У. Т.: Минув рік після подій на Майдані. Спочатку Україна з новою владою подавала надії. Нині чимало європейських високопосадовців звертають увагу на брак глибоких та ефективних реформ. Яка ваша думка із цього приводу після зустрічі з прем’єр-міністром та міністром економічного розвитку України?
– Естонія сама не так давно проводила реформи. Ми вступили до ЄС трохи більше ніж 10 років тому й добре пам’ятаємо, яких змін мусили досягти, щоб відповідати критеріям вступу. Тож скажу, що реформи – це непросто. Для них зазвичай потрібні час і підтримка. Однак більшість змін, які від нас вимагалися, передбачали користь насамперед для нас-таки, а не для Брюсселя. Перетворення багато в чому покращили наше суспільство.
Не лише уряд і парламент мають їх підтримувати. Народ теж повинен вірити у спільну мету. Зрештою, по завершенні реформ користь від них стане очевидною.
У. Т.: Коли реформи були болісними, вам доводилося пояснювати людям їх суть і мету? Яким чином ви це робили?
– Ми ніколи не звинувачували Брюсселя, чим багатьох дивували. Натомість завжди намагалися пояснити, що наша головна мета – прямувати на Захід і жити як європейці. Люди розуміють, що це сприятливий шлях і що стати європейським, а
зокрема й багатшим, суспільству допоможуть реформи. Принаймні естонці підтримували перспективу стати заможнішими
у складі ЄС.
У. Т.: Естонія, як відомо, лідер у царині електронного урядування – програми, що сприяє прозорості влади й охоплює велику кількість населення. Естонці діляться досвідом з українцями. Які конкретні переваги може забезпечити ця програма нашій державі? Чи видно у нас політичну волю для реалізації цього підходу?
– Гадаю, так. Я спілкувався із прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком та спікером Володимиром Гройсманом. Управлінська діяльність останнього в попередні роки підтверджує його прагнення запровадити електронні системи в Україні. Вони насамперед забезпечують ефективніше урядування. Їх використання сприяє прозорості процедур реєстрації та різноманітних державних інформаційних моделей. Це величезна перемога, адже ми можемо швидше здійснювати ті самі процедури й заощаджувати чимало коштів. Згідно з нашими підрахунками, використання самої лише системи цифрового підпису та ідентифікації заощаджує нам 2% ВВП річно. Це вартість одного робочого тижня на рік.
Читайте також: На шляху до повного розриву
Ми займаємося цим не через велике захоплення комп’ютерами. Найголовніше – результат, який ми бачимо: краще урядування.
У. Т.: Ви розмовляли з естонськими інвесторами в Україні? Раніше вони стикалися з деякими серйозними проблемами. Яка їхня думка про зміни у веденні бізнесу в нашій країні за останній рік (якщо такі були)?
– Естонські інвестори вбачають в Україні великий потенціал. Деякі шановані бізнесмени вкладають і шукають нові можливості, бо справді вірять у її успішне майбутнє. Вони впевнені: тут чимало позитивних тенденцій. Щоправда, над деякими питаннями, пов’язаними із прозорістю судової системи та збором податків, варто попрацювати. Естонські бізнесмени звикли до прозорої системи.
Звісно, інвестори стикаються з деякими проблемами в Україні. Хоча вони не вважають, що загалом її бізнес-клімат погіршується. На їхню думку, новий уряд і президентська Адміністрація виправлять ситуацію.
У. Т.: Нинішня влада справді прислухається до інвесторів?
– Гадаю, так. У нас були зустрічі з Арсенієм Яценюком та Айварасом Абромавічусом, який, до речі, навчався в Естонії, – і обидва слухали інвесторів дуже уважно. Окрім того, наскільки мені відомо, вони проводили зустрічі із представниками великих інвестиційних компаній. На мою думку, вони ставляться до цього досить серйозно. Так і має бути. Як показує досвід Естонії, іноземні інвестори – це ключ до економічного успіху. Вони забезпечують країну капіталом та робочими місцями. Якщо бізнес-клімат України бачитиметься сприятливим, їх з’являтиметься дедалі більше. Розвиток бізнес-клімату – це безкінечний процес. Ми в Естонії подолали довгий шлях, але це не означає, що інвестори цілком задоволені інвесткліматом. Вони прагнуть подальшого покращення, і це реально.
У. Т.: В цьому плані не останню роль в Україні від грають судова система й регулювання. Та тут вони аж ніяк не досконалі, що перешкоджає новим інвестиціям і призводять до відпливу капіталу. Чи обговорює їх уряд з іноземними підприємцями?
– Деякі компанії мали негативний досвід і не приховують цього. Однак, розглядаючи дуже амбіційний урядовий план реформ, я бачу, що країна рухається в правильному напрямку. Перетворень не здійсниш за один вечір. Не варто забувати про нинішнє складне становище України. Проведення реформ в умовах, коли частина території анексована, а інша охоплена військовим конфліктом, – непросте завдання. Водночас я відчуваю, що українська влада усвідомлює потребу змін. Виходячи з власного досвіду, можемо запевнити у сприятливості реформ, однак не збираємося вказувати Україні, що робити. Лише ділимося досвідом. Завдяки реформам ми стали членами ЄС і досягли економічного зростання.
У. Т.: В одному з інтерв’ю ви зауважили, що нинішня поведінка Росії схожа не на «тимчасове погіршення погоди, а на зміну клімату». Світове співтовариство реагує на кроки Москви як на постійну і стратегічну проблему чи радше як на короткостроковий виклик?
– На мою думку, міжнародна спільнота, зокрема ЄС і США, правильно вчинила, запровадивши санкції проти РФ. Йдеться про меседж: «Якщо ви не залишите Україну в спокої і не припините дошкуляти сусідам, заплатите дорогу ціну».
Спочатку всі скептично ставилися до санкцій. Тепер ми чітко бачимо, що вони працюють, особливо на тлі цін на нафту. Відповідно Євросоюзові та Сполученим Штатам не варто відмовлятися від них, поки не буде виконано Мінського протоколу. ЄС однозначно заявив, що цілковита реалізація останнього стане приводом для скасування санкцій. Таким чином, усе в руках російських лідерів.
У. Т.: Як гадаєте, питання анексії Криму досі на порядку денному в міжнародному масштабі? Чи якщо Росія облишить Східну Україну, то все залишиться як є?
– Це питання має залишатись актуальним. На будь-яких зустрічах європейського рівня неодмінно згадують Східну Україну і Крим. За міжнародним правом Крим – частина України. Ніхто не визнав анексії. Проведений на півострові «референдум» не можна назвати вільним і таким, що відповідав європейським стандартам. Тож не може бути й мови про визнання захоплення Криму в міжнародному контексті.
У. Т.: Від початку російської агресії проти України держави Балтії вважалися наступною мішенню. Багато хто стверджував, що, попри їхнє членство у НАТО, друзі по Альянсу не кинуться захищати їх у разі російської інтервенції у вигляді військового вторгнення чи гібридних методів війни, що їх Москва застосувала в Україні. Тепер ви почуваєтеся безпечніше? Адже вплив санкцій знеохотив Росію до агресивних дій проти інших сусідів…
– Ми не відчуваємо військової загрози. Конфлікт із Альянсом був би божевіллям. Будь-яке естонське село – це НАТО не меншою мірою, ніж Вашингтон чи Нью-Йорк. Однак країна й сама мусить бути готова захищатися.
Насправді НАТО дуже чітко відреагувало на російську загрозу, розмістивши ротаційні війська у країнах Балтії, Польщі, Болгарії та Румунії. Чимало зроблено для зміцнення кордонів. Щодо виконання в разі необхідності ст. 5 немає жодних сумнівів. Тому членство в Альянсі для нас дуже важливе. Естонія прийняла правильне рішення, вступивши до нього.
Читайте також: Микола Величкович: «Частково ми зламали систему МВС, але потрібно ще змінити структуру»
У. Т.: Тобто входження до НАТО – правильний крок і для нашої держави?
– Це вирішувати Україні та українцям. Ніхто, зокрема й ваші сусіди, хоч би які великі вони були, не визначить за вас, чи йти вам до НАТО або ЄС. Лише народ України й демократично обрані ним політики можуть сказати в цьому останнє слово.
Для Естонії членство у НАТО стало надійною гарантією безпеки. Однак ми багато працювали над посиленням власної оборони. Модернізували армію, впродовж багатьох років інвестуємо щонайменше 2% ВВП в цю галузь. Робитимемо це надалі й охоче прийматимемо партнерів, які бажають провести в нас навчання. Таким чином, ідеться про дві важливі складові: власна оборону країни і ст. 5.