Богдан Буткевич журналіст Тижня

Фейкове очищення. Як люструють генералів-прикордонників

Політика
27 Квітня 2015, 12:24

Бравурні показники люстрації в державних органах стали невід’ємною частиною риторики чиновників і хорошим інформприводом. Чи не щодня якесь міністерство чи відомство з помпою збирає прес-конференцію, на якій наводить захмарні цифри: тисячі люстрованих. Щоправда, дуже часто не конкретизуючи, про кого ж іде мова. І це не випадково. Адже сьогодні процес люстрації в нас стрімко перетворюється на радянщину в стилі: «Зробимо п’ятирічку за чотири роки».

У сенсі важлива не так реальна люстрація, як її красиві цифри. І навіть на цьому загальному тлі виділяється Державна прикордонна служба України, яка вустами заступника начальника Василя Серватюка ще взимку заявила, що з жовтня 2014-го в ДПСУ люстровано аж 22 генерали. Тиждень вирішив розібратися з цією дуже красивою цифрою й виявив, що реальність, м’яко кажучи, відрізняється від декларацій.

ЛЮСТРАЦІЯ В МІНІСТРИ

Чому ми взяли як приклад саме ДПСУ? Почнемо з того, що загальна кількість її особового складу становить близько 40 тис. осіб. Це з усім господарським та адміністративним персоналом. Тобто просто знайти 22 генерали на таку невелику кількість військовослужбовців є вже чималим здобутком, а ще й люструвати їх – це мало не подвиг.

Читайте також :Конституційний суд вирішив зачекати з люстрацією

Ми зіставили працівників Адміністрації ДПСУ до початку люстрації й зміни керівництва, тобто до жовтня 2014-го, із сьогоднішнім складом. І виявили, що цифра 22 могла бути отримана, тільки якщо скласти всіх звільнених за власним бажанням чи організаційними змінами службовців, до того ж за весь 2014 рік. Проте заднім числом керівництво прикордонників вирішило підгребти до неї всіх, хто пішов чи був звільнений під будь-яким приводом зі служби, для створення красивої картинки. По­­над те, більшість цих звільнень не має жодного стосунку до люстрації, адже формально-юридично посадовці звільнялися з отриман­­ням усього матеріального вихідного пакета, збереженням пільг та правом знову обіймати державні посади.

Отже, хто ж увійшов до цього переліку люстрованих? За інформацією джерел Тижня з ДПСУ, список очолює не хто інший, як старе керівництво служби: Микола Литвин та його екс-перший заступник й екс-директор департаменту охорони державного кордону Павло Шишолін. Здавалося б, це цілком логічно. Однак виникає неув’язка: і Литвин, і Шишолін були звільнені Указом президента від 6 жовтня 2014 ро­ку, цитуємо відповідну заяву Порошенка, «у зв’язку з проведенням організаційних змін струк­­тури прикордонної служби». Ні слова про люстрацію, хоча відповідний закон уже діяв на той момент. Понад те, ці дві посадові особи були звільнені зі збереженням усіх відповідних виплат та привілеїв, які вони й отримали невдовзі. Натомість немає жодної заборони обіймати посади в державних органах влади, тому, якщо завтра президент захоче їх повернути на посади в ДПСУ, юридичних перепон для цього не існує.

Якщо немає можливості зберегти людину на службі, то її звільняють у максимально комфортному режимі

А далі Тиждень натрапив на найцікавіший момент. До переліку люстрованих увійшов не хто інший, як (сенсація!) Михайло Коваль, екс-директор департаменту персоналу ДПСУ та екс-заступник голови служби, який був призначений 25 березня виконуючим обов’язки міністра оборони України. А згодом, у липні, заступником і першим заступником голови РНБО, ким він є й до сьогоднішнього дня. Пояснювати, що ця людина аж ніяк не була й не могла бути люстрована, не варто. Адже звільнилася з лав ДПСУ згідно з офіційним указом президента з автоматичним збереженням усіх пільг та виплат. Виходить, пана Коваля люстрували з підвищенням – просто в міністри.

Разом із Ковалем до списку Серватюка потрапило ще кілька дуже цікавих постатей. Наприклад, знову ж таки екс-заступник голови ДПСУ, директор департаменту забезпечення Олександр Ліщинський, якого Коваль забрав згодом із собою в МО. Однак цікаво відстежити, чому пан Ліщинський був знятий зі вказаних посад. А знятий генерал-лейтенант був після того, як його підлеглого, заступника начальника управління тилу полковника Макарова, було затримано за хабар. Після чого Ліщинського й перевели до щойно створеного департаменту аудиту ДПСУ, а вже звідти в будівлю на столичному Повітрофлотському проспекті, де він курирував ті ж таки питання постачання для війска. Цікаво, що в листопаді він знову потрапив на олівець військовій прокуратурі за звинуваченням у неправомірному використанні службового становища. Подейкують, що зараз цей діяч у бігах і навіть попросив політичного притулку у В’єтнамі. Як бачимо, на люстрацію його «бойовий шлях» аж ніяк не схожий.

А як не згадати ще одного «без його відома люстрованого» – директора департаменту матері­ально-технічного забезпечення Олега Лантвойта. Цікаво, що змінив він на цій посаді не когось іншого, як згаданого вище пана Ліщинського. Він був затриманий МВС ще в травні 2014-го за одержання хабара в розмірі 349 тис. грн. Йому висунуто офіційне звинувачення, триває суд. Та цікаво інше: за інформацією джерел Тижня в ДПСУ, пан Лантвойт був звільнений із лав прикордонників… «за станом здоров’я» і з відповідним грошовим забезпеченням. Люстрація? Не чули.

ОЧИЩЕННЯ З ВИГОДОЮ

Однак на вказаних діячах перелік аж ніяк не закінчується. Рахуємо далі. Наприкінці 2014-го звільнився начальник управління підготовки персоналу департаменту персоналу Адміністрації ДПСУ Сергій Савін. Зараз ця посадова особа спокійно працює в Адміністрації президента. Тобто ні про яку люстрацію мова не йде, адже людина і далі перебуває на державній службі, просто в іншому органі.

Наступний «люстрований» – начальник Південного регіонального управління ДПСУ, генерал-лейтенант Віктор Мишаковський. Пан Серватюк голосно заявляв, що Адміністрація служби зміни­­ла всіх керівників регіональних управлінь. Що ж, це правда. Цікаво інше: зі вказаної посади Мишаковський був аж ніяк не звільнений, а просто переведений на посаду директора департаменту персоналу ДПСУ, яку колись обіймав Михайло Коваль. А вже трошки згодом спокійно звільнений у запас із формулюванням «за скороченням штатів» зі збереженням усіх виплат (а це щонайменше кілька сотень тисяч гривень). Артур Горбенко, ще один екс-керівник регіонального управ­­ління – Західного, був звільнений і переведений на посаду директора департаменту забезпечення, ту саму, на якій перебували Ліщинський та Лантвойт, і потім, за звичною вже схемою, спокійно звільнений у запас з отриманням належного грошового забезпечення.

Читайте також: Донбас урятує люстрація

Ще можна згадати начальника Азово-Чорноморського регіонального управління ДПСУ в Криму Анатолія Хортюка, який сам пішов зі служби під час захоплення російськими військами АРК. Однак був знову-таки включений до переліку люстрованих. Чи директора департаменту оперативної діяльності Ігоря Ринькова, що був офіційно звільнений указом президента ще від 22 серпня 2014-го без зазначення причини. Однак знову ж таки про люстрацію ні пари з уст, та і яка люстрація, зрештою, якщо до ухва­­лення відповідного закону Верховною Радою ще лишався майже місяць. Чи начальника Північного регіонального управління генерал-лейтенанта Ігоря Токового, що звільнений у запас.

За підрахунками Тижня, з лав ДПСУ за останні півроку були звільнені такі особи: генерал-лейтенант Олександр Мельников із посади директора міжнародного правового департаменту Держприкордонслужби, директор фінансово-економічного департа­­менту генерал-майор Ярослав Рудик, начальник управління морської охорони контр-адмірал Микола Жибарєв, начальник управління із роботи з іноземцями та адміністративного провадження генерал-лейтенант Олег Нишпор, начальник зв’язку департаменту охорони державного кордону Віталій Кошевенко, начальник мобілізаційного департамен­­ту генерал-майор Микола Гурський, начальник оперативного управління департаменту охорони державного кордону генерал-майор Віктор Лук’янець, заступник директора департаменту – начальник управління департаменту Адміністрації ДПСУ генерал-ма­­йор Яків Галанюк, начальник департаменту інженерно-техніч­­но­­го забезпечення генерал-майор Віктор Кривий, начальник управління забезпечення діяльності голови ДПСУ Анатолій Журавель, заступник директора міжна­род­­но-правового департаменту Володимир Карась, начальник управ­­ління правового забезпечення Максим Михеєнко, начальник управління міжнародного співробітництва Анатолій Зарицький, начальник управління внутрішньої безпеки, заступник директора Юрій Облаухов.

Читайте також: Валентина Теличенко про українську люстрацію

Спільне в цих екс-посадовців те, що більшість із них звільнялися через організаційні зміни чи через скорочення штату, що передбачає, відповідно до КЗпП, отримання значної вихідної грошової допомоги. Та до люстрації все це не має жодного стосунку.

Саме такі схеми використовуються нині і в інших державних органах. Якщо вже немає можливості зберегти людину на службі, то її звільняють у максимально комфортному режимі з дотриманням усіх пільг та виплат, зі збереженням права знову працювати на державній службі. Й, боронь Боже, без згадувань про люстрацію. Отже, кожен функціонер режиму Януковича залишається для системи «своїм».