Відкрите у 2000-му Кашаганське родовище нафти в казахстанській частині північної акваторії Каспійського моря виявилося найбільшим у світі за три десятиліття. Нині воно видавало б на-гора по 1,2 млн барелів за день (достатній об’єм, щоб забезпечити потреби цілої Іспанії). Але проект із тріском провалився. Рік тому, коли потекли перші струмочки нафти-сирцю, він уже відставав від графіка на вісім років. І обійшовся у $43 млрд, перевищивши на $30 млрд кошторис. Видобуток тривав лише кілька тижнів, потім його довелося зупинити через витік отруйного газу. На початку цього місяця один із міністрів казахстанського уряду визнав, що промисел не відновиться принаймні до 2016-го.
Незважаючи на фіаско проекту «Кашаган», цього тижня офіційна Астана заявила, що збирається ухвалити план розширення материкового Тенгізького родовища – іншого бюджетного монстра. Спершу Тенгіз мав обійтись $23 млрд, але цього тижня уряд оголосив про підвищення витрат на нього до $40 млрд.
Читайте також: Переможці і переможені. Кому вигідна дешева нафта
Обидва родовища належать консорціумам з іноземних компаній та державному АТ «КазМунайГаз». Серед власників Кашаганського – Exxon, Shell, Total та Eni. Частково невдачі з проектом пояснюються несподіваними технічними проблемами. Їдкий, отруйний сірководень, що його викачують із морських надр разом із нафтою, пороз’їдав труби, котрими вона надходить на берег. На вирішення цієї проблеми може знадобитися ще $5 млрд. Але конфіденційна інформація із внутрішніх джерел свідчить, що при такій великій кількості компаній-учасниць у проекту немає чіткого керівництва. До того ж заважає втручання держави.
Найрізноманітніші інвестори переймаються «дедалі меншою передбачуваністю регулятивного і правового середовища в Казахстані», – каже Маріям Жумаділ, представниця інвестиційного банку Halyk Finance із Алмати – комерційної столиці країни. У 2010 році держава звинуватила в несплаті податків на $1,2 млрд консорціум, який розробляє ще одне родовище, Карачаганацьке, паралельно заявивши про порушення екологічного законодавства.
І все це невдовзі після того, як стало відомо про бажання уряду придбати акції родовища. Згодом консорціум таки дав уряду 10% в обмін на згоду розширити видобувну ділянку.
Аналогічно у випадку з Кашаганом: чиновники екологічного відомства оштрафували галузевиків на $737 млн за спалювання отруйного газу, що, за твердженням посадовців консорціуму, стало вимушеним надзвичайним заходом. Маріям Жумаділ вважає цей штраф «інструментом для наступних перемовин, не виключено, для нарощення присутності національної нафтової компанії в проекті». Це навряд чи можна назвати найкращим способом стимулювати закордонні фірми інвестувати десятки мільярдів доларів, які все ще необхідні для розробки казахстанських нафтових покладів.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com