А от для нас, місцевих, вона тривожна. Бо якщо ми десятки років ходили на пляжі, гадки не маючи про якусь там загрозу, то тепер, значить, вона з’явилася. Через Росію, що занесла до нас оцю свою пошесть.
До формування привабливого образу Криму доклався й місцевий «спікер». Він хизується нібито суттєвим зниженням рівня злочинності в краї, бо, за його словами, криміналітет прибував сюди з України. Важко перевірити, чи це правда, бо ціна тутешньої офіційної «статистики» всім добре відома. Але із другим своїм твердженням чинуша таки влучив у яблучко: саме з північного боку Перекопу колись закотилися на півострів два народжені в Молдові головні його злочинці: сам «спікер» та його колега «прем’єр». Такої шкоди, як вони, не завдала б ціла дивізія «домушників» та «карманників».
У намаганні здобути хоч якусь подобу міжнародної легітимності кримські владці запопадливо вітають будь-яких сановних мандрівників із-за кордону, що не гребують потиснути їм руку. Яскравим мемом такого штибу був, наприклад, грудневий візит зімбабвійського міністра Касукувере, що повчав братків «досвіду життя в умовах західних санкцій» (досвід режиму Хараре в тому, як швидко перетворити африканську житницю на злиденне згарище, справді багатий, і, судячи зі швидкості, з якою Крим перетворюється на бантустан, його взято до виконання).
Читайте також: Початок мітингового сезону
А цього разу до Сімферополя завітав новий гість – колишній японський прем’єр Юкіо Гатояма (знаний у себе в країні за прізвиськом Інопланетянин, відомий своєю ексцентричністю, антиамериканізмом і тим, що не втримався на посаді навіть року). Придворні медіа носилися з прибульцем як дурень із писаною торбою, а той роздавав хвацькі заяви: то стверджував незаперечну «законність» анексії, то просив у кримчан підтримки проти американських баз у Японії, то обіцяв переселитися до Криму, якщо рідний уряд репресує його за візит до окупованої зони. Клоунада на японську тематику продовжилася розповіддю коротуна Константинова про захоплення дзюдо, кремезний Аксьонов виявився сенсеєм кримської федерації сумо, а за ними на арену вийшла «прокурор» Поклонська, чий мультяшний образ набув дивакуватої (втім, аполітичної) популярності в Японії. Розсипавшись перед «зіркою» рясними компліментами, Гатояма призначив її головою товариства кримсько-японської дружби й на цьому закінчив свою феєричну кримську гастроль. Важко підсумувати турне екс-прем’єра влучніше, ніж це зробило японське МЗС, яке назвало його «легковажним». Наступний гість, як повідомляють афіші, приїде з Каталонії.
Тим часом за лаштунками пропагандистського абсурду панує звична для Криму брутальність. Мешканці сімферопольського мікрорайону Фонтани, населеного кримськими татарами, 11 березня опинилися на «пропускному режимі»: озброєні омонівці перекрили шлях і перевіряли документи у всіх, хто туди прямував. Кількох осіб затримали. Про мету операції не повідомляли, але, ймовірно, це було просто «профілактичне» залякування.
Ще однією акцією застрашування окупанти натякнули, що здатні тримати на гачку навіть тих, хто сховався від них у материковій Україні. До батьків журналістки Андрієвської, яка вже кілька місяців тому полишила півострів, навідалася з обшуком команда ефесбешників. Приводом стала нещодавня публікація про батальйон «Крим», за котру їй тепер «шиють» кримінал. «Сподіваюся, моїх батьків не притягуватимуть до цієї справи й не намагатимуться таким чином тиснути на мене», – заявила в Києві медійниця. Ми теж хотіли б вірити в це. Але, знаючи методи ЧК, вважаємо такі сподівання наївними. Колективна відповідальність родичів є фірмовою стравою російської охранки, вже не раз випробуваною на Північному Кавказі. Така собі «пам’ятка переселенцю» від ФСБ: їдучи із Криму, не залишай там рідних як заручників.
Читайте також: «Послєдняя ґастроль»
І наостанок замальовка від кримського «парламентарія» Шувайникова. Проштовхуючи свою «концепцию государственной информационной политики» (у перекладі: «законодавчу обов’язковість державних темників для всіх ЗМІ незалежно від форми власності»), той побідкався, що в місцевих медіа нібито «дуже погано проводиться контрпропаганда». Страшно уявити, якою вона мала б бути, щоб він назвав її «добре проведеною». Адже «зачищене» кримське медійне поле й без того видається саме нескінченним потоком контрпропаганди: проти України та решти світу, проти здорового глузду, проти реального досвіду «нового життя» в регіоні, проти, проти, проти… На суцільну безглузду контрпропаганду окупанти перетворили весь півострів, змушений віднині існувати не «для себе», а «на зло комусь». Навіщо ж тут якісь додаткові концепції?..