Особливо варто відзначити їхню роботу в містах Південного Сходу, де досі зберігаються відносно високі проросійські настрої, а також діють терористичні угруповання з РФ. Адже окрім загальних для всіх волонтерів завдань цим організаціям доводиться ще й періодично стикатися з терористичною загрозою. Новини про підриви та підпали їхніх офісів в Одесі та Харкові з’являються у ЗМІ регулярно. А самі волонтери можуть у будь-який момент стати жертвами розправ із боку російських найманців і ризикують життям часто не менше, ніж військові на блокпостах.
Маріупольський координаційний центр патріотичних сил «Новий Маріуполь» розташований у прифронтовому місті. Звідси добре чути, як розриваються російські снаряди, котрі тепер щодня лягають неподалік міських околиць. Волонтери, які працюють тут, добре знають, що таке фронт. У лікарні Маріуполя регулярно привозять поранених бійців ВСУ, яких ті намагаються забезпечувати всім необхідним.
Офіс організації вже ставав мішенню для терористичних атак. Уночі 25 вересня невідомі закидали приміщення «Нового Маріуполя» пляшками із запальною сумішшю, внаслідок чого вигоріло кілька кімнат. Однак підприємцям-волонтерам вдалося досить швидко відремонтувати його. Тепер вікна в напівпідвальне приміщення закладені мішками з піском. Офіс фактично є фортецею.
Як розповідають волонтери, організація поступово об’єднала та згуртувала патріотично налаштовану частину населення Маріуполя. В офіс щодня приносять соління, консерви, крупи, овочі, фрукти, засоби особистої гігієни для солдатів, які тут приймають, сортують і передають військовим на блокпости та передову.
Читайте також: Вижити за будь-яку ціну
Але є велика частина організації, яка завжди перебуває в тіні, але при цьому виконує надзвичайно важливу роботу. Це жінки, які шиють білі зимові маскхалати та спеціальні літні маскувальні накидки – «кікімори». Вони жартома називають себе «батальйоном кікімор». Їхня робота заощаджує армії значні кошти.
З підручних матеріалів жінки щодня вручну плетуть маскувальні костюми для українських снайперів. У спеціалізованих крамницях такі коштують 1,5–2 тис. грн. Саморобні «кікімори» обходяться лише в кілька сотень. Виробництво маскувального одягу не потребує спеціального обладнання. Фактично це прив’язування клаптиків матерії до рибальської сітки. Швейні машинки також використовують різні – від останніх автоматичних моделей до радянського антикваріату.
«Плетіння «кікімор» – це позбавлення відчуття, що «все пропало. Навіщо сидіти й битися в істериці? Почни діяти, робити що-небудь, щоб виправити ситуацію, – і не буде ні часу, ні бажання піддаватися їм», – пояснив один із координаторів маріупольського волонтерського руху.
Інформацію про потреби військових волонтери регулярно розміщують на своєму сайті. Кажуть, що мешканці читають і постійно відгукуються. Нещодавно просили розкладачки, гумові чоботи та термобілизну. Люди принесли, про що волонтери одразу також повідомили.
Читайте також: Катерина Амосова: «Рабів до раю не пускають» – це правда»
«Несуть нам усе, що може знадобитися. Нещодавно один мешканець прийшов із ліхтариками, акумуляторами та зарядними пристроями до них. А взагалі більше несуть гроші або харчі», – розповідають волонтери.
Встигають допомагати також біженцям із зони окупації, які проживають у Маріуполі та навколишніх селищах. Їм возять здебільшого дитячі речі, їжу та іграшки. Наразі в місті мешкає кількадесят тисяч переселенців, яким не вистачає державної підтримки.
Маріупольські волонтери не претендують на медалі та нагороди. Не факт, що хтось узагалі згадає про них через кілька років після закінчення війни. Так влаштована людська пам’ять, яка зберігає лише героїчні імена та бойові подвиги, але не рутинну роботу. Та де сьогодні пролягала б лінія фронту, якби держава не мала такого міцного й завзятого союзника, як сотні волонтерських об’єднань? Сказати важко.
Зараз, у дні чергового загострення ситуації та наступу російських окупантів, навряд чи хтось може напевно знати, коли мине весь цей кошмар. Але можна сподіватися, що потужний клас людей, які звикли в усьому покладатися тільки на себе та проявляти ініціативу в будь-якій ситуації, ще знайде себе й у мирному житті та становитиме в майбутньому основу нового правлячого класу в Україні.