У. Т.: Якою в сучасній Сербії бачать нашу країну?
– На неї там, як і раніше, дивляться крізь російські окуляри. Насамперед представники влади, а під їхнім впливом і решта країни. Головним інформаційним джерелом є Russia Today. Сприймання однобічне й доволі тенденційне. У Белграді та Новому Саді є кілька україністів і справжніх інтелектуалів, які, знаючи всю правду про ганебні дії Москви, тверезо оцінюють вдаваний нейтралітет сербської політичної еліти. А дипломатія Києва у Белграді тиха, здається, ніби вона підтримує сучасне тамтешнє ставлення до України.
У. Т.: А як сприймали події Євромайдану?
– Майдан показували як «український фашизм». Хоча психолог Жарко Требешанин у книжці «Політика і душа» наводить шість ознак фашистського суспільства, і всі вони характерніші якраз не для України, а для Росії та Сербії. Решта слов’янських народів пройшла цей етап за Гітлера, а саме в них двох комуністичний тоталітаризм амортизував тодішній фашизм, тож він і визрів оце тепер.
У. Т.: Яким чином серби трактують теперішню українсько-російську війну?
– Здавалося б, нейтрально, але водночас покликаються на міжнародне право, яким нібито керується Москва, підважуючи суверенітет України. Окрім того, місцеві медіа відкрито стоять на позиції РФ. Тому так званий нейтралітет – це дипломатична гра, яку раз по раз змінює підтримка Кремля його прихвоснями в Сербії. Людині, яка розуміє ситуацію, гидко від того, що собі дозволяють політики.
У. Т.: Чим відрізняється інтерпретація подій офіційним Белградом від поглядів звичайних сербів?
– Прості громадяни держави страждають на амнезію і про власну долю думають те, що їм нав’язує сьогоднішній політичний істеблішмент. Вони забувають про природу фактів та про вчорашні пропозиції тих самих високопосадовців. Конфлікт на Сході типовий серб уявляє таким чином, що це воюють між собою два слов’янські народи; акцентується на тому, що вони зазнали найбільших жертв у Другій світовій. Він гадає, ніби винні українці. Мовляв, як вони можуть віддалятися від Росії, якій серби готові усе віддати – й ресурси, й душу? Чиста дегенарація чи перверзія – називайте, як хочете.
У. Т.: Звідки береться сербська русофілія? Наскільки вона глибока?
– Віками росіян і сербів зближувало поняття східної деспотії, яка не шанує вільнодумства. Царя чи вождя має слухати патріарх, тобто Бог, а не навпаки. Індивідуалізм їм чужий: на хуторі смердить, але тепло. Лідер мислить замість тебе. Що твоє, те моє, а моє тільки моє. От на цих принципах сербська русофілія і будується, вона далека від здобутків Європи, дарма що деколи з нею кокетує.
У. Т.: Чи говорять у Сербії про добровольців, які поїхали воювати за сепаратистів на Схід України?
– Так. Кажуть, що громадяни держави не сміють воювати поза своїми територіями, бо вона нібито не бере участі в цій війні. Тобто сербів, залучених до бойових дій в Україні, судитимуть і переслідуватимуть. Однак це тільки обіцянки, таке саме ми чуємо про боротьбу з корупцією чи мафією.
У. Т.: Чи популярно в Сербії проводити аналогії між сучасними подіями в Україні та часами Милошевича?
– До таких аналогій ніхто не вдається, бо Милошевич помер, але його політика нормально функціонує в сучасному істеблішменті. Путіна, його брата-близнюка, сприймають не як деспота чи диктатора, а як адаптованого до сучасних умов російського батюшку на чолі відкритого імперіалізму. Відкритого в ім’я нації, коли більше ніхто не ховається за інтернаціоналізмом.
У. Т.: А як сприймає події в Україні громада русинів-українців Сербії?
– Русини Сербії, котрі мають проукраїнську свідомість, переживають цю війну як власну. Вони певні того, що Україна мусить вистояти, як і після двох голодоморів та Другої світової, бо інакше її не буде. На жаль, державу не здобувають без крові, тож нехай це буде принаймні останнє кровопролиття за Україну. Однак є серед русинів Сербії і такі, що схиляються до політизації русинського руху, подібні до деяких діячів на Закарпатті. Вони на боці російських інтересів і гадають, ніби так реалізують свій утопічний сон про «Рутенію». Усі прихильники політичного русинства в Сербії та на Закарпатті мають зрозуміти, що питання регіональної русинської ідентичності ніколи не вирішиться без її гармонізації з інтересами українських нації та держави. Тут їм росіяни можуть тільки зашкодити і шкодять.