Людмила Монастирська
Людмила Монастирська народилася 1976 року в місті Іркліїв Черкаської області. Виросла в сім’ї, яка не була пов’язана з музичною чи театральною діяльністю: мати – філолог, тато – бізнесмен. У дитинстві Людмила відвідувала музичну школу за класом фортепіано, а оскільки дуже любила спів, то подальше навчання присвятила вокалу. Закінчила Київське музичне училище ім. Р. М. Глієра (клас Івана Паливоди), а в 2000-му – Київську консерваторію, де навчалася вокалу в славної Діани Петриненко.
Творчий дебют артистки відбувся в 1996 році на сцені Національної опери України в ролі Татьяни з «Євгенія Онєгіна» Пєтра Чайковского. У 1997 році перемогла на Міжнародному музичному конкурсі імені Миколи Лисенка, а з 1998-го стала солісткою Національної опери.
Володіє багатим і яскравим сопрано (spintosoprano), має яскравий акторський талант. Вважається нині однією з найкращих у світі виконавиць партії Аїди в однойменній опері Джузеппе Верді. В Україні також виконувала партії для драматичного сопрано: Джоконди («Джоконда»), Сантуцци («Сільська честь»), Амелії («Бал-маскарад»). Її неперевершені сольові партії Аїди і Сатуцци можна послухати на YouTube.
З 2010 року Людмила Монастирська почала успішно виступати на міжнародних оперних сценах, зокрема в Німецькій опері (Берлін) у ролі Тоски в однойменному творі Джакомо Пуччині. Згодом були блискучі виступи в Італії з диригентом Альберто Веронезі, а 2011-го – у Королівському театрі «Ковент-Гарден» (Лондон) в ролі Леді Макбет у виставі Джузеппе Верді «Макбет». 2012-го співачка виконала партію Аїди в театрах «Ла Скала» у Мілані та «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку, а 2013-го разом із Лео Нуччі та Пласідо Домінґо виступила в опері Джузеппе Верді «Набукко» (роль Абігайль) у Королівському оперному театрі в Лондоні.
У Людмили Монастирської та її колишнього чоловіка Олександра Монастирського є 14-річна дочка Анна і 15-річний син Андрій.
«Дуже пишаюся тим, що я українка! Дякувати Богу, маю змогу представляти українську вокальну школу в найкращих театрах свiту. Хай там де я спiваю i в якiй країнi перебуваю, завжди пам’ятаю, звiдки я i де моє корiння. Ця думка надихає мене до працi, до творчостi, до життя!..
З приводу своєї виконавської майстерності можу сказати лише одне: менi достатньо бачити щасливi обличчя у глядацькiй залi пiсля вистави…
Ми, митцi, виконуємо своєрiдну естетико-виховну мiсiю: своєю професiєю намагаємося зробити людей, якi прийшли до театру, щасливiшими, небайдужими, а iнколи й змусити кардинально переосмислювати своє життя.
Стосовно моїх творчих планiв, то на 2015 рiк це виступи в «Ковент-Гардені» (Лондон) у виставі «Бал-маскарад» і тур до Японiї з цим театром (опера «Макбет»). Будуть виступи з відомим тенором Пласiдо Домiнґо: у Берлiні – «Макбет», а в Барселоні – «Двоє Фоскарi». Планую також виступ із німецьким тенором Йонасом Кауфманном у «Сiльськiй честi» та в «Реквiємi» Джузеппе Вердi на Великодньому фестивалi у Зальцбурзi навеснi 2015 року. А влітку будуть виступи у Берлiнi в опері «Набукко» Джузеппе Вердi.
У новому сезоні-2015–2016 заплановані «Тоска» та «Сiльська честь» у театрі «Метрополiтен-опера» в Нью-Йорку, потім «Aїда» у Вiднi та Парижi. І знову «Набукко» –цього разу в лондонському «Ковент-Гардені». І багато iншого…»
Павло Гунька
Павло Гунька народився в місті Ковентрі (Англія) в 1959-му, проте має українське коріння – його батько родом із Тернопільщини, із села Мужилів біля Підгайців. Павло усвідомлює себе українцем і добре розмовляє українською. Співав змалечку: спочатку в дев’ятирічному віці в церкві, а згодом здібний п’ятнадцятирічний учень взявся керувати молодіжним хором «Верховина». Проте після закінчення школи Павло не пов’язав своє життя з артистичною кар’єрою – взявся вивчати французьку та іспанську мови в університеті Манчестера. Певний час студіював літературу в Іспанії та Франції, а повернувшись до Великої Британії, став опановувати інший фах – юриспруденцію – і навіть певний час мав адвокатську практику. Аж у 1988-му, коли українці по всьому світу відзначали 1000-річчя хрещення України-Русі, він таки вирішив облишити й цю професію і пішов учитися співу в консерваторії Манчестера. Тоді ж Гунька вперше виступив перед широкою міжнародною аудиторією: у базиліці Святого Петра в Римі, потім на ювілейному концерті в лондонському «Альберт-холі», а в 1991-му – вже перші контрактні виступи у Швейцарії. Відтоді й почалася успішна міжнародна оперна кар’єра Павла Гуньки і його голос – бас-баритон – став усесвітньо відомим.
Дружина Гуньки народилася в Англії, проте її батьки походять з України.
Уже ставши відомим оперним актором і здобувши сталий репертуар у найкращих оперних театрах Європи та Америки, Павло вирішив звернутися до свого українського коріння й ініціював культурологічний проект «Українські класичні художні піснеспіви», який передбачає запис усього репертуару українських композиторів на слова видатних поетів. Для початку вивчив і підготував до запису романси Кирила Стеценка. Згодом організував в Англії хор «Булава», який уже дістав високі оцінки і функціонує як самодостатній успішний проект. Перша програма цього творчого аматорського колективу називалася «Козаки» і була реалізована у співпраці з акторами Королівського Шекспірівського театру. Сам Павло заспівав у виставі партію Остапа з опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка. Друга програма побудована на поемі Байрона «Мазепа». Це яскраве сучасне театрально-концертне дійство, у якому беруть участь професійні піаністи й світлотехніки. У 2013 році Гунька з хором «Булава» уперше прибув до України й у Квітну неділю в патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві виконав святу літургію Миколи Леонтовича і дав перший концерт класичних піснеспівів, що їх виконали студенти консерваторії з Манчестера.
Павло Гунька має ще багато творчих проектів у Канаді, де його підтримує українська діаспора, зокрема в Торонто. Він підтримує тісні приватні й творчі контакти з родичами на Тернопільщині та з представниками музичного світу в Україні.
«Я щасливий, що маю нагоду працювати з найвидатнішими диригентами та режисерами світу і всі знають, що я «британський українець». Усе, чого вчуся в них, стараюся привносити до проекту записів українських класичних пісень.
У цю історичну, неспокійну хвилину нам усім треба показати, що Україна належить до гурту культурних націй землі. Українська класична художня пісня віддзеркалює культурну глибину наших людей. Понад 1 тис. пісень видатних українських композиторів – це важлива і цінна частина нашого культурного майна. Дай Боже, щоб цілий світ почув про нашу класичну пісню.
Сезон 2014–2015 років надзвичайно активний для мене, збудний як з української, так і з оперної перспективи:
2 листопада 2014-го побачить світ уже четвертий випуск записів українських мистецьких пісень авторства чотирьох галицьких композиторів: Дениса Січинського, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського та Стефанії Туркевич (першої жінки-композиторки України (1898–1977)). З цього приводу відбудеться урочистий гала-концерт у Торонто. Наразі записано 302 мистецькі пісні сімох українських композиторів.
У грудні 2014-го – опера «З мертвого дому» Леоша Яначека у «Штатс-опері» в Берліні. Диригент сер Саймон Реттл, режисер Патріс Шеро. Я в ній виконую партію Шишкова.
У лютому – березні 2015-го – опера «Воццек» Адбана Берґа, теж у «Штатс-опері». Диригент Даніель Баренбойм, режисер Андреа Брейт. Я там виконую партію Доктора.
У травні – червні 2015 року відбудеться світова прем’єра дитячої опери Джонатана Дава у співпраці з Берлінським філармонічним оркестром, диригент сер Саймон Реттл.
У липні – серпні 2015-го планую записати 162 галицькі мистецькі пісні у студії Glenn Gould (Canadian Broadcasting Corporation). Композитори Остап Нижанківський, Нестор Нижанківський, Ярослав Лопатинський, Ігор Соневицький, Мирослав Волинський, Анатолій Кос-Анатольский, Мирослав Скорик і Северин Сапрун».