Емоційне прохання президента про збільшення обсягів фінансової допомоги Заходу досягло мети. 21 січня МВФ повідомив, що надасть Україні новий пакет. Те, про що багато говорили, нарешті починає здійснюватися: частину ноші тепер доведеться взяти на себе і кредиторам.
2014-й був жахливим для української економіки. ВВП впав майже на одну десяту. Гривня знецінилася більш ніж на 50%. Із подорожчанням імпорту вгору злетіла інфляція – від 1% рік тому до 25%. У відчайдушних спробах підтримати гривню центральний банк викидає на ринки готівкову масу: валютні резерви держави збідніли від понад $16 млрд у середині 2014 року до неповних $7 млрд. Виплати за позиками на суму щонайменше $10 млрд, розрахунки за імпортний газ і напівмертвий банківський сектор – усе це означає, що Україні знадобиться, очевидно, $20 млрд, наданих іззовні, щоб пережити 2015-й.
Досі західна допомога була замалою. У 2014-му МВФ пообіцяв Києву надати $17 млрд упродовж двох років. Наразі з них виплачено близько $5 млрд. Після прийняття Україною 29 грудня бюджету з’явилися надії, що незабаром надійде більше коштів. Європейський Союз запропонував €1,8 млрд ($2,1 млрд); США пообіцяли на $2 млрд гарантій за кредитами. Канцлер Німеччини Анґела Меркель запропонувала €500 млн (у відповідь її сайт зламали проросійські хакери). Але цих крапель у морі аж ніяк не достатньо.
Запропонований новий пакет допомоги, схоже, є кроком уперед. Це механізм розширеного фінансування в тому сенсі, що МВФ зможе надавати масштабніші позики Україні протягом довшого часу. Не виключено, вони посприяють країні у проведенні реформ і поступовому посиленні конкурентоспроможності. Хоча новий пакет може виявитися більшим за попередній, це не означає автоматично швидкого надання коштів, конче потрібних Україні.
Читайте також: Похмурі перспективи боргової ями
Тож керівництву держави довелося зробити розворот на 180° у питанні реструктуризації боргів. Кілька місяців поспіль чиновники запевняли, що Київ цілком розрахується з іноземними кредиторами. Ще за день до повідомлення про новий пакет в. о. заступника голови НБУ Владислав Рашкован заявляв, що про реструктуризацію не йдеться. Тепер план змінився. Перспектива затягнутих переговорів відлякала деяких інвесторів, і вони продали свої облігації. Залишається сподіватися, що нові власники паперів погодяться з українською позицією. Згода на певні втрати за кредитами – можливо, єдиний наразі спосіб отримати бодай щось назад.
Новий пакет допомоги ніяк не вирішить іншої великої проблеми України: борг перед Росією у вигляді облігацій на $3 млрд, термін погашення яких настане у грудні. Особливим положенням обумовлено: якщо співвідношення боргу і ВВП України перевищить 60%, Росія має право вимагати дострокового погашення. Своєю чергою, це може спричинити перехресний дефолт за великою частиною інших державних боргів. Усім відомо, що Україна вже перейшла 60-відсотковий поріг, хоча офіційно про це не оголошуватимуть іще кілька місяців. Імовірно незабаром виявиться, що саме РФ, а не Захід має найбільший вплив на її економіку.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com