Минуло п’ять років, відколи грецький прем’єр-міністр востаннє відвідував Москву в пошуках подачки. Тодішній президент Дмітрій Мєдвєдєв прямо порадив Георгіосу Папандреу звернутися по допомогу до Міжнародного валютного фонду (що той і зробив). Перед вильотом з Афін 8 квітня Алексіс Ципрас поклявся, що не проситиме в нинішнього президента Владіміра Путіна грошей, хоча фінанси його держави у більш плачевному стані, ніж у 2010-му.
У підсумку зустріч двох лідерів не дала фактично нічого, крім теплої атмосфери та обіцянок «відновити і пожвавити» відносини. Ципрас з ентузіазмом говорив про проект російського газопроводу через територію Греції і, як і раніше, критикував санкції Європейського Союзу. Путін обіцяв (хоча не варто на це розраховувати) не використовувати відносини з Грецією для розколу ЄС.
На думку грецьких оглядачів, поїздка Ципраса до Москви – наразі найяскравіший приклад тієї політики жестів, яку грецький уряд під керівництвом ультралівої партії СІРІЗА використовує для підтримки своїх високих рейтингів на тлі зростання безробіття, заморожених банківських кредитів і сповзання країни назад до рецесії. Вона відбулася в час, коли і греки, і росіяни відзначали Страсний тиждень напередодні православної Пасхи. Цей момент особливо наочно підкреслив релігійну й культурну близькість. У 2016-му їхня близькість офіційно зміцниться проведенням року Греції в Росії.
Для Путіна зближення з Грецією стосується насамперед газу. «Насправді нічого не змінилося із середини 2000-х», – каже колишній міністр енергетики Греції, згадуючи обіцянку російського лідера перетворити цю країну на центральний вузол для транспортування природного газу, якщо вона погодиться на проект «Південний потік», який тоді активно проштовхував російський державний енергетичний гігант Газпром. Цим трубопроводом блакитне паливо мало надходити через Чорне море і Балкани до Центральної Європи. «Південний потік» було заморожено торік через тиск ЄС на Болгарію. Зараз Греція має нагоду приєднатися до його наступника – газогону «Турецький потік», який повинен перетнути західну Туреччину й далі пролягти через Грецію, Македонію, Сербію та Угорщину.
Російські державні транспортні підприємства хочуть придбати державну залізницю Греції і північний порт Салоніки в рамках пакетної угоди. Але цю пропозицію відхилила грецька агенція з приватизації державного майна Taiped ще за попереднього уряду. Інтерес виявляють і компанії з Піднебесної. Китайський транспортний гігант Cosco вже контролює контейнерний термінал у найбільшому грецькому порту Пірей і транспортує звідти вантажі спеціальним потягом до Центральної Європи.
Можливо, поїздка Ципраса заспокоїть фракцію непримиренних лівих у його партії, куди входять колишні комуністи, критично налаштовані до нових перемовин із ЄС і МВФ щодо фінансової допомоги. Але пріоритетне для уряду завдання – домовитися з кредиторами про позику €7,2 млрд ($7,8 млрд) й уникнути дефолту. До 9 квітня Греція спромоглася нашкребти €458 млн для повернення МВФ, але у травні спливає термін виплати ще €950 млн. Другий місяць поспіль міністр фінансів ламає голову, де знайти гроші на пенсії і зарплати. Мінфін запускає руку в невикористані фонди ЄС, обурюючи цим грецькі компанії, які займаються будівництвом автошляхів і бояться, що незабаром воно зупиниться. Грошова криза швидко розвіє мрії Ципраса про російські інвестиції.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com