У. Т.: Зараз багато говорять про економічний спад у Росії, наближення якого провіщують відплив капіталу, падіння рубля тощо. Чи є якісь прояви кризи в повсякденному житті росіян?
– Такі прояви є. Вкладники починають забирати депозити з банків, у магазинах зникла гречка. Але річ у тому, що економічні катаклізми, які відбулися, повною мірою просочаться в народне господарство протягом наступних трьох – шести місяців. Глибока девальвація рубля повноцінно проявиться лише згодом. Ніколи у своїй пострадянській історії РФ не залежала від імпорту настільки, як тепер. Крім того, що країна сама не виробляє багатьох товарів і послуг, то навіть ті галузі економіки, які прийнято вважати «домашніми» та якими сподіваються замістити імпорт, мають чимало повністю або переважно імпортних матеріалів і комплектуючих. Зараз усе це на 50% дорожче, що призводить до зменшення купівельної спроможності росіян.
Коли руйнується економіка імпортерів, які працюють не у відкритому космосі, а в конкретних технологічних ланцюжках, то проблеми виникають і в їхніх партнерів, наприклад транспортних та логістичних компаній, торговельних мереж тощо. Це спричиняється до величезної втрати робочих місць, яку важко компенсувати. Звільнені люди не зможуть знайти іншу роботу через повсюдні скорочення. Водночас значна частина цих працівників має професійні навички, які можна порівняти хіба що з професіоналізмом алжирських біженців. Фактично вони займають фантомні робочі місця й не володіють професійними навичками ХХІ століття.
Це призведе до втрати фінансової стабільності багатьма домогосподарствами. Велика кількість сімей з-поміж тих, які належали до середнього класу, стануть бідними, із тих, які були бідними, перетворяться на жебраків, а з тих, що брали кредити, виявляться банкрутами. Росіяни занадто закредитовані: це автомобільні, іпотечні, споживчі позики, частина з яких бралася у валюті. Їх зараз абсолютно нереально не лише погасити, а й утримувати, виплачуючи відсотки, бо немає грошей.
Читайте також: Андрєй Зубов: «Із криз Росія виходила завдяки налагодженню зв’язків із закордоном та вступу до європейських політичних союзів»
Це вдарить по банківській сфері. Корпоративний сектор завдасть банкам другого удару, адже багато компаній, зокрема тих, які не мають експортної виручки, втратять прибутковість і не зможуть погашати та обслуговувати свої борги. Ніколи за всю пострадянську історію, ні в 1998-му, ні в 2008-му, у Росії не було такого колосального корпоративного боргу – на сьогодні він сягає $1 трлн. З них близько $100 млрд треба погасити до кінця 2015 року, а з цим можуть виникнути труднощі.
Та й сама банківська система має великий борг. Знову ж таки подібного ніколи не було від часів розпаду СРСР. На сьогодні російські фінустанови мають сукупний зовнішній борг близько $200 млрд. Пікові значення цього показника в розпал кризи 2008 року – близько $180 млрд, але тоді РФ була відкритою для іноземного капіталу, а зараз вона повністю закрита. З кризою 1998-го взагалі смішно порівнювати, адже зовнішній борг банківського сектору тоді становив лише $18 млрд.
Відповідно ми спостерігаємо наближення системної банківської кризи, для подолання якої російський уряд не має засобів. Навіть сотні мільярдів доларів, які є в золотовалютних резервах РФ та Фонді національного добробуту, бачаться недостатніми для того, щоб одночасно рятувати банківську систему, утримувати рубль і допомогти корпоративному сектору, який не може перекредитуватися. Усе це не жарти й не іграшки. Хоча іноді складається враження, що російське керівництво не розуміє глибини того, що відбувається, і вважає інакше. І коли деякі офіційні особи сміються над санкціями й публічно відмітають їх із різними непристойними жартами, це посадовий злочин, який як мінімум демонструє їхню професійну некомпетентність, а як максимум свідчить про злий намір та повну дезінформацію суспільства.
У. Т.: В Україні остерігаються непередбачуваності Путіна. Наскільки далеко він може зайти?
– Путін справді непрогнозований. Однак є певні межі, у яких він може боротися з рештою світу. Я думаю, вони закінчуються на протистоянні з НАТО. Росія не може розпочати війну проти Альянсу та успішно її провести. На мій погляд, ті межі – це також будь-які пригоди з ядерними кнопками, бо члени сім’ї не лише Путіна, а усього його найближчого оточення живуть за кордоном.
Але найважче прогнозувати внутрішню політику Путіна. Глибока економічна криза може призвести до соціальних заворушень та вибухів. Вони концентруватимуться радше в регіонах, ніж у Москві чи Санкт-Петербурзі, адже найбільше криза зачепить містоутворюючі підприємства й так звані мономіста. Хороший приклад – заворушення в Пікальові влітку 2009 року (тоді місцеві мешканці захопили приміщення мерії. – Ред.), куди президент особисто вертольотом прилетів гасити пожежу, бо думав, що подібне може статися на кожному кілометрі нашої безмежної Батьківщини. Він дуже злякався цього і, я впевнений, боїться чогось подібного й тепер. Як далеко він здатен зайти і чи може «втопити все в ріках крові», не знаю. Але тут у нього набагато ширше поле для дій, ніж у міжнародній політиці.
Читайте також: Нільс Муйжніекс: «Ті, хто ухвалює рішення,які порушують права громадян у Криму, будуть за них відповідати»
Путін повністю втратив здатність домовлятися. На мій погляд, цивілізована спільнота перейшла в активну фазу нейтралізації Росії, списавши її як сторону, неспроможну домовлятися. І якщо в когось були ще якісь сумніви щодо правильності цієї стратегії, то їх повністю нівелювала зустріч Великої двадцятки в австралійському Брисбені.
У. Т.: Які настрої панують серед російських олігархів і чи можуть вони влаштувати антипутінський заколот?
– Путін – колишній офіцер КГБ, хоча в тій організації колишніх узагалі не буває. Якщо я правильно пам’ятаю, кілька місяців тому з різних структур було звільнено 18 генералів. Дехто з них зараз перебуває під слідством. Чи було це щось на кшталт заколоту, я не знаю, але Путін поміняв начальника особистої охорони на багаторічного найближчого соратника. Він має цілу армію дегустаторів. Тож його дуже важко ліквідувати.
Погляньте з позиції історії, скільки людей у Німеччині не погоджувалося з політикою Гітлера в 1930–1940-х? Але ніхто не спромігся прибрати його. Скільки людей було проти Сталіна? Ніхто не зміг його вбити, хоча це також велике питання, бо невідомо, як і від чого він помер у березні 1953 року, коли вирішив продовжити масштабну антиєврейську кампанію, відому «ленінградською справою», «справою лікарів» та іншими.
Я не вірю в те, що російська еліта має прості механізми усунення Путіна від влади, не кажучи вже про його фізичне знищення. Понад те, ухвалений закон про так звану деофшоризацію – дуже хороший інструмент для влади, лояльної до Путіна. Якщо проливатимуться ріки крові, частина еліти може сказати: «Ні, ми не згодні з цим». Їх висмикуватимуть і садитимуть у в’язницю, посилаючись на закон про деофшоризацію. Як один із варіантів.
У. Т.: Росія – дворівнева країна. Москва і Санкт-Петербург здебільшого живуть із пасивних доходів (прибуток, відсоток, орендна плата), решта країни – із зарплат. Ті доходи по-різному реагують на девальвацію рубля. Як це впливає на карту соціального напруження?
– Соціальні напруження й потенційні спалахи протестів відбуватимуться не через девальвацію, а через руйнування технологічних ланцюжків між мономістами та містоутворюючими підприємствами. Це відбуватиметься за образом і подобою Пікальова. Коли в певній ланці виробництво стає збитковим і закривається, сиплеться весь ланцюжок. При цьому люди втрачають роботу і їм нікуди подітися. У Росії бракує мобільності робочої сили, тож звільнені працівники нікуди не можуть переїхати, та й грошей у них на це немає.
Читайте також: Українські уроки G20. Ініціатива в удушенні
Що стосується впливу девальвації на населення РФ, то регіони варяться у своєму рублевому соку і як купували горілку за стільки-то рублів, так і далі це робитимуть. А от із багатомільйонним населенням Москви та Санкт-Петербурга все інакше. Їх мешканці останні 20 років ішли до статусу середнього класу, і значна частина таки досягла його. Але доходи багатьох прив’язані до рубля. Тому зараз скасовують новорічні поїздки на Балі, до Таїланду, Індії та Франції. Велика кількість містян каталася на лижах, тепер усі їхні плани ламаються. Люди звикли купувати хороше вино, відвідувати «Азбуку Вкуса» або, якщо багатші, який-небудь «Глобус Гурмэ». Вони купували різні автомобілі – починаючи від Ford до дорогих модифікацій Toyota й закінчуючи преміальним сегментом. У всіх цих людей реально руйнується глобальна купівельна спроможність.
Тому геополітичні авантюри Путіна сьогодні не лише призвели до колосальних наслідків, які тільки-тільки просочуються в економіку та які Росія відчуватиме протягом довгих років, а й забезпечили абсолютно моментальний ефект, який легко обрахувати математично та економічно. З усього доларового еквівалента доходів росіян, отримуваних у рублях, Путін взяв і вийняв по 45 центів із кожного заробленого долара. Це своєрідний податок за ставкою 45%.
Біографічна нота
Слава (Вячєслав) Рабіновіч – російський фінансист, директор Diamond Age Capital Advisors Ltd., що керує інвестиційними фондами з активами на понад $200 млн. Народився 1966 року в Ленінграді. Здобув ступінь магістра-інженера в Ленінградському університеті телекомунікацій, а також магістра з бізнес-адміністрування (МВА) у Stern Graduate School of Business Нью-Йоркського університету. Працює на фінансовому ринку Росії з 1996-го