Звичайні будній день Апеляційного суду міста Києва. Скло і мармур, помічниці суддів у норкових шубках, і десятки розгублених людей, що вдивляються у електроні табло накшталт встановлених на залізничному вокзалі: ну коли ж, коли розглядатимуть їхні справи?
Адже вчасно засідання тут не починаються ніколи. Як, зрештою, і у більшості український судів.
На годину пізніше, ніж планувалося ще вчора, має розпочатися і засідання у справі Олександра Румака – добровольця з батальону «Київ-2». Хлопець тільки-но ненадовго приїхав зі Сходу, і вже 29-го листопада має повернутися туди, на війну. Він стоїть у пафосному холі суду в оточенні десятка хлопців у камуфляжі – своїх побратимів, якім також дали кілька днів на відпочинок – і чекає.
Історія судової справи проти Котигорошка – такий позивний у 20-річного бійця – доволі абсурдна. За версією Дарницького суду міста Києва, винен хлопець у тому, що… його біля тротуару збила автівка. Трапилося це під час бійки з «тітушками» ще у травні.
Котигорошка, який одразу втратив свідомість, тоді забрала «швидка». Вже у ній він прийшов до тями та дізнався, що, власне, сталося. Співробітники ДАЇ з хлопцем поспілкуватися й не намагалися – і він швидко забув про інцидент. Але ж потім, вже перебуваючи на базі добровольчого батальону, зателефонував своїй матусі. Від неї дізнався: його викликають до суду у зв’язку з ДТП.
«Я пішов до суду, хоча у повістці було інше прізвище – Рушак, а не Румак. Що було у суді? Якась канітель, вносили зміни до протоколів… Потім – сказали, що виносять мені усне попередження та й все. Попросили оплатити роботу суду. Більше нічого нічого не пояснювали, – згадує хлопець у розмові з Тиждень.ua. – Я оплатив, приніс рахунок. «Молодець!», – кажуть…»
Вже згодом матуся повідомила йому, що прийшли ще якісь папери з суду. Адвокати, яких знайшли побратими Котигорошка, вивчили документи, приїхали до хлопця на базу і з’ясували – згідно з рішенням суду, він має оплатити 40 тисяч гривень… моральної шкоди. Адже водій авто (збив Сашка Range Rover) після інциденту нібито два місяці не міг сісти за кермо. Хоча й жодних доказів тому немає – наприклад, до психолога чоловік не звертався.
Утім, водій авто – далеко не головна фігура. Адже це лише найманий працівник. А ось його работодавець (подейкують, близький друг Бродського), який був ініціатором судової справи, на засідання суду не ходить. Ну, хоч винайняв адвоката…
Зрештою, засідання розпочинається. «Хто такий Котигорошко?», – роздратовано запитує суддя Ольга Жук, вивчаючи письмове клопотання одного з присутніх журналістів із проханням дозволити вести зйомку у залі суду.
«Котигорошко – це позивний Олександра Румака, – наперебій пояснюють хлопці. – Під ним він пройшов цю війну, під ним скоро повернеться на неї». Журналіст, що писав клопотання, просто не знав справжнього імені та прізвища бійця.
Утім, суддю це не турбує. Знімати вона не дозволяє – мовляв, це порушить конституційні права учасників процесу. Їх, щоправда, навіть не запитують – але що вдієш.
Щоб довести, що апеляцію не можливо було подати раніше, захист Румака надає судді лист від начальника штабу батальону і пропонує в якості свідка викликати матір бійця. Вона чекає у коридорі. Також захист пропонує двох свідків, які бачили ДТП. Однак проти їхніх виступів щось має адвокат водія…
«У матеріалах справи немає відомостей про цих свідків», – зауважує він.
«У матеріалах справи і відомостей про Олександра Румака немає», – відповідає суддя маючи наувазі помилку у прізвищі хлопця, яка не завадила суду першої інстанції засудити його.
Втім, до виклику свідків все одно не доходить: адвокат водія джипу несподівано згадує, що не встиг ознайомитися з матеріалами справи. Йому на це, каже, потрібен тиждень.
За цей час Котигорошко вже має бути на фронті. Його адвокати просять звернути на це увагу – і суддя дійсно дослухається. Наступне засідання вона призначає на 28 листопада.
Чим закінчиться ця справа? Чи зможе мажор струсити з добровольця гроші? Чи навпаки – в ході її розгляду стане можливим навіть покарати корумпованих даїшників, які не знайшли часу навіть для того, щоб опитати збиту людину?.. Це покаже час. І, як завжди, на дрібному на перший погляді прикладі він покаже і загальну картину – картину змін в Україну. Змін, заради які Котигорошко і такі як він щодня ризикують життям.