Екс-регіонали розглядають Харків і область як майданчик для реваншу. Патріоти традиційно не можуть домовитися між собою. Більшість місцевих мешканців дезорієнтовані й розгублені. Вони прагнуть миру і бояться війни. В суспільстві панують нервозність і зневіра.
«Якщо я не йду до парламенту за списком як один із керівників Партії регіонів із принципових міркувань, то я не маю морального права йти за мажоритарним округом. Це моя принципова позиція… Ми використаємо всі свої можливості, знання і сили, щоб пояснити людям нашу позицію щодо нинішньої ситуації в країні, причини, через які ми не балотуємося до Верховної Ради, а також переконати жителів України не брати участі в цих виборах і тим самим показати владі, що вона сьогодні займається не тими речами», – заявив на прес-конференції 15 вересня Михайло Добкін.
«Принципова позиція» бачилася дещо дивною. Особливо з огляду на твердження, що влада намагається порушити проти колишнього голови Харківської ОДА нові справи замість закритої (щодо сепаратистських висловлювань). Крім того, екс-регіонали-мажоритарники, які балотувалися від Харкова та області, на більшості округів уже розгорнули активну передвиборну діяльність (двоє навіть устигли зареєструватися), що аж ніяк не нагадувало спроби делегітимізувати волевиявлення через низьку явку.
Та не минуло й тижня після цієї заяви, як концепція змінилася. Прізвище очільника харківських регіоналів опинилося третім у списку Опозиційного блоку. Як пояснив сам Добкін у заяві, оприлюдненій лояльним до нього місцевим сайтом, рішення було переглянуто «через численні звернення громадян».
Читайте також: Привид «ХНР» – з підвалу на базар
Проте скептики називають причину куди банальнішу: прагнення дістати недоторканність. Дехто додає: до найближчих місцевих виборів, через які Добкін сподівається повернути собі владу в регіоні.
За останні півроку система влади, вибудувана Добкіним – Кернесом, відчутно похитнулася. Далася взнаки не лише відставка першого в тамдемі з посади голови ОДА чи його невдала президентська кампанія. Мер Харкова, який бачився непохитним і непереборним, після тяжкого поранення утрачає позиції та вплив. Попри оптимістичні заяви, повернувшись із лікування в Ізраїлі, Геннадій Адольфович так і не почав ходити. Його нечасті появи на публіці стимулюють чутки про різке погіршення здоров’я. Міська влада знову поринула в інформаційну війну проти керівництва області, однак у ній не відчутно колишнього завзяття. Система за звичкою орієнтується на Кернеса, але вже дає збої.
Проте нова структура влади в регіоні досі не побудована. Хоча нинішньому очільникові облдержадміністрації Ігорю Балуті з допомогою силовиків пощастило втримати ситуацію в Харкові навесні, зараз вона знову розгойдується. Поновилися хай дрібні, але сутички між патріотичною молоддю та проросійськими активістами.
У лавах учорашніх майданівців та сьогоднішніх прихильників єдиної України зростають розчарування й незадоволення владою. Їм невтямки, чому звільнили Топаза й так званих новоайдарських терористів. Вони хочуть знати, що робить керівництво для захисту області від зовнішніх та внутрішніх ворогів і звинувачують його в нехтуванні проблемами переселенців та питаннями люстрації.
Більш помірковану частину суспільства лякають війна з пам’ятниками, яка відбувається зовсім близько до райвідділків міліції, та розмови про те, що після виборів «усе повернеться на круги своя».
Хай там як, але на цих перегонах «колишні» покладають на Харківщину, котра зазвичай підтримувала червоних та біло-блакитних, особливі надії. Розраховують, що популярності їм додадуть погіршення соціально-економічних умов і чвари в демократичному таборі. Хоча остаточної розстановки кандидатів-мажоритарників поки що немає, попередній аналіз наявних даних свідчить: екс-регіонали не позбавлені шансів здобути якщо не всі 14 харківських округів, то помітну більшість.
Читайте також: Олексій Хмара: «Українське суспільство чекає будь-яких інструментів відновлення чесності»
Кандидати від Блоку Порошенка, «Батьківщини» й «Народного фронту» найчастіше не відомі широкому загалу. Водночас є і такі, чия політична репутація сумнівна: скажімо, Віталій Немілостівий. Призначений головою обласного штабу об’єднаної опозиції на виборах-2012 (як стверджували, не без допомоги Жванії – Мартиненка), він потрапив до парламенту за списками «Батьківщини». А вже менш ніж через півроку став тушкою. Сьогодні це висуванець від Блоку Порошенка в 168-му окрузі, де зазвичай демократичні сили здобувають більшу підтримку, ніж у середньому на Харківщині.
Там само від «Народного фронту» балотується вже колишній тимчасовий виконувач обов’язків заступника губернатора Іван Варченко, відомий своєю незмінною антирегіональською позицією. На той-таки «демократичний електорат» розраховують колишній регіонал Дмитро Марінін, який позиціонує себе сьогодні як непримиренного борця з корумпованою міською владою загалом і Кернесом зокрема, координатор харківського Євромайдану Володимир Чистілін (обидва самовисуванці) та кандидат від «Самопомочі» лікар Тарас Сітенко. Вочевидь, унаслідок цього протистояння виграє зовсім інший здобувач мандата – екс-регіонал-портновець Валерій Писаренко?
Не менш складна ситуація й на ще одному демократично настроєному харківському окрузі – 169-му. Тут удруге намагається обратися до парламенту відомий місцевий експерт із питань оподаткування Олександр Кірш. Нині він іде на вибори від «Народного фронту». Минулого разу як кандидат від об’єднаної опозиції Кірш із розривом менш ніж 8% поступився регіоналці Ірині Бережній. Біло-блакитні зробили на окрузі заміну: тепер там балотуватиметься представник «Молодих регіонів» Володимир Скоробогач, відомий своїми зв’язками з колишнім очільником цієї організації, нардепом від ПР, який одним із перших залишив фракцію після розстрілу Небесної сотні, Віталієм Хомутинніком. Але чесного двобою між ними не вийде через наміри балотуватися там-таки ще кількох досить відомих у Харкові осіб: колишнього нардепа, екс-народника Станіслава Косінова, який нині очолює Держфінінспекцію в області, директора фармкомпанії «Здоров’я» Олександра Доровського та гендиректора фірми «Т.М.М.» Миколи Толмачова.
Читайте також: Віктор Шишкін: «Треба ліквідувати соціалізм для чиновників»
До речі, на цих перегонах Хомутиннік теж балотується в Харкові – у 171-му окрузі. Швидше за все, з ним конкуруватиме іще один колишній регіонал, а нині знаний в області діяч Партії розвитку, екс-голова Харківської облради Василь Салигін. Поки що загадка, піде він від Опозиційного блоку чи самовисуванцем, проте в будь-якому разі йому прогнозують підтримку відомого бізнесмена Олександра Ярославського, з яким Салигін має давні зв’язки. Пікантності й інтриги виборам у цьому окрузі додають напружені стосунки між Кернесом – Добкіним та Салигіним – Ярославським.
Іще один округ, на якому біло-блакитні можуть провести заміну або залишити його «пустим», – 178-й. У 2012 році він дістався молодшому братові Добкіна Дмитру. Та цього разу останній, швидше за все, не балотуватиметься. Серед імовірних висуванців там називають біло-блакитного директора Шебелинкагазвидобування Юрія Фесенка та голову Балаклійської райдержадміністрації Степана Масельського, племінника легендарного голови Харківської ОДА Олександра Масельського. До речі, балаклієць теж може розраховувати на підтримку Ярославського, що був одружений із дочкою Олександра Степановича й саме йому завдячує успішним стартом свого бізнесу. Блок Порошенка в цьому окрузі зробив ставку на віце-президента компанії SigmaBleyzer Валерія Дьому, людину доволі непублічну, яка засвітилася останнім часом завдяки своїй праці у фонді «Мир і порядок», заснованому для допомоги українським військовим та силовикам.
Прогнозувати результати парламентських виборів на Харківщині наразі дуже складно. На них здатні суттєво вплинути багато чинників. Низька явка через розчарованість, присутність у регіоні переселенців (за різними даними, їх там уже налічується від 80 тис. до 100 тис. і може побільшати), розпорошений адмінресурс. Наразі електоральна кампанія в області нагадує війну всіх з усіма.