрашніший у цій нестабільній країні за весь час після 2001-го, коли вона опинилася на грані міжетнічної війни. 9–10 травня поліція провела повномасштабну силову операцію проти так званих «албанських терористів». Загинуло 8 поліцейських і 14 албанців. Регіон здригнувся від страху перед новим балканським конфліктом.
Але кожен, хто спробує розібратись у цих перипетіях, дістане більше запитань, ніж відповідей. За словами місцевої влади, ті, кого назвали терористами (багато з них приїхало із сусіднього Косова), намагалися почати битву за «Велику Албанію», що мала б охопити Албанію, Косово та деякі райони Македонії. Чверть двохмільйонного населення останньої становлять албанці; після відвернення загрози війни 14 років тому владу не без проблем ділять коаліції, що представляють як етнічну більшість (православних слов’ян), так і албанців (переважно мусульман).
Бойовики, може, й справді планували такі атаки. Але повідомляється, що їхня група зайшла на території кримінальних угруповань, які «тримають» кордон між Косовом, Македонією та Сербією. Ці групи могли мати певну свободу дій із дозволу македонської поліції завдяки політичним зв’язкам.
Схоже, що операція проти бойовиків означає зміну тактики уряду Македонії, від 2006 року очолюваного Николою Ґруєвським. Він відчуває активний тиск на багатьох фронтах: від лютого його опоненти із Соціал-демократичного союзу 
Македонії почали зливати компрометуючу інформацію із прослуханих службами безпеки телефонних розмов близько 20 тис. осіб. Якимось чином ці матеріали потрапили до рук опозиції. Відволікти увагу громадськості від скандалу дуже кортить багатьом людям. Адже записи, схоже, свідчать про тиск на суди й виборчі махінації членів уряду. Нові викривальні матеріали можуть завдати чималих клопотів високопоставленим етнічним албанцям. Крім того, очікуються свіжі версії щодо вбивства п’яти рибалок-македонців на Смілковському озері у 2012 році: у цьому злочині держава звинувачує ісламістів. На 17 травня заплановано велику антиурядову демонстрацію.
Очевидно, для заспокоєння обуреної громадськості 12 травня у відставку пішли голова служби безпеки й міністри транспорту та внутрішніх справ країни. Це відбулося після суворих попереджень із боку західних урядів про необхідність збереження стабільності. У цьому вибухонебезпечному середовищі, за словами політолога Ветона Латіфі, мало хто вірить офіційним заявам, мовляв, останній вибух насильства був лише успішною антитерористичною операцією; більшість припускає, що організатор цих дій хотів радше відволікти увагу.
Читайте також: Аби не було війни. Чому білоруси бояться Майдану
Суспільні настрої відобразив відеосюжет, який миттю зажив популярності. У ньому албанець із Куманова каже репортерам, що «ніхто не хоче війни», й обіймається із сусідом – представником етнічної більшості. А потім заявляє, що він і його приятель знають: ними просто маніпулюють.
Цей вибух насильства – антиреклама для країни, яка прагне дипломатичної респектабельності. Македонія – кандидат на вступ до Європейського Союзу від 2005 року, і щороку Європейська комісія безрезультатно закликає до початку перемовин щодо вступу. Одна з перепон – справа рук Греції, яка заперечує проти використання сусідньою державою назви Македонія і перешкодила, зокрема, її вступові до НАТО. У цій похмурій атмосфері в країні відбувся спад таких показників політичного здоров’я, як свобода преси та судів. Македонія – невелика країна і привертає мало уваги за кордоном. Але вона відіграє свою роль у ширших проблемах етнічного тертя й беззаконня на Балканах. «ЄС укотре змушений буде переконатися, що добросердне невтручання до хорошого не доведе», – вважає один заслужений балканський дипломат.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com